Ухвала суду № 41748880, 05.12.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.12.2014

Справа № 920/2010/14

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П. І., розглянувши матеріали справи № 920/2010/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКМА-Станкоімпорт», Дніпропетровськ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство реалізації інженерних задач науково технічний центр», с. Боромля Тростянецького району Сумської області про стягнення 1 104 062,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Сумської області, ухвалою від 04.12.2014 року, порушено провадження у справі № 920/2010/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКМА-Станкоімпорт», Дніпропетровськ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство реалізації інженерних задач науково технічний центр», с. Боромля Тростянецького району Сумської області про стягнення 1 104 062,30 грн. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2014 року о 10 год. 30 хв.

Позивач разом з позовною заявою подав до суду заяву про забезпечення позову б/н від 27.11.2014 року, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОВАРИСТВО РЕАЛІЗАЦІЇ ІНЖЕНЕРНИХ ЗАДАЧ НАУКОВО ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37344756, 42621, Сумська область, тростянецький район, село бором ля, вул. Леніна, буд. 13) в межах суми у 1 104 062 грн. 30 коп., що знаходяться на наступних рахунках у відкритих банківських установах: 1) рахунок № 26004011205383 в ПАТ «Уксоцбанк» МФО 300023, код банку 00039019, 2) рахунок № 26005120000443 в ПАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 380537, код банку 19017842.

В обгрунтування необхідності вжиття заходів по забезпеченню позову позивач зазначає, що термін оплати за останнім рахунком від 25.03.2014р. з урахуванням встановленого строку оплати настав 01.04.2014р., а відтак термін оплати настав за всіма рахунками, що були виставлені позивачем за договором поставки, більше ніж пів року потому, проте відповідачем не було вжито жодних заходів з метою погашення суми заборгованості. Позивач вважає, що наведені обставини свідчать про те, що станом на сьогоднішній день відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі та ухиляється від виконання взятих на себе грошових зобов’язань.

З огляду на викладене позивач приходить до висновку про обґрунтованість припущення, що майно (кошти) відповідача може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з вимогами статті 67 названого Кодексу, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011р., особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Абзацом другим пункту 3 названої постанови визначено, що достатньо обгрутованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов’язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд, розглянувши матеріали даної заяви встановив, що позивач не надав належних доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову, а висловив лише припущення, що майно (кошти) відповідача може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Таким чином, заява позивача про забезпечення позову містить лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання можливого судового рішення, яке грунтується на припущеннях щодо скрутного фінансового стану відповідача та щодо того, що майно (кошти) відповідача може зникнути або зменшитись, але ці припущення не підтверджені жодним доказом, про які, зокрема, зазначено у другому абзаці пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову".

Зважаючи на вищевикладене, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АКМА-Станкоімпорт» (49041, м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, буд. 20, ідентифікаційний код 36725970) б/н від 27.11.2014 року про забезпечення позову ВІДМОВИТИ.

2. Ухвалу надіслати сторонам у справі.

Суддя П. І. Левченко