Постанова № 4175779, 31.03.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2009 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.

за участю

представника позивача Драчук Є.О.

представника відповідача Лавренчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державного підприємства "Харківвибухпром" на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 15.01.2009р. по справі№2-а-2753/08/2070

за позовом державного підприємства "Харківвибухпром"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ Червонозаводського району м. Харкова №0001591510/0 від 02.04.2007 року, № 0002441510/0 від 03.07.2007 року, №0003451510/0 від 08.10.2007 року, №04791510/0 від 28.12.2007 року. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що висновки актів перевірок про несвоєчасну сплату підприємством узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток не відповідають фактичним обставинам, оскільки податкові зобов'язання, визначені деклараціями по податку на прибуток №71333 від 08.11.2005 року, №96570 від 09.02.2006 року, № 41504 від 02.08.2006 року, № 64077 від 08.11.2006 року, № 72204 від 10.12.2006 року, №88613 від 09.02.2007 року сплачені підприємством у повному обсязі. На думку позивача, ДПІ не мало права змінювати призначення платежів та зараховувати зазначені платежі в рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2009 року по справі № 2-а-2753/2070 було відмовлено в задоволенні адміністративного позову державного підприємства „Харківвибухпром" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи прийняте судове рішення законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова проведені невиїзні документальні перевірки ДП „Харківвибухпром" з питання своєчасності сплати податку на прибуток.

За висновками акту перевірки від 20.03.2007 року №985-15-107/00292184 підприємством несвоєчасно сплачені податкові зобов'язання з податку на прибуток згідно декларацій за 3 квартал 2005 року, за 2005 рік, за 1 півріччя 2006 року на строк, що перевищує 90 календарних днів. На підставі зазначених висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001591510/0 від 02.04.2007 року, яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання підприємству нараховано штраф у розмірі 550 грн.

В акті перевірки ДПІ від 15.06.2007 року №2146-15-107/00292184 зазначалося про несвоєчасну сплату підприємством податкових пов'язань по податку на прибуток за деклараціями за 1 півріччя 2006 року на строк більший 90 календарних днів. На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002441510/0 від 03.07.2007 року про нарахування штрафу у розмірі 4033,00 грн.

Актом перевірки від 21.09.2007 року №3162-15-107/00292184 встановлено затримку по сплаті податку на прибуток за деклараціями за 9 та 11 місяців 2006 року на строк більший 90 календарних днів. Податковим повідомленням-рішенням №0003451510/0 від 08.10.2007 року до підприємства застосований штраф у розмірі 17567,51 грн.

Відповідачем в акті перевірки 17.12.2007 року №4372-15-107/00292184 було зроблено висновок про затримку по сплаті податку на прибуток за декларацією за 2006 рік на строк більший 90 календарних днів. Податковим повідомленням-рішенням відповідача №04791510/0 від 28.12.2007 року до підприємства застосований штраф у розмірі 10254 грн.

З даних картки особового рахунку ДП „Харківвибухпром" встановлено, що на час сплати податкових зобов'язань за поданими позивачем деклараціями підприємство мало податковий борг з податку на прибуток за результатами своєї господарської діяльності у минулих податкових періодах.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, відповідно до вимог п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією України.

Згідно до пункту 5 статті 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на прибуток припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного дручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань чи податкового боргу.

Відповідач посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Фактично, відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

З наданих позивачем платіжних доручень, розрахунків частини прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, декларацій з податку на прибуток вбачається своєчасність та повнота сплати ДП «Харківвибухпром» податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємства, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах. Тому висновки складених відповідачем вищезазначених актів перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем граничних строків сплати податку на прибуток не відповідають фактичним обставинам справи.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неправомірності неврахування відповідачем призначення платежів зі сплати податкових зобов’язань, визначених позивачем у платіжних дорученнях.

Зазначені обставини справи зумовлюють необхідність скасування постанови суду першої інстанції, яка була прийнята з порушенням норм матеріального права, та прийняття нової про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Харківвибухпром" задовольнити.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 15.01.2009р. по справі№2-а-2753/08/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ Червонозаводського району м. Харкова №0001591510/0 від 02.04.2007 року, № 0002441510/0 від 03.07.2007 року, №0003451510/0 від 08.10.2007 року, № 04791510/0 від 28.12.2007 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст постанови виготовлений 06.04.2009 р.