Рішення № 4178759, 28.07.2009, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-1244/2009 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2009 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань – Клименко О.В., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, -

В С Т А Н О В :

01 липня 2009 року, позивачем було подано до суду позов про стягнення аліментів на дитину, посилаючись на те, що з відповідачем по даній справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 05 січня 2001 року. 10 липня 2007 року шлюб було розірвано, на підставі чого позивачка отримала у Відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області свідоцтво про розірвання шлюбу, актовий запис № 146. Від даного шлюбу вони мають малолітню дочку - ОСОБА_3 , 06 червня 2001 року народження. Дочка постійно мешкає з позивачкою та знаходиться повністю на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Угода про добровільну сплату аліментів між ними не досягнута. Про ОСОБА_2 позивачка повідомляє наступні дані: народився 08 липня 1978 року, уродженець села Смирнівка, Лозівського району. Харківської області. Місце роботи відповідача їй невідоме. Відповідач інших дітей не має, по виконавчих листах стягнення з нього не провадяться, хронічними захворюваннями не страждає, інвалідом, пенсіонером не є. Таким чином, відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальної допомоги добровільно на її утримання не надає. На підставі викладеного позивач у позовній заяві прохає суд стягнути з відповідача по справі, ОСОБА_2 , 08 липня 1978 року народження, уроженця села Смирнівка, Лозівського району, Харківської області, аліменти на її, ОСОБА_1 , користь на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_3 , 06 червня 2001 року народження, в розмірі ? частини його заробітку (доходу), але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі в суд позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги. При цьому позивач вказала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 05 січня 2001 року. 10 липня 2007 року шлюб було розірвано, на підставі чого позивачка отримала у Відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області свідоцтво про розірвання шлюбу, актовий запис № 146. Від даного шлюбу вони мають малолітню дочку - ОСОБА_3 , 06 червня 2001 року народження. Дочка постійно мешкає з позивачкою та знаходиться повністю на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Угода про добровільну сплату аліментів між ними не досягнута.

У судовому засіданні відповідач позов визнав. В своїх поясненнях відповідач вказав, що дійсно, в даному шлюбі, у них з позивачем, народився донька: ОСОБА_3 , 06 червня 2001 року народження, яка проживає разом з позивачем та знаходяться на її утриманні, оскільки він не проживає з сім’єю. Відповідач зазначив, що він має нормальний стан здоров»я, інвалідом не являється, пільгами з держави ні якими не користується, ніякі утримання по виконавчим листам з нього не проводяться, працює в ТОВ «Нова Ера» на посаді контролера, про що надав суду свій письмовий відзив на позов.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, визначено, що ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 174, 175 ЦПК України./span>

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ксерокопії свідоцтва про розірвання шлюбу, судом встановлено, що сторони розірвали шлюб 10 липня 2007 року.

Із ксерокопії свідоцтва про народження на ОСОБА_3 (а.с.№9), вбачається, що дійсно – ОСОБА_3 , народилася 06 червня 2001 року і в графі «Батько» вказано – ОСОБА_2 , тобто відповідач по справі, а в графі «Мати» зазначено ОСОБА_1 , позивач по справі.

Також, згідно довідки КП «ДЕЗ» (а.с.№10), вбачається, що ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1 , і має такий склад сім’ї: ОСОБА_3 – донька, 2001 року народження.

Відповідно до довідки з місця роботи на ОСОБА_2 , вбачається, що він працює в ТОВ «Нова Ера» на посаді контролера та його середній заробіток складає 300 грн. (а.с.№20).

Як вже вище зазначалося, відповідач визнав позов у повному обсязі, вказав, що він знає про свій обов»язок про утримання дитини з моменту її народження і до досягнення нею повноліття. Матеріальну допомогу на утримання дитини позивачу надає, але не регулярно, взалежності від свого заробітку.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не надає постійної матеріальної допомоги позивачу на утримання їх спільної дитини, в порушення вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України та ч.2 ст.51 Конституції України, в яких зазначено, що: «Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття».

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне положення дитини, стан здоров’я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач не працює. Суд враховує, що відповідач визнав позов позивача, працює, має задовільний стан здоров’я; та те, що з нього не проводяться стягнення за виконавчими листами, суд вважає можливим позов позивача задовольнити і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини в розмірі ? частини його заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

У своїй позовній заяві позивачем не заявлено, про допуск негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів з відповідача в межах платежу за один місяць.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює прядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07 грн.50 коп.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 79, 81, 88, 130, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, 367 ч. 1 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито»; п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , 08 липня 1977 року народження, уродженця с. Смирнівка, Лозівського району, Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , працюючого Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Ера» (місце знаходження АДРЕСА_4 ), на посаді контролера – на користь ОСОБА_1 , - аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , 06 червня 2001 року народження у розмірі ? частини його заробітку та доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду - 01 липня 2009 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 51 (п»ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 07 (сім) гривень 50 копійок ( Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України./span>

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд