Ухвала суду № 41799032, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/800/61973/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській областіна постанову та ухвалуХерсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013у справі № 821/723/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес»доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової службипровизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонес» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 за № 0001091504.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.1. ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Херсонес» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 31.10.2012 № 2384/15-4/14113558;

- вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 56.22 ст. 56 та пунктів 200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у серпні 2012 року, на 2731995 грн.;

- за наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0001091504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2 731 995 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції на 1 365 982,5 грн.

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивачем при декларуванні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у серпні 2012 року помилково не враховано висновки актів перевірок від 13.06.2012 №1142/15-4/14113558, від 01.10.2012 №2002/15-4/14113558, за результатами яких останньому зменшено розмір бюджетного відшкодування та нараховано суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Розглядаючи спір по суті та задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій не погодилися з висновком відповідача щодо встановленого порушення платником податку приписів податкового законодавства.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За змістом п.200.1 ст.200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Відповідно до п.4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Згідно п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом першої інстанції встановлено, що акти перевірок від 13.06.2012 №1142/15-4/14113558, від 01.10.2012 №2002/15-4/14113558 та складені на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 25.06.2012 №0000541504, №0000551504, від 30.10.2012 №001031504 є предметом судового розгляду Херсонського окружного адміністративного суду у справах № 2а-2923/12/2170 та № 821/589/13-а. Постановами Херсонського окружного адміністративного суду від 14.01.2013 та від 14.03.2013 вищезазначені податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано. Постанови не набрали законної сили у зв'язку з їх апеляційним оскарженням.

Колегія суддів не вбачає, що нормами чинного податкового законодавства встановлено обов'язок платника податку враховувати у податковій звітності суму неузгодженого грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що сума неузгодженого податкового зобов'язання правомірно не врахована платником податку до моменту її узгодження при розрахунку податкових зобов'язань, податкового кредиту, визначенні розміру від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

При цьому, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій вірно визнали безпідставними посилання відповідача в обґрунтування неправомірності формування позивачем бюджетного відшкодування на факт неотримання контролюючим органом на час перевірки результатів зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Полігрейн Агро», внаслідок чого неможливо підтвердити походження товару, оскільки платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків своїм контрагентом-продавцем товарів/послуг та порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши обставини дотримання позивачем порядку декларування бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідно до вимог ст.200 Податкового кодексу України, дійшли правильного висновку щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку з податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний