Ухвала суду № 4175869, 02.06.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2009 р.Справа № 22-а-8541/09 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретареві –Холодній Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2008 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Лихачовський комбінат хлібопродуктів” до Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про зобов’язання усунення перешкод при проведенні перевірки, -

В с т а н о в и л а:

У липні 2008 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Лихачовський комбінат хлібопродуктів” (подалі –ТОВ “Лихачовський комбінат хлібопродуктів”) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (подалі –Лозівська ОДПІ), яким просить визнати нечинними податкові повідомлення рішення відповідача:

№ 00002417000/0 від 03.06.2008 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходу найманих працівників в сумі 6.240 грн. та штрафних санкцій в сумі 12.480 грн.;

№ 0000302328/0 від 02.06.2008 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств і організацій в сумі 39.345 грн. та штрафних санкцій в сумі 12.666,90 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2008 року в позовні вимоги ТОВ “Лихачовський комбінат хлібопродуктів” задоволені в повному обсязі.

Будучи незгодною з вказаною постановою суду, відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2008 року слід відповідно до положень ст. 200 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

За матеріалами справи вбачається, що за наслідками проведення планової перевірки діяльності ТОВ “Лихачовський комбінат хлібопродуктів” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року Лозівською ОДПІ складено акт перевірки № 600/23-204/31691649 від 19.06.2009 року, яким встановлені порушення підприємством, окрім іншого, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.2, п. 5.3, ст. 5, п.п. 8.3.1, п. 8.3, ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині віднесення до валових витрат за 4 квартал 2006 року та за 2 квартал 2007 року сум витрат, понесених у зв’язку з ремонтом та переосвідченням балонів метанових автомобільних на напівпричепі ОДАЗ-9370, віднесення сум амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2007 року по об’єкту, віднесеному до основних фондів групи 1, який прийнято в експлуатацію в грудні 2007 року та в частині неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб, одержаних громадянами, які внесли до статутного фонду товариства ТМЦ.

На підставі даного акту відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

          № 00002417000/0 від 03.06.2008 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходу найманих працівників в сумі 6.240 грн. та штрафних санкцій в сумі 12.480 грн.;

№ 0000302328/0 від 02.06.2008 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств і організацій в сумі 39.345 грн. та штрафних санкцій в сумі 12.666,90 грн.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР з наступними змінами (подалі –Закон № 334/94-ВР), під фінансовою інвестицією розуміють господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Прямою інвестицією є господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Згідно з пунктом 1 ст. 66 Господарського кодексу України під терміном “майно” слід розуміти виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Оподаткування доходів, одержуваних громадянами, регулюється Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” вiд 22.05.2003 року № 889-IV з наступними змінами.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону N 889-ІV дохід визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду як на території України, так і за її межами, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (пп. “в” п. 1.3 ст. 1 цього Закону).

Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено у п. 9.6 ст. 9 Закону N 889-ІV.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.

Вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства є придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що перебуває у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону N 889-ІV.

Корпоративні права –право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи право на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створено таку юридичну особу у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної чи фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (п. 1.8 ст. 1 Закону N 334/94-ВР).

При відчуженні (продажу, переуступці) у подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, пов'язані з придбанням такого корпоративного права.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що під терміном “валові витрати виробництва та обігу” розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВРдо складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону N 334/94-ВР сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого провадяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених п. 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних i страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі, коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість (пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону N 334/94-ВР).

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону N 334/94-ВР під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку з метою отримання доходу протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з пп. 8.3.5 п. 8.3 цієї статті облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Підпунктом 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону N 334/94-ВР зазначено, що сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, встановлених п. 8.6 ст. 8 цього Закону, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Таким чином, для основних фондів групи 1 нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, в даному випадку, час використання основних фондів у господарській діяльності підприємства (т. 2, а.с. 201) може не збігатися з офіційним часом введення в експлуатацію споруди - АГНКС - автомобільної газонаповнювальної компресорної станції.

Питання щодо відповідності споруди нормам ДБН, забезпечення позивачем під час експлуатації АГЗС пожежної безпеки об'єктів зберігання, транспортування та реалізації нафтопродуктів тощо виходять за межі розглядає мого спору.

          Стосовно нарахування за порушення п.п. 5.3.2, п. 5.3, ст. 5 цього Закону щодо неправомірного включення до складу валових витрат на ремонт та інші поліпшення основних фондів, а саме ремонту та переоснащення балонів метанових автомобільних на напівпричепі, колегія суддів зазначає, що основний засіб був придбаний позивачем у попередніх звітних періодах, при перевірці та здійсненні нарахування податковим органом не враховані приписи п.п. 5.2.10, п. 5.2, ст. 5 відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів у межах встановлених п.п. 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст. 8 цього Закону.

          Лозівською ОДПІ не спростовані обґрунтування позивача щодо застосування саме цієї норми при віднесені сум до витрат до валових витрат. Порушень наведеної норми, виходячи з акту перевірки, відповідачем не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області –залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2008 року –без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя -           (підпис)           Л.В. Мельнікова

          Судді           (підпис)                     З.Г. Подобайло          

                                        (підпис)                     А.М. Григоров

Повний текст виготовлений та підписаний 09 червня 2009 року.

Згідно з оригіналом

Суддя