Ухвала суду № 41799195, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/20593/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2011

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012

у справі № 2а-17934/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Босна Ел Джі»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 02.12.2010 № 0000882302/0 в частині податкового зобов'язання в сумі 34777,50 грн., в тому числі, за основним платежем - 23185,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій -11592,50 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 23.11.2010 № 5316/23-222-30525505. Згідно цих висновків позивачем порушені норми підпунктів 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит у податковому обліку за квітень, червень 2010 року на 17992,00 грн. та 16331,00 грн. відповідно, зокрема: 23185,00 грн. - за податковими накладними, оформленими з порушенням установленого порядку нумерації; 11138,00 грн. - у зв'язку з відсутністю оригіналу податкової накладної, виписаною ТОВ «ВКФ «Ванкорс-Трейдінг».

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2010 № 0000882302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 51484,00 грн., у т.ч.: 34323,00 грн. - основний платіж та 17161,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (оскаржується позивачем в частині суми 34777,50 грн. у т.ч.: 23185,00 грн. - основний платіж та 11592,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що позивач у податковому обліку за квітень, червень 2010 року включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ЗАТ «Київобленерго», зокрема від 30.04.2009 № 6301/К14 (ПДВ у сумі 6854,00 грн.); від 31.05.2010 № 8008/К14 (ПДВ: 6645,00грн.); від 30.03.2010 № 4598/К14 ( ПДВ- 7158,00 грн.); від 30.06.2010 № 9772/К14 (ПДВ - 2528,00грн.).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відсутність обов`язкових реквізитів податкової накладної, яка відповідно до абзацу третього підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначена законодавцем не тільки як податковий звітний документ, але одночасно і як розрахунковий документ, призводить до того, що таку податкову накладну не може бути розцінено допустимим доказом, який підтверджує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Суди, застосувавши норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, зробили правильний висновок, що номер податкової накладної не впливає на її значення як документу податкового обліку і що при відсутності оспорювання реального характеру поставки не є суттєвими недоліками з точки зору повноти та достовірності відтворення змісту операції з поставки, а тому не повинно мати наслідком виключення такої податкової накладної з кола доказів, які підтверджують суму податкового кредиту.

Висновок суду про правомірне включення позивачем до податкового кредиту у податковому обліку за квітень, червень 2010 року 23185,00 грн. за вище переліченими податковими накладними відповідає обставинам у справі та правильному застосуванню наведених норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків судів першої та апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев