Рішення № 4177022, 10.07.2009, Господарський суд Чернігівської області

10.07.09

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, тел. (0462) 67-28-47

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

“ 09 ” липня 2009 року справа № 18/104

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг Україна”

02160, м. Київ, проспект Возз’єднання, 15

До Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода”

16600, с. Дорогінка Ічнянського району, вул. Набережна, 4

про стягнення 112972 грн. 35 коп.

Суддя А.С.Сидоренко

Представники сторін:

від позивача: Мітрофанова О.І. –представ., дов. від 02.01.2009р. № 16/102

від відповідача: Потапов Є.П. –представ., дов. б/н від 15.10.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг Україна” (надалі –позивач) заявлено позов до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода” (надалі –відповідач) про стягнення 40256,53 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 18118,56 грн. процентів річних з простроченої суми, 31525,20 грн. штрафу та 23072,06 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечив, не визнаючи їх в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2009р. були змінені рішення господарського суду Чернігівської області від 07.10.2008р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2008р. по справі № 17/182 між тими ж сторонами. Змінюючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції встановив, що заборгованість перед позивачем у відповідача, який є сільськогосподарським виробником, виникла внаслідок складного фінансового стану підприємства, який склався у зв’язку із пошкодженням в 2007 році вирощеного врожаю ріпаку внаслідок стихії, яка пройшла 04.07.2007р. Тобто, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50 відсотків. На думку відповідача, дана справа та справа № 17/182 стосуються одного й того ж предмету спору, що виник між тими ж сторонами, тобто є ідентичними справами, а тому ті обставини, що були вже встановлені та доведені під час розгляду справи № 17/182, мають бути враховані під час вирішення справи № 18/104.

Відповідач зазначає, що сума основного боргу (150832,00 грн.) була сплачена позивачеві ще у липні 2008 року, а сума штрафних санкцій є надмірно великою. На сьогоднішній день фінансовий стан товариства значно погіршився внаслідок світової кризи, товариство є збитковим.

Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач, відповідно до положень ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, просить суд зменшити належні до сплати штрафні санкції на 100000,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг Україна” зареєстроване розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 04.11.2005р. за адресою: м. Київ, проспект Возз’єднання, 15, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців внесені відомості за № 1 067 102 0000 005335.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода” зареєстроване розпорядженням Ічнянської районної державної адміністрації від 05.09.2002р. за адресою: с. Дорогінка Ічнянського району, вул. Набережна, 4, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців внесені відомості за № 1 045 120 0000 000373.

19 червня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг Україна” та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода” був укладений Договір поставки № Ук-10-0026 (надалі –Договір).

Згідно з п. п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.5, 3.1, 3.2 та 7.6 Договору, Продавець зобов’язався передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити засоби захисту рослин, надалі іменовані „Товар”. Загальна вартість Товару (ціна договору) складає 210168,00 (двісті десять тисяч сто шістдесят вісім гривень 00 копійок) у т. ч. ПДВ 20%, що за станом на 19 червня 2007р. за курсом 5,05 грн. за один долар США становить еквівалент 41617,43 (сорок одна тисяча шістсот сімнадцять доларів 43 цента) доларів США (USD). Курс гривні до долара США у цьому пункті встановлюється сторонами на день підписання даного Договору винятково з метою сплати вартості Товару за даним Договору. Покупець зобов’язаний сплатити Продавцю вартість Товару, зазначену в п. 1.2 даного договору з урахуванням положень п. 1.3 Договору, в наступні строки: не пізніше 21 червня 2007р. –42033,60 грн., не пізніше 15 вересня 2007р. –168134,40 грн.; всього –210168,00 грн. Датою виконання зобов’язання по оплаті Товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Поставка Товару здійснюється в строки, які передбачені п. 1.1 договору або раніше за заявкою Покупця. Право власності на Товар виникає у Покупця з дня передачі товару, відповідно до розділу 4 Договору. Сторони досягли згоди щодо зміни строків позовної давності та встановлюють її тривалістю у п’ять років, що стосується виконання зобов’язань по сплаті основного боргу та штрафних санкцій за невчасне виконання зобов’язань.

На виконання умов Договору, позивач, згідно видаткової накладної від 21.06.2007р. № Ук-10-0031 поставив відповідачеві товар на суму 210168,00 грн.

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача згідно довіреності серії НБГ № 485304 від 21.06.2007р.

Факт отримання товару уповноваженою особою відповідача підтверджується її підписом, а також відтиском печатки сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода” на копії вищевказаної видаткової накладної.

Як вбачається з банківських виписок від 17.07.2007р. та від 19.07.2009р., відповідач частково розрахувався з позивачем, сплативши 49458,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов’язання шляхом поставки товару.

Відповідач, в свою чергу, зобов’язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав і мав заборгованість в сумі 160710,00 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань по оплаті поставленого товару, позивач звертався до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основної суми боргу в розмірі 150832,40 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.02.2008р. по справі № 12/38 присуджено до стягнення з відповідача 150832,00 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № Ук-10-0026 від 19.06.2007р.

Як вбачається з постанови відділу Державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 24.06.2008р., вказане вище рішення господарського суду по справі № 12/38 було фактично відповідачем виконано: згідно банківської виписки від 13.06.2008р. відповідачем сплачено 150832,00 грн.

Решта заборгованості в сумі 10427,60 грн. була сплачена відповідачем згідно банківської виписки від 21.07.2008р.

Тобто, остаточний розрахунок за поставлений товар був здійснений відповідачем 21.07.2008р.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.5 договору, сторони прийшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі п’ятнадцяти відсотків.

Виходячи з того, що відповідач припустився прострочення виконання зобов’язання по оплаті отриманого товару, з нього підлягає стягненню 40256,53 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 18118,56 грн. процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. п. 5.2, 5,3, 5.4, договору, покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п. 2.1 даного договору) відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Начислення пені здійснюються з дня прострочення, але Продавець має право застосувати штрафну санкцію лише у випадку прострочення оплати Покупцем понад 30 днів. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадку прострочення виконання зобов’язань, передбачених пунктом 2.1 даного договору, більше ніж 30 днів Покупець додатково сплачує Продавцеві штраф у розмірі п’ятнадцяти відсотків від ціни договору.

На підставі умов договору (п. п. 5.2, 5.3, 5.4) позивач за прострочення оплати товару нарахував пеню, з урахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, в сумі 23072,06 грн. за період з 15.09.2007р. по 21.07.2008р., а також 31525,20 грн. штрафу.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов’язань по оплаті отриманого товару, а тому суд вважає, що штрафні санкції були застосовані позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства та умов договору.

За правилами ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Натомість, нараховані кредитором на суму боргу встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не являються штрафними санкціями.

Суть сплати річних та інфляційних полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За таких обставин, суд має право зменшити лише нараховані позивачем пеню та штраф.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.02.2008р. по справі № 12/38 між тими ж сторонами про стягнення основної суми боргу по договору від 19.06.2007р. № Ук-10-0026 було встановлено, що заборгованість у відповідача виникла, зокрема, у зв’язку із пошкодженням в 2007 році вирощеного врожаю ріпаку внаслідок стихії, яка пройшла 04.07.2007р.

Такі ж факти встановлені і постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2009р. по справі № 17/182 між тими ж сторонами.

У відповідності з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Втім, суд враховує, що відповідач не виконав умов п. 6.1 договору, згідно якого він був зобов’язаний у строк не більше 2-х днів з моменту настання й закінчення дії форс –мажору письмово повідомити іншу сторону про неможливість виконання договірних зобов’язань.

Крім того, суд бере до уваги, що на момент розгляду справи позивач зазнав збитки від своєї господарської діяльності за І квартал 2009 року (звіт про фінансові результати), а відповідач в 2007 та 2008 р.р. отримав прибуток (додаток № 1 до акта від 04.06.2009р. про результати перевірки відповідача ДПІ у Ічнянському районі).

Також, суд бере до уваги ту обставину, що відповідач є сільськогосподарським товаровиробником, ним укладено з банківськими установами кредитні договори на загальну суму 47879,1 тис. грн. (додаток № 1 до акта від 04.06.2009р. про результати перевірки відповідача ДПІ у Ічнянському районі).

Враховуючи, вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 30%, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій з його боку.

Керуючись ст. ст. 193, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 546, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 35, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода”, с. Дорогінка Ічнянського району, вул. Набережна, 4 (р/р 26004300610021 у ВКАБ „Демарк” м. Ніжин, код 32121018) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг Україна”, м. Київ, проспект Возз’єднання, 15 (р/р 260020275301 в ТОВ Севастопольська філія Банк „Фінанси та Кредит”, код 33781079) 40256 грн. 53 коп. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 18118 грн. 56 коп. процентів річних з простроченої суми, 22067 грн. 64 коп. штрафу, 16150 грн. 44 коп. пені, 1129 грн. 72 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко

Рішення підписано 10 липня 2009 року.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко