Постанова № 4175719, 09.07.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.07.09Справа №2а-3303/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю представника позивача Скрильової О.В. представника відповідача Абхаірова Е.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида"

до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про скасування вимоги про сплату боргу № Ю-126 від 06.02.2009 року на суму 920474,38 гривень, з яких 705216,09 гривень недоїмка зі сплати страхових внесків, 157748,88 гривень фінансові санкції, 57509,41 пеня.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.02.2009 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.03.2009 року було відкрите провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що до позивача виставлено вимогу про сплату боргу № Ю-126 від 06.02.2009 року на суму 920474,38 гривень. Зазначив, що відповідачем вже неодноразово виставлялися вимоги з однакових підстав посилаючись на одні ї ті самі Рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, які оскаржуються у судовому порядку. Крім того неодноразове застосування тих самих Рішень на які Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим посилається у вимогах приводить до неодноразового стягнення сум з позивача що суперечить ст.61 Конституції України яка вказує, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Представник позивача зазначив, що підставою для виставлення спірної вимоги відповідачем крім іншого зазначені рішення УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № 167-177 від 07.02.2008 року про застосування фінансових санкцій, які оскаржуються ДП Видавництво і друкарня "Таврида" у судовому порядку, тому суми фінансових санкцій не можуть бути боргом позивача та не підлягають включенню до вимогу. Вважає спірну вимогу такою, що винесено із порушенням ч. 12 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”(далі - Закон №1058) тому просить її скасувати.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнала та заперечувала проти його задоволення, пояснивши, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим правомірно виставили вимогу про сплату боргу № Ю-126 від 06.02.2009 року на суму 920474,38 гривень, оскільки станом на 01.02.2008 року згідно особової картки платника рахувалась заборгованість в сумі 920474,38 гривень, з яких 705216,09 гривень недоїмка зі сплати страхових внесків за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, 157748,88 гривень фінансові санкції, 57509,41 пеня, нараховані за несвоєчасну сплату страхових внесків рішеннями № 172-176. Недоїмка включена у вимогу у відповідності до законодавства, оскільки відповідач зобовязаний щомісячно формувати вимогу на всю суму боргу страхувальника.

Представник відповідача зазначила, що посилання у вимозі про сплату боргу № Ю-126 від 06.02.2009 року на рішення УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № 167-177 є помилковим, насправді суми фінансових санкцій та пені за цими рішеннями не були включені до вимоги про сплату боргу № Ю-126 від 06.02.2009 року та не увійшли до особової картки позивача, оскільки на момент винесення вимоги не були узгоджені, не набрали чинності.

Також представник відповідача зазначила, що спірна вимога не направлялась до виконавчої служби, а у випадку подальшого направлення стягненню підлягатимуть лише нові суми приросту недоїмки, а не вся сума, включена до вимоги, у разі сплати позивачем боргу повністю чи частково, відповідач повідомить про це органи, якими здійснюватиметься стягнення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються органами виконавчої влади та субєктами владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058- IV) страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида" являється юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.08.2002 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 9488049 (а.с.13)

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ГУ Статистики в АРК № 05/3-6-25/381 ДП Видавництво і друкарня "Таврида" має ідентифікаційний код 05905680 і перебуває на обліку в реєстрі (а.с.12).

Судом встановлено, що ДП Видавництво і друкарня "Таврида" зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків за реєстраційним номером 15-01-0094, що підтверджується розрахунками страхових внесків позивача.

Таким чином, позивач являється страхувальником та платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України № 1058- IV із відповідними змінами та доповненнями.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Стаття 3 №1058 Закону визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п.п. 4,6 частини 2 статті 17 Закону № 1058- IV страхувальник зобовязаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 1058- IV територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058- IV встановлено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону один календарний місяць.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону № 1058- IV, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Судом встановлено, що відповідно до розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за серпень 2008 року позивач зобовязався сплатити 144077,24 гривень, у тому числі за ставкою збору 33,2 % -134689,34 гривень,за ставкою збору 4% - 849,33 гривень, за ставкою збору 2% - 8538,57 гривень.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за вересень 2008 року позивач зобовязався сплатити 144140,47 гривень, у тому числі за ставкою збору 33,2 % -134662,73 гривень, за ставкою збору 4% - 910,32 гривень, за ставкою збору 2% - 8567,42 гривень.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за жовтень 2008 року позивач зобовязався сплатити 132969,14 гривень, у тому числі за ставкою збору 33,2 % -124197,51 гривень, за ставкою збору 4% - 859,90 гривень, за ставкою збору 2% - 7911,73 гривень.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад 2008 року позивач зобовязався сплатити 133251,80 гривень, у тому числі за ставкою збору 33,2 % -124464,75 гривень, за ставкою збору 4% - 859,44 гривень, за ставкою збору 2% - 7927,61 гривень.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за грудень 2008 року позивач зобовязався сплатити 150777,44 гривень, у тому числі за ставкою збору 33,2 % -140847,99 гривень, за ставкою збору 4% - 962,45 гривень, за ставкою збору 2% - 8967,00 гривень.

В порушення п.п. 4,6 частини 2 статті 17, частини 6 статті 20 Закону № 1058- IV відповідач своєчасно до 22.09.2008 року, до 20.10.2008 року , до 20.11.2008 року, до 22.12.2008 року, до 20.01.2009 року зазначені ним в розрахунках суми страхових внесків не сплатив.

Не відповідають чинному законодавству України вимоги позивача щодо незаконного самостійного перерозподілу УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим поточних страхових внесків позивача, змінюючи призначення платежів на погашення іншої заборгованості.

Частиною 5. ст. 106 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Отже, при сплаті позивачем поточних сум страхових внесків УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим правомірно проводиться перерозподіл зазначених сум у рахунок сплати недоїмки, пені, фінансових санкцій ДП Видавництво і друкарня "Таврида"

Частиною 2 статті 106 Закону № 1058- IV встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 106 Закону № 1058- IV територіальні органи Пенсійного фонду за формою та в строки, встановлені правлінням Пенсійного фонду України надсилають страхувальникам, які мають недоїмку вимогу про її сплату.

Відповідно до пп. “б”, “в”п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадках: якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку “б”вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу

Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на адресу ДП Видавництво і друкарня "Таврида" надіслано вимогу про сплату боргу від 06.02.2009 року № Ю-126 на суму 920474,38 гривень, з яких 705216,09 гривень недоїмка зі сплати страхових внесків, 157748,88 гривень фінансові санкції, 57509,41 пеня.

Позивач вказує про те, що відповідач не мав права включати в спірну вимогу заборгованість за штрафними санкціями і пенею, які застосовані за рішеннями №№ 167-177 від 07.02.2008 року, оскільки ці рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку.

Ретельно дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що сума боргу, зазначена у вимозі включає недоїмку зі сплати страхових внесків за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року в сумі 705216,09 гривень, яка підлягає сплаті згідно з розрахунками сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, поданих позивачем та включена до особової картки платника.

Приймаючи до уваги, що становм на 06.02.2009 року суми недоїмки сплачені не були та являлись погодженою заборгованістю зі сплати страхових внесків, сума недоїмки обгрунтовано включена до вимоги про сплату боргу позивача від 06.02.2009 року № Ю-126.

Суми фінансових санкції в розмірі 157748,88 гривень та пені в розмірі 57509,41 гривень, які включено до спірної вимоги складаються з залишку заборгованості по рішенням УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим №№168-176 від 07.02.2008 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Так, судом встановлено, що 04.09.2008 року до особової картки ДП Видавництво і друкарня "Таврида" занесена сума штрафних санкцій в розмірі 207377,04 гривень та 8695,01 гривень (за відповідними рахунками); сума пені в розмірі 71673,81 гривень та 3134,53 гривень (за відповідними рахунками).

Підставою внесення зазначених сум до картки особового рахунку позивача стало відповідне узгодження рішень про застосування фінансових санкцій та пені а саме рішення №,№ 168-176 від 07.02.2008 були оскаржені позивачем у судовому порядку, але судом першої та апеляційної інстанції у задоволені позову позивачу відмовлено.

Так як станом на 06.02.2009 року суми штрафних санкцій та пені за рішеннями №,№ 168-176 від 07.02.2008 були погоджені, вони обгрунтовано внесені до вимоги про сплату боргу від 06.02.2009 року № Ю-126 в частині залишку заборгованості.

Також суд зазначає, що до складу фінансових санкцій в розмірі 157748,88 гривень та пені в розмірі 57509,41 гривень у вимозі про сплату боргу від 06.02.2009 року № Ю-126 не включено фінансові санкції та пеню, застосовані рішеннями №№ 167-177 від 07.02.2008 року, оскільки ці рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку та на момент складення вимоги не пройшли процедуру узгодження.

При цьому суд зауважує, що, дійсно, УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у вимозі про сплату боргу № Ю-126 від 06.02.2009 року помилково зазначено, що до неї включено суми фінансових санкцій та пені у тому числі за рішеннями №,№ 167-177, проте насправді суми за цими рішеннями не увійшли до вимоги про сплату боргу ДП Видавництво і друкарня "Таврида" № Ю-126 від 06.02.2009 року.

До того ж, оскільки ці рішення не були узгоджені, фінансові санкцій та пеня не були включені до особової картки позивача, тому й не могли бути включені у вимогу про сплату боргу, яка формується на підставі картки особового рахунку.

Тому суд вважає, що доводи представника відповідача про відсутність у спірній вимозі неузгоджених сум фінансових санкцій та пені за рішеннями №,№ 167-177 знайшли свого підтвердження у судовому засіданні при дослідженні матеріалів справи.

Крім того, до вимоги включено суми боргу по особовом рахунку позивача № 25607010048701в розмірі 6252,21 гривень за штрафними санкціями та в сумі 4678,88 гривень пеня, застосовані за несвоєчасну сплату внесків, які мали бути сплачені до 2004 року рішенням відповідача № 1032 від 13.12.2007 року.

Зазначені суми фінансових санкцій та пені були узгоджені з позивачем, оскаржені позивачем в судовому порядку але судом першої та апеляційної інстанції у задоволені позову позивачу відмовлено.

Відповідно до особового рахунку позивача суми фінансових санкцій в розмірі 6252,21 гривень та пені в сумі 4678,88 гривень не погашені позивачем, тому є його заборгованістю перед відповідачем та обгрунтовано внесені останнім до вимоги про сплату боргу № Ю-126 від 06.02.2009 року.

За таких обставин УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства сформувало вимогу № Ю-126 від 06.02.2009 року станом на 1 лютого 2009 року.

Суд вважає доводи позивача щодо безпідставного включення тих самих рішень до різних вимог, що тягне за собою неодноразове стягнення сум боргу такими, що не відповідають чинному законодавству та не є підтвердженими належними доказами з наступних підстав.

Відповідно до п. 8.5. Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку, про що страхувальник зобов'язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу. Згідно ч. 8 п. 3 ст. 106 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. Але згідно п. 8.9. Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до відповідного відділу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.

В судовому засіданні не підтвердився факт що відповідачем направлено до органів Державної виконавчої служби вимогу № Ю-126 від 06.02.2009 року на повну суму заборгованості, яка вказана у вимозі.

Твердження позивача про безпідставність зміни штрафних санкцій і пені за різними вимогами із посиланням на одні і ті ж самі рішення не приймаються судом до уваги, оскільки така зміна повязана із перерозподілом органом Пенсійного фонду України сум, що надходять від страхувальника на погашення сум недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону №1058.

Отже, суд прийшов до висновку, що дії відповідача субєкта владних повноважень, є обґрунтованими оскільки судом встановлено, що відповідач діяв неупереджено, обґрунтовано та з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" про скасування вимоги про сплату боргу УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № Ю-126 від 06.02.2009 року на суму 920474,38 гривень у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

Під час судового засідання, яке відбулось 06.07.2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 13.07.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення її у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Трещова О.Р.