Ухвала суду № 41775969, 26.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 року м. Київ К/800/39802/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Перепелюка О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Літа" (далі - Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

у справі № 826/18435/13-а

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013 № 0001642203 та № 0001652203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, у позові відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що господарські операції з придбання позивачем підрядних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю «Адва Естейт» (далі - ТОВ «Адва Естейт»), товариства з обмеженою відповідальністю «БК Стандарт С» (далі - ТОВ «БК Стандарт С») та товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Реалтігруп» (далі - ТОВ «Іст Реалтігруп») не опосередковувалися реальним виконанням, були номінально оформлені первинними документами виключно для створення наслідків у податковому обліку.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та задовольнити позов. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що подані ним первинні документи є достатнім документальним підтвердженням реальності розглядуваних господарських операцій, тоді як перекладення на позивача негативних наслідків за правопорушення, допущені його контрагентами, є неприпустимим.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Адва Естейт», ТОВ «БК Стандарт С», ТОВ «Іст Реалтігруп» за період з 01.07.2011 по 31.12.2012. За результатами цієї перевірки податковим органом було складено акт від 22.04.2013 № 1412/22-409/21357692 та (з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження) прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 23.07.2013 № 0001642203, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 108 369 грн. (у тому числі 1 056 265 грн. за основним платежем та 52104 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 23.07.2013 № 0001652203 про донарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 165 523 грн. (у тому числі 932 418 грн. за основним платежем та 233 105 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначених донарахувань став викладений в акті перевірки висновок ДПІ про неправомірне формування позивачем даних податкового обліку за безтоварними операціями з придбання підрядних робіт у рамках господарських правовідносин з названими контрагентами. Зазначений висновок мотивований тим, що: вказані постачальники зареєстровані на підставних осіб з метою провадження незаконної діяльності з проведення транзитних фінансових потоків та створення умов для отримання третіми особами необґрунтованої податкової вигоди; реальність виконання операцій з поставки цими контрагентами підрядних робіт позивачеві не підтверджується з урахуванням реального часу здійснення цих операцій, місцезнаходження майна, наявності матеріальної бази та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарської діяльності.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Витрати на оплату позивачем придбаних підрядних робіт належить до категорії витрат операції діяльності у розумінні підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, які в силу вимог пункту 138.4 цієї ж статті Кодексу визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, критеріями визнання витрат у податковому обліку платника є їх понесення у процесі реального виконання господарських операцій, документальна підтвердженість цих витрат, а також отримання платником доходу в результаті таких витрат.

У справі, що переглядається, суди обох попередніх інстанцій, дослідивши представлені учасниками спору докази та оцінивши їх в сукупності на підставі статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Адва Естейт», ТОВ «БК Стандарт С», ТОВ «Іст Реалтігруп».

При цьому відсутність реальної підприємницької діяльності у правовідносинах Товариства з названими контрагентами було встановлено судами на підставі установлених ДПІ у ході перевірки фактів щодо фіктивності діяльності цих суб'єктів господарювання та неможливості виконання ними підрядних робіт в заявлених обсягах.

Зазначені факти належать до кола установлених судами обставин справи, переоцінка та перевстановлення яких не належить до компетенції касаційного суду.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновками судів, що зазначені операції не створюють податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток, що обумовлює правильність рішень попередніх судових інстанцій про відмову в задоволенні цього позову. У зв'язку з цим підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Літа" залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі № 826/18435/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько