Постанова № 4175734, 07.04.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2009 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шимової С. О.

представника відповідача Шаповал Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Господарський суд Сумської областi від 16.12.2008р. по справі№АС 12/742-08/5021

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Айсберг"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Айсберг" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000412306/0/79312 від 21.10.2008 року про зменшення заявленої ТОВ "Група Айсберг" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року, березень 2007 року у розмірі 24479,19грн. Зобов’язати ДПІ у м. Суми надати протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання судового рішення у даній справі, висновок про відшкодування позивачеві суми податку на додану вартість у сумі 7077,19грн. за лютий 2007 року, 14702грн. за березень 2007 року.

Постановою Господарського суду Сумської області від 16.12.2008р. зазначений позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000412306/0/79312 від 21.10.2008 року про зменшення заявленої ТОВ "Група Айсберг" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року, березень 2007 року у розмірі 24479,19грн. В іншій частині позову відмовлено.

На зазначену постанову суду Державною податковою інспекцією в м. Суми подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на прийнятті оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, відповідач просить її скасувати в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000412306/0/79312 від 21.10.2008 року про зменшення заявленої ТОВ "Група Айсберг" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року, березень 2007 року у розмірі 24479,19грн. та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на пп. 7.7.1 ст. 7.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 86, 138, 159 КАС України.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Суми проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Група Айсберг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007р., березень 2007р. про що складено відповідний акт за № 8402/23-6/32779306 від 20.10.2008р.

В ході перевірки було виявлено порушення позивачем п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 з врахуванням вимог п.1.3 п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суми бюджетного відшкодування за лютий 2007р. в сумі 7 077,19 грн., за березень в сумі 17 402,00 грн.

На підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000412306/0/79312 від 21.10.2008р. про зменшення заявленої ТОВ «Група Айсберг» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007р., березень 2007 р. у розмірі 24 479,19 грн.

Підставою зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість стали результати зустрічної перевірки ПКВП «Каскад». Встановлено, що зазначене підприємство є посередником, тому по ланцюгу постачання податковим органом було направлено запит до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровськ за № 36133/7/23-610/632 від 04.06.2007р. щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «Торес», м. Дніпропетровськ. Згідно довідки зустрічної перевірки за № 4450/23-5/31576786 дане підприємство є посередником, а постачальником є ТОВ «Інвестторгсервіс», м. Дніпропетровськ, в зв'язку з чим було направлено запит щодо проведення зустрічної перевірки до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Відповідно до отриманої ДПІ в м. Суми відповіді на запит за № 20644/7/23-518 від 01.09.2008р. підприємство ТОВ «Інвестторгсервіс» ліквідовано та знято з обліку ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з боку позивача сума бюджетного відшкодування була визначена з додержанням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції , що діяла на момент визначення).

Також судом першої інстанції зазначено, що Закон України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на момент подання декларацій достатньою підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період, але ним не було передбачено надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунком з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, господарський суд Сумської області дійшов висновку про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення норм чинного законодавства, а тому наявність підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Пунктом 1.8 ст.1 зазначеного Закону визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках передбачених цим Законом. Об’єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Суми податків сплачені і (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту.

Так, відповідно підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 даного пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

За правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно податкових накладних № ННА-001626 від 27.12.2006 року, № ННА-000112 від 31.01.2007 року позивач, ТОВ "Група Айсберг" отримало від ПКВП "Каскад" товар.

Платіжними дорученнями № № 1702, 1703 від 22.12.2006 року, № 1 від 04.01.2007 року, № 144 від 30.01.2007 року, № 239 від 15.02.2007 року на загальну суму 153855,16грн. позивач оплатив отриманий від ПКВП "Каскад" товар.

При цьому колегія суддів зазначає, що для відшкодування з бюджету надмірно сплаченого ПДВ Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У випадку невиконання контрагентом платника ПДВ зобов’язань зі сплати податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають тільки для нього. Вказана обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника ПДВ права на його відшкодування у випадку, якщо останній виконав всі передбачені Законом умови з отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» достатньою підставою для отримання відшкодування визначає відомості податкової декларації за звітний період, надання податкових декларацій контрагентів платника податків не передбачено.

Крім того, чинне законодавством не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Отже, колегія суддів підтверджує, що, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000412306/0/79312 від 21.10.2008 року суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов’язання ДПІ у м. Суми надати протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання судового рішення у даній справі, висновок про відшкодування позивачеві суми податку на додану вартість у сумі 7077,19грн. за лютий 2007 року, 14702грн. за березень 2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що підготовка органами ДПС висновків про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Державного казначейства здійснюються тільки на підставі довідки про підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72, та Методичними рекомендаціями щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України №350 від 18.08.2005р. визначено порядок підготовки висновків про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Державного казначейства.

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів видачі висновку про відшкодування суми податку на додану вартість передує певна процедура: проведення обов'язкової документальної перевірки, складання довідки про підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ, складення самого висновку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог в частині зобов’язання ДПІ у м. Суми надати протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання судового рішення у даній справі, висновок про відшкодування позивачеві суми податку на додану вартість у сумі 7077,19грн. за лютий 2007 року, 14702грн. за березень 2007 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що полягає в наступному.

Статтею 129 Конституції України визначено основними конституційними засадами судочинства - гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

Згідно приписів ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Одночасно із технічним записом судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому відображається хід судового розгляду справи.

Частиною 7 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим кодексом.

З матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зазначена обставина підтверджується відсутністю журналу судового засідання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив конституційні засади судочинства та вимоги ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції не здійснив фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим кодексом, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до положень п. 1 та п. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. При цьому законним визнається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд першої інстанції порушив основні конституційні засади судочинства та норми процесуального права, передбачені ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому постанова суду не є законною та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції правильно і повно встановив всі обставини справи, але допустив порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, колегія суддів скасовує постанову суду з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми задовольнити частково.

Постанову Господарський суд Сумської областi від 16.12.2008р. по справі№АС 12/742-08/5021 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Айсберг" до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000412306/0/79312 від 21.10.2008 року про зменшення заявленої ТОВ "Група Айсберг" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року, березень 2007 року у розмірі 24479,19грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Група Айсберг" 1,70грн. державного мита.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді(підпис)

(підпис) Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. Повний текст постанови виготовлений 13.04.2009 р. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.