Ухвала суду № 41799033, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/800/48191/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.Всуддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украдор»на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2013та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013у справі 818/4466/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Украдор»доШосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової службипровизнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Украдор» звернулось до суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Шосткинської ОДПІ щодо складання в акті перевірки №1686/22-005/34113391 від 06.12.2012 висновків про порушення ТОВ «Украдор» ч.1, 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України по правочинах з придбання товарів у ТОВ «Конвалія-Ш» та продажу товарів ТОВ «Конвалія» за квітень 2012 року;

- визнати протиправним дії Шосткинської ОДПІ щодо складання в акті перевірки №1686/22-005/34113391 від 06.12.2012 висновків про відсутність об'єктів оподаткування по операціях в квітні 2012 року з придбання товарів у ТОВ «Конвалія-Ш» та по операціях з продажу цих товарів ТОВ «Конвалія» в розумінні п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, наведені в декларації з податку на додану вартість про обсяги поставок і податкове зобов'язання за квітень 2012 року на адресу покупця ТОВ «Конвалія» на суму ПДВ 168 445 грн. та про обсяги придбання та податковий кредит за квітень 2012 року від продавця ТОВ «Конвалія-Ш» на суму ПДВ 166 367 грн. є недійсними.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013, у задоволення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, або вказані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено:

- відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт №1686/22-005/34113391 від 06.12.2012;

- названий акт перевірки містить висновки щодо відсутності у позивача об'єктів оподаткування згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, наведені в декларації з ПДВ щодо обсягів поставок та податкове зобов'язання за квітень 2012 року на адресу покупця ТОВ «Конвалія» на суму ПДВ 168 445 грн. та про обсяги придбання та податковий кредит за квітень 2012 року від продавця ТОВ «Конвалія-Ш» на суму ПДВ 166 367 грн. є недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржувані позивачем дії відповідача жодним чином не вчинили негативних наслідків для позивача, що, в свою чергу, є свідченням відсутності порушеного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України відзначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин особи, яка звернулася за їх захистом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.78.8 ст.78 Податкового кодексу України передбачено, що порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

За змістом п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 86.7 ст.86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Отже, згідно чинного законодавства вчинення податковим органом дій по складанню акту перевірки за результатами проведення позапланової перевірки у випадках встановлення під час проведення такої перевірки порушень податкового законодавства прямо передбачено у повноваженнях податкових органів, в той час як у разі незгоди платника податків з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, законом надано платнику податку право подати свої заперечення.

Крім того, обставини, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки, щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів.

Між тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що висновки, викладені в акті перевірки позивача, не порушують його прав, за захистом яких він звернувся, дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украдор» залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний