Постанова № 41749128, 04.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р.Справа № 916/4166/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Лапінська О.М. - за дорученням,

від відповідача: не з'явився,

від 3-ї особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу приватного підприємства "Владимир"

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 31 жовтня 2014 року

у справі № 916/4166/14

за позовом публічного акціонерного товариств "Марфін Банк"

до приватного підприємства "Владимир"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2014 р. (суддя Лічман Л.В.) зустрічна позовна заява Приватного підприємства "Владимир" (далі Підприємство) до Публічного акціонерного товариств "Марфін Банк" (далі Банк) про визнання недійсним договору іпотеки № 3331 від 05.09.2011 р., укладеного між Підприємством і Банком повернута заявникові без розгляду на підставі п. п. 4, 6 ст. 63 ГПК України, оскільки останнім не надано до позовної заяви доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також не надано доказів надсилання позивачем відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

В апеляційній скарзі Підприємство просить вищеназвану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду із первісним.

Скарга мотивована тим, що у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України, а також щодо надсилання позивачем відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів місцевий суд повинний був не повертати зустрічну позовну заяву Підприємству без розгляду на підставі п. п. 4, 6 ст. 63 ГПК України, а витребувати відповідну інформацію у територіального органу Державного казначейства України, щодо надходження чи ненадходження державного мита від Підприємства, а також витребувати у УДППЗ «Укрпошта» даних щодо направлення чи не направлення позивачем відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, а тому оскаржена ухвала місцевого суду є незаконною, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник Банку просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники 3-ї особи та скаржника в судове засідання не з'явились, хоча були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, але не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 14.10.2014 р. Банк звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Підприємства про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 3331 від 05.09.2011 р., укладеного між сторонами у справі, в рахунок погашення боргу п. Дедікової О.П. за договором кредиту № 381/F від 21.12.2006 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2014 р. порушено провадження у справі за названим позовом та розгляд справи призначено на 03.11.2014 р. о 10.40. При цьому, п. Дедікова О.П. названою ухвалою залучена судом до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

30.10.2014 р. Підприємство звернулось до вищевказаного господарського суду із зустрічним позовом до Банку про визнання недійсним договору іпотеки № 3331 від 05.09.2011 р., укладеного між сторонами у справі.

Повертаючи позовну заяву без розгляду на підставі п. п. 4, 6 ст. 63 ГПК України ухвалою від 31.10.2014 р. місцевий суд виходив з того, що до зустрічної позовної заяви Підприємством не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також не надано доказів надсилання позивачем відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Факт не надання до зустрічної позовної заяви доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також не надання доказів надсилання позивачем відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів повністю підтверджується самим текстом зустрічної позовної заяви з якої вбачається, що ця заява подана до суду без будь-яких додатків, в тому числі і без доказів щодо сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та надсилання позивачем відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, що не заперечується і Підприємством в апеляційній скарзі.

Згідно ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов, повинний бути взаємопов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальним правилами подання позовів.

При викладених обставинах суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що зустрічний позов повинен бути поданий з додержанням вимог статей 54-58 ГПК України щодо форми і змісту позовних заяв.

Аналогічні приписи містяться і в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якою передбачено, що якщо позовну заяву за зустрічним позовом подано з порушенням вимог, викладених у ст. ст. 54 - 58 ГПК, господарський суд повертає позовну заяву на підставі ст. 63 ГПК.

Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що до зустрічної позовної заяви Підприємство повинно було надати в обов'язковому порядку докази, які підтверджують, направлення позивачем відповідачеві копії зустрічної позовної заяви і доданих до неї документів. Але, таких доказів, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, скаржником ані суду першої інстанції, ані апеляційної не надано.

Згідно п. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Розмір та порядок сплати судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

Будь-яких виключень щодо звільнення від сплати судового збору у разі подання зустрічного позову ані положеннями ГПК України, ані положеннями Закону України "Про судовий збір" не встановлено, а тому при поданні зустрічного позову Підприємство повинно було сплатити судовий збір у розмірі встановленому пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", якою визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 (двох) відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати та в обов'язковому порядку надати суду докази здійснення цих дій.

До зустрічної позовної заяви Підприємством не надано доказів сплати ним судового збору у встановленому порядку та розмірі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд, дійшов до правомірного висновку про те, що, оскільки, до зустрічної позовної заяви Підприємством не надано доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також не надано доказів надсилання позивачем відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, то зустрічна позовна заява Підприємства відлягає поверненню останньому на підставі п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, у зв'язку з чим протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала місцевого суду прийнята з дотриманням норм процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 31.10.2014 року у справі № 916/4166/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства "Владимир" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.12.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Колоколов С.І.