Ухвала суду № 41777076, 02.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10880/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Пилипенко О.Є.,

суддів: Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним дій, визнання протиправними та скасування постанов, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про:

визнання неправомірними дій у виконавчому провадженні №42691642 при винесенні постанови від 04.04.2014 року про стягнення виконавчого збору у сумі 89 539,50 грн. та постанови від 23.04.2014 року про стягнення витрат у виконавчому провадженні у сумі 116,85 грн.;

визнання протиправною та скасування постанови від 04.04.2014 року про стягнення виконавчого збору у сумі 89 539,50 грн. у виконавчому провадженні №42691642;

визнання протиправною та скасування постанови від 23.04.2014 року про стягнення витрат у виконавчому провадженні у сумі 116,85 грн. у виконавчому провадженні №42691642;

стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати по сплаті судового збору у сумі 89 539,50 грн. та витрат у сумі 116,85 грн., загалом на суму 89 656,35 грн., відповідно до квитанції №6692 від 14.07.2014 року, у виконавчому провадженні №42691642.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року в позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року та постановити нову постанову, про відмову в задоволенні позовних вимог. Свою вимогу апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець порушивши приписи частини 5 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» не вчасно направив копію постанови про відкриття виконавчого провадження - 03.04.2014 року, а відтак позивач був позбавлений можливості самостійно виконати виконавчий напис у строк до 03.04.2014 року, встановлений державним виконавцем. Крім того, суд дійшов висновку, що матеріали виконавчого провадження ВП№42691642 не містять жодного обґрунтування щодо здійснення у період із 28.03.2014 року (відкриття виконавчого провадження) по 23.04.2014 року (винесення постанови про стягнення витрат) Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві заходів примусового виконання виконавчого документу і наявності внаслідок цього витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 116, 85 грн.

Відтак суд вирішив, що постанова від 04.04.2014 року ВП№42691642 про стягнення з позивача виконавчого збору та постанова від 23.04.2014 року ВП№42691642 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, постановою старшого державного виконавця Кукурічко Л.І. відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 28.03.2014 року відкрито виконавче провадження ВП№42691642 з виконання виконавчого напису від 21.03.2014 року №171 про звернення стягнення на рухоме майно, що належить ОСОБА_2 для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Даніель». Боржнику встановлено строк для добровільного виконання до 03.04.2014 року (а.с.13).

Вказана постанова від 28.03.2014 року ВП№42691642 направлена на адресу позивача 03.04.2014 року, що підтверджується копією конверта та відміткою штемпелю пошти від 03.04.2014 року на реєстрі відправлення рекомендованої кореспонденції Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві (а.с.7, 41-42). Вказане поштове відправлення було повернуто на адресу відповідача за закінченням встановленого терміну зберігання.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 04.04.2014 року ВП№42691642 у зв'язку із тим, що боржником самостійно не виконано виконавчий напис у строк, встановлений державним виконавцем, з ОСОБА_2 постановлено стягнути виконавчий збір у розмірі 89 539, 50 грн. Вказану постанову державного виконавця позивач отримав 14.07.2014 року, що підтверджується його власним підписом на супровідному листі №741/16 від 04.04.2014 року (а.с.46).

Постановою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 23.04.2014 ВП№42691642 з ОСОБА_2 постановлено стягнути витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 116, 85 грн. (а.с.53).

Постановою старшого державного виконавця Кукурічко Л.І. Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 17.07.2014 року, у зв'язку з надходженням заяви стягувача ПАТ «КБ «Даніель» від 27.06.2014 року про повернення виконавчого напису №171, виконавчий напис №171 від 21.03.2014 року повернуто стягувачу (а.с.69).

Вважаючи дії по винесенню постанов від 04.04.2014 року про стягнення виконавчого збору у сумі 89 539,50 грн. та від 23.04.2014 року про стягнення витрат у виконавчому провадженні у сумі 116,85 грн. протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно вимог ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 24.01.1999 року №606-ХІV (далі - Закон №606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 2, 5 статті 25 Закону №606, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

При цьому, приписами частини 1 статті 31 Закону №606 визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Так, державним виконавцем на адресу позивача, який є боржником, було направлену постанову про відкриття виконавчого провадження із супровідним листом рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується реєстром відправлення рекомендованої кореспонденції Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві. Проте, відповідачем було допущено порушення строків направлення такої постанови, встановлених ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 28.03.2014 року, строк для самостійного виконання боржнику встановлено до 03.04.2014 року, проте направлена на адресу боржника вказана постанова - 03.04.2014 року. На вказаних обставинах наголошує позивач, як на підставі для задоволення позовних вимог. Водночас відповідач не заперечує, що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу боржника із порушенням строку, проте, зазначає, що такі дії не можуть бути підставою для визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавчі дії.

Колегія суддів, надавши оцінку вищезазначеним обставинам та нормам права, дійшла висновку, про наявність ознак протиправності дій державного виконавця щодо невчасного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2014 року позивачу, що в свою чергу тягне за собою протиправність винесення оскаржуваних постанов відповідача про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавчі дії.

Зокрема, зі змісту наведених вище норм убачається, що обов'язковою передумовою для початку примусового виконання рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, є направлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виконавчий документ неможливо було виконати в зазначений в постанові про відкриття виконавчого провадження строк з незалежних від позивача обставин.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок самостійного врегулювання між боржником та стягувачем питань погашення заборгованості, виконавчий документ був повернутий стягувачу за його заявою від 27.06.2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 28 Закону №606 передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є ненадання ним документального підтвердження самостійного виконання рішення у строк, встановлений Законом №606, для добровільного виконання рішення. При цьому, такий виконавчий збір також стягується і у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача.

Разом з тим, враховуючи, що боржник, в даному випадку позивач, не мав змоги самостійно виконати вимоги державного виконавця у встановлений строк внаслідок не направлення на його адресу постанови про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів дійшла висновку, що державним виконавцем було протиправно винесено спірну постанову про стягнення виконавчого збору.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали виконавчого провадження ВП№42691642 не містять жодного обґрунтування щодо здійснення у період із 28.03.2014 року (відкриття виконавчого провадження) по 23.04.2014 року (винесення постанови про стягнення витрат) Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві заходів примусового виконання виконавчого документу і наявності внаслідок цього витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 116, 85 грн.

За таких обставин, матеріали справи свідчать, що оскаржувані дії та рішення відповідача в межах спірних правовідносин є необґрунтованими, прийнятими та вчиненими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже суд першої інстанції правильно вирішив, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві в особі старшого державного виконавця Кукурічко Л.І. щодо винесення постанов від 04.04.2014 року ВП№42691642 про стягнення з виконавчого збору та від 23.04.2014 року ВП№42691642 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, визнання протиправними та скасування цих постанов є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Є. Пилипенко

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 02.12.2014 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.