Постанова № 41803016, 05.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 грудня 2014 року №826/16861/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс»додержавної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2014 №99826552201 та від 18.07.2014 №99726552201,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2014 №99826552201 та від 18.07.2014 №99726552201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 15.05.2014 №420/26-55-22-01/24099635 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Стройторг-Т», товариством з обмеженою відповідальністю «Даніус», товариством з обмеженою відповідальністю «ВТЛ Трейд сервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Адея кепітал», товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-торг», товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-інвестбуд», товариством з обмеженою відповідальністю «Века груп», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, необґрунтовано прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.07.2014 №99826552201 та від 18.07.2014 №99726552201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 15.05.2014 №420/26-55-22-01/24099635 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 18.07.2014 №99826552201 та від 18.07.2014 №99726552201 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Адміністративну справу №826/16861/14 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного т іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс», зокрема:

підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 підпункту 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 558980,00 грн.;

пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 416666,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 15.05.2014 №420/26-55-22-01/24099635 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 18.07.2014 №99826552201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 304181,00 грн., у тому числі: 202787,00 грн. - основний платіж, 101394,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 18.07.2014 №99726552201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 660692,00 грн. у тому числі: 558980,00 грн. - основний платіж, 47712,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 15.05.2014 №420/26-55-22-01/24099635 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» та його контрагентами: приватним підприємством «Стройторг-Т», товариством з обмеженою відповідальність «Даніус», товариством з обмеженою відповідальність «ВТЛ Трейд Сервіс», товариством з обмеженою відповідальність «Адея-кепітал», товариством з обмеженою відповідальність «Техно-торг», товариством з обмеженою відповідальність «Транс-інвестбуд», товариством з обмеженою відповідальність «Века-груп», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Слід зазначити, що договори по взаємовідносинам позивача із названими контрагентами щодо яких контролюючим органом вказано на відсутність факту реальності, в акті перевірці не вказано, первинні документи контролюючим органом під час перевірки не досліджувались, рух активів, ділова, економічна доцільність господарських взаємовідносин відповідачем не перевірялась.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» (покупець) та приватним підприємством «Стройторг-Т» (постачальник) укладено договори постачання: від 14.02.2011 №1402/С; від 24.03.2011 №2403/С; від 21.03.2011 №2103/С; від 28.07.2011 №2807/С; від 20.05.2011 №2005/С; від 02.12.2011 №0212/С; від 05.06.2012 №0506/С; від 07.06.2012 №0706/С; від 15.06.2012 №1506/С; від 01.06.2012 №0106/С та договір від 28.11.2011 №2811/С.

Крім того, відповідно до рахунків-фактурів від 25.05.2011 №СФ-0000068; від 03.02.2012 №С-00000150; від 29.02.2012 №С-00000326; від 13.03.2012 №СФ-00000397; від 14.05.2012 №СФ-00000854, позивач придбав у приватного «Стройторг-Т» ряд товарів.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів постачання: від 14.02.2011 №1402/С; від 24.03.2011 №2403/С; від 21.03.2011 №2103/С; від 28.07.2011 №2807/С; від 20.05.2011 №2005/С; від 02.12.2011 №0212/С; від 05.06.2012 №0506/С; від 07.06.2012 №0706/С; від 15.06.2012 №1506/С; від 01.06.2012 №0106/С та договір від 28.11.2011 №2811/С; рахунки-фактури від 25.05.2011 №СФ-0000068; від 03.02.2012 №С-00000150; від 29.02.2012 №С-00000326; від 13.03.2012 №СФ-00000397; від 14.05.2012 №СФ-00000854, видаткових накладних та податкових накладних за відповідні періоди, банківських виписок та договорів із третіми особами, що підтверджують обґрунтування ділової доцільності взаємовідносин із приватним підприємством «Стройторг-Т».

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальність «Дануіс» (постачальник) укладено типові договори поставок: від 17.12.2012 №1712/Д, від 04.03.2013 №0403/Д, від 18.03.2013 №1803/Д, на поставку різного виду обладнання.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарської операції та економічної доцільності, позивачем надано суду копії договорів поставки від 17.12.2012 №1712/Д, від 04.03.2013 №0403/Д, від 18.03.2013 №1803/Д; специфікацій до договорів; видаткових накладних, податкових накладних; банківських виписок; договору із третьої особою, разом із копіями видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортної накладної.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальність «ВТЛ Трейд Сервіс» (постачальник) укладено договір поставки від 23.05.2013 №2305/В, відповідно до умов якого, позивач купив товар (приймач П-806-1шт., високовольтний цифровий рефлектометр «Іскра-3М» в комплекті з датчиками - 2шт., приймач «Пошук-2006М»-1шт.).

Згідно умов договору та транспортними інструкціями, товариство з обмеженою відповідальність «ВТЛ Трейд Сервіс» поставило куплені товари на склад позивача за адресою: місто Київ, вулиця Шовковична, 18-В.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії договору поставки від 23.05.2013 №2305/В; видаткової накладної №87, якою підтверджено факт поставки товару, податкових накладних № 6, №7, №8, виписок з банку від 21.08.2013, від 25.08.2013, від 26.11.2013, якими підтверджено проведення оплати за надані послуги.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до рахунку-фактури від 10.08.2011 №09/08-2 позивач купив у товариства з обмеженою відповідальність «Адея-кепітал» папір офісний на суму 2500 грн., сума без ПДВ 2083,33 грн., в тому числі ПДВ 416,67 грн.

Позивач отримав куплений товар 11.08.2011, що підтверджується видатковою накладною №11/08-1.

В свою чергу, відповідно до банківської виписки, оплату позивачем проведено 11.08.2011.

Крім того, 11.08.2011 продавцем виписано податкову накладну № 44 на куплений товар.

Відповідно до рахунку-фактури від 02.08.2012 №СФ-0019849 позивач купив у товариства з обмеженою відповідальність «Техно-торг» ноутбук Асеr Aspire 5733-Z у кількості 1 шт. на суму 3968,65 грн., сума без ПДВ 3307,2 грн., в тому числі ПДВ 661,44 грн.

Позивач отримав куплений товар 06.08.2012, що підтверджується видатковою накладною №19849.

В свою чергу, відповідно до банківської виписки, оплату позивачем проведено 03.08.2012.

Також, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальність «Транс-інвестбуд» укладено договір від 25.05.2011 №2505/Т, відповідно до умов якого, позивач купив товар на загальну суму 444000,00 грн., сума без ПДВ 370 000,00 грн., крім того ПДВ 74 000 грн., випробувальний та прожого вий ВРS 703-VLР (блок керування ВРS 5000-d) - 1 шт., комутаційна техніка (мережевий прилад NKS 200, модуль кабельних барабанів 3x80 кV, 50 м. КТU М-803, кабельний барабан заземлення KTE H 610) - 1 шт., автономне живлення (зарядний пристрій 12 B LG 412-DS/IU)-1 шт.).

Згідно умов договору, товариство з обмеженою відповідальність «Транс-інвестбуд» зобов'язалось поставити куплені товари на склад позивача за адресою: місто Київ, вулиця Шовковична, 18-В.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії договору поставки від 25.05.2011 №2505/Т; видаткову накладну від 12.08.2011 №43, якою підтверджено факт поставки товару, податкові накладні № 26, №37, №4, виписки з банку від 26.05.2011, від 30.05.2011, від 02.06.2011, якими підтверджено проведення оплати за надані послуги.

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальність «Века-груп» укладено договір від 23.05.2011 №2305/В, відповідно до умов якого, позивач купив товар на загальну суму 447000,00 грн., сума без ПДВ 372500,00 грн., в тому числі ПДВ 745000,00 грн.

Згідно умов договору, товариство з обмеженою відповідальність «Века-груп» зобов'язалось поставити куплені товари на склад позивача за адресою: місто Київ, вулиця Шовковична, 18-В.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії договору поставки від 23.05.2011 №2305/В; видаткову накладну від 11.08.2011, якою підтверджено факт поставки товару, податкові накладні № 142, №150, №13, виписки з банку від 26.05.2011, від 30.05.2011, від 02.06.2011, якими підтверджено проведення оплати за надані послуги.

Також, на обґрунтування ділової доцільності взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Века-груп» та підтвердження реальності господарських операцій позивачем вказано на договори із третіми особами.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір від 10.12.2012 №1712/В, відповідно до якого позивач (замовник) замовив та оплатив, а виконавець виконав роботи з технічного обслуговування комп'ютерної та оргтехніки, а також здійснив наповнення контенту веб-сайту замовника.

Перелік обладнання позивача, щодо якого виконувались роботи, підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 104 за 2012 рік.

Як зазначено позивачем, ОСОБА_1 було залучено до виконання вказаних робіт у зв'язку із відсутністю спеціаліста у штаті підприємства.

Роботи ОСОБА_1 здійснювала особисто, у відповідності до видів господарської діяльності, вказаних в свідоцтві платника єдиного податку Серія НОМЕР_1.

Свідченням виконання робіт по договору № 1712/В є акт здачі-виконаних робіт від 27.12.2012 року, де описуються всі проведені види робіт.

Відповідно до банківських виписок, оплата позивачем здійснена 30.01.2013.

Також між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір від 10.12.2012 №1310/Л, відповідно до якого позивач (замовник) замовив та оплатив, а виконавець виконав роботи з підготовки обладнання до метрологічної атестації, адаптації до роботи с комп'ютером, підготовки параметрів друку звітів, проведення навчання по роботі з обладнанням.

Факт виконання робіт за вищезазначеним договором підтверджується актом прийняття-здачі від 25.12.2013.

Оплату за надання таких послуг, позивачем проведено 14.01.2013, відповідно до банківської виписки, наявної в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір від 04.01.2011 №104/д-11, відповідно до якого позивач (замовник) замовив та оплатив, а виконавець здійснив консультування щодо типу та конфігурації комп'ютерних технічних засобів та використання програмного забезпечення: аналіз інформаційних потреб замовника та пошук найоптимальніших рішень відповідно до Акту узгодження від 12.01.2011.

Перелік обладнання, щодо якого виконувалися роботи підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 104 за 2011 рік.

Свідченням виконання робіт по договору від 04.01.2011 № 104/Д-11 є акти приймання-передачі від 30.06.2011, №2, від 30.09.2011 №3, від 23.12.2011 № 4, а також звіти виконавця від 29.06.2011, від 30.09.2011 та від 23.12.2011 у формі списку рекомендованого апаратного забезпечення, рекомендованого програмного забезпечення та рекомендованих робіт.

Факт оплати позивачем наданих послуг виконавцем підтверджується банківськими виписками від 04.07.2011, від 06.10.2011 та від 21.12.2011.

Судом встановлено, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір від 24.12.2012 №2412/Т, відповідно до якого позивач (замовник) замовив та оплатив, а виконавець здійснив передпродажне технічне обслуговування обладнання.

Як підтверджується матеріалами справи, 28 та 29 грудня 2012 року замовником передано виконавцю обладнання, встановлене додатком №2 до договору від 24.12.2012 №2412/Т для проведення передпродажного технічного обслуговування згідно актів здачі-приймання від 28.12.2012 та від 29.12.2012.

Повернення такого обладнання до замовника та факт виконання робіт підтверджується актами здачі-приймання від 29.12.2012.

В свою чергу, факт оплати виконаних робіт підтверджується банківською випискою від 28.01.2013.

Аналогічний договір був укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір від 02.10.2013 №1002/Т.

Відповідно до умов зазначеного договору, позивач (замовник) замовив та оплатив, а виконавець здійснив ремонт двох електротехнічних лабораторій ЕТЛ-10 на базі автомобіля «Мерседес Бенц».

Факт виконання робіт за вищезазначеним договором від 02.10.2013 підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт від 31.10.2013, в якому зазначено детальний перелік проведених робіт.

Позивачем, в свою чергу, на виконання вимог договору від 02.10.2013 оплачено роботу виконавця в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 15.11.2013.

ОСОБА_4 було залучено до виконання вказаних робіт в якості субпідрядника для виконання обов'язків позивача в іншому зобов'язанні, а саме за договором від 01.10.2013 №1001/С/587-44/13, укладеного між позивачем та публічним акціонерним товариством «Енергетична компанія Полбенерго».

Відповідно до договору від 18.10.2013 №1018/Т, укладено між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, останній виконав роботи з демонтажу, обладнання пересувної повірочної лабораторії ППЛ-10.

Факт виконання робіт за вищезазначеним договором від 18.10.2013 підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт від 08.11.2013, в якому зазначено детальний перелік проведених робіт.

ОСОБА_4 було залучено до виконання вказаних робіт в якості субпідрядника для виконання обов'язків позивача в іншому зобов'язанні, а саме за договором від 21.08.2013 №70-6/3632-13, укладеного між позивачем та державним підприємством «НЕК «Укренерго».

Договором від 28.10.2012 № 2810/Т, укладеним між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, останній зобов'язався виконати роботи з монтажу та наладки електротехнічної лабораторії ЕТЛ-35К.

Факт виконання ОСОБА_4 робіт за договором підтверджується актом приймання-виконаних робіт від 22.11.2013, в якому зазначено детальний перелік робіт, а також актами приймання автомобіля та обладнання в монтаж та з монтажу від 04.11.2013, 15.11.2013 та 22.11.2013.

Позивач в свою чергу, на виконання умов договору, здійснив оплату за виконані роботи в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 16.11.2013.

Так, ОСОБА_4 було залучено до виконання вказаних робіт в якості субпідрядника для виконання обов'язків позивача в іншому зобов'язанні, а саме за договором від 23.09.2013 №2309/А, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «АРЕС-С».

З огляду на зазначене, проаналізувавши всі договори, які були укладені між позивачем та його контрагентами, за перевіряємий період, судом встановлено, що надані послуги повністю пов'язані із господарською діяльністю позивача та направлені на отримання прибутку.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» та його контрагентами вказано на акти:

Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.05.2013 №92/22-01/36586596 «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Стройторг-Т»»;

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 17.06.2013 №102/2201/38261414 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальність «Дануіс»»;

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 21.06.2013 №157/2240/38261236 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальність «ВТЛ Трейд Сервіс»»;

державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 19.04.2012 №912/22-2/37317539 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальність «Адея-кепітал»»;

державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 11.10.2013 №385/3-22-08-3579183 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальність «Техно-торг»».

Аналізуючи зміст акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, суд приходить до висновку, що висновки контролюючого органу зроблені на припущеннях, без дослідження руху активів в процесі здійснення господарських операцій, за відсутності доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

Натомість, з доказів, наданих відповідачем під час судового розгляду справи вбачається, що контрагенти позивача декларували свої грошові зобов'язання перед бюджетом.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.07.2014 прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2014 №99826552201 та від 18.07.2014 №99726552201, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 18.07.2014 №99826552201 та від 18.07.2014 №99726552201.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.