Ухвала суду № 41741925, 04.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9597/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000164040/0 від 21 травня 2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 472 026, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 4 706 681, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 765 345, 00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000184040/0 від 21 травня 2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 648 016, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 3 765 344, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 882 672, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Міжрегіональне головне управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведенапданова виїзна перевірка ВАТ «Київський ювелірний завод» за результатами якої складено акт № 234/40-40/00227229 від 07 травня 2010 року «Про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Київський ювелірний завод», код ЄДРПОУ 00227229, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року».

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 1.2.5 п. 1.2, п. п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.8 п. п. 5.2, абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 1-3 квартали 2007 року, за 2008 рік та 2009 рік на загальну суму 4 792 149, 00 грн.; п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.1.4 п. 7.1, п. п. 7.4.5 п. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 3 828 654, 00 грн.

Позивач визнав порушення вимог п. п. 1.2.5 п. 1.2, п. п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.8 п. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.1.4 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», проте не погоджується із встановленими в Акті перевірки порушеннями інших норм вказаних Законів в частині неправомірного формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Полюс СВ».

Як вбачається з висновку акта перевірки висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивач за перевіряємий період відносив до складу валових витрат вартість придбаних у ТОВ «Полюс СВ» діамантів та до складу податкового кредиту - відповідні суми податку на додану вартість у складі вартості товару, однак згідно бази даних АІС «Податки» стан ТОВ «Полюс СВ» визначено, як «місцезнаходження підприємства не виявлено, акт про неможливість проведення перевірки»; постачальником придбаного у ТОВ «Полюс СВ» товару було ТОВ «Лакорс-Комплект», яке не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, а його засновник та директор не мають відношення до створення та фінансового господарської діяльності підприємства, що підтверджується висновком спеціаліста з приводу того, що підписи виконані від імені засновника ОСОБА_3 та директора ОСОБА_4 на установчих документах та інших документах виконані вірогідно не ними, а іншою особою, що вказує на фіктивний характер угод, укладених ТОВ «Лакорс-Комплект».

А тому, податковий податковий орган прийшов до висновку, що бухгалтерські та документи, складені ТОВ «Лакорс-Комплект» по взаємовідносинам із ТОВ «Полюс СВ», не дійсні, в результаті порушення ТОВ «Лакорс-Комплект» господарського та цивільного законодавства (моральних засад), а угоди, укладені з ТОВ «Полюс СВ» на поставку діамантів, та ТОВ «Полюс СВ» з ВАТ «Київський ювелірний завод», мають протиправний характер, суперечать інтересам держави та суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними, що у свою чергу виключає можливість позивача формувати валові витрати та податковий кредит по вказаним операціям.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000164040/0 від 21 травня 2010 року яким ВАТ «Київський ювелірний завод» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 594 558, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 4 773 954, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 820 604, 00 грн.;

- №0000184040/0 від 21 травня 2010 року яким ВАТ «Київський ювелірний завод» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 721 030, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 3 814 020, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 907 010, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17 червня 2009 року між ВАТ «Київський ювелірний завод» (покупець) та ТОВ «Полюс СВ» (постачальник) укладено договір поставки товару № 17/06, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю ювелірну сировину - дорогоцінне каміння, а саме діаманти, кількість, характеристики (розсів, колір/чистота, вага у каратах), ціну за 1 карат і загальну вартість яких сторони зазначають у відповідних специфікаціях.

Згідно до п. 4.1, 6.1 Договору - поставка товару здійснюється постачальником за наступною адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 17, базис поставки DDP; постачальник зобов'язаний нести усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки (передачі покупцю за видатковою накладною), до вказаних витрат відносяться витрати, пов'язані зі зберіганням товару, доставкою за місцем призначення тощо.

На виконання умов вказаного договору згідно зі специфікаціями та видатковими накладними протягом липня-вересня 2009 року ТОВ «Полюс СВ» поставило ВАТ «Київський ювелірний завод» діаманти в кількості 131 922 штук, загальною масою 3 536, 3 грам, на загальну суму 18 826 722, 30 грн.

Згідно зі специфікаціями товар постачався постачальником з адреси: м. Київ, вул. Голосіївська, 17-б, на ВАТ «Київський ювелірний завод» за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 17.

Одержані від постачальника товари для оприбуткування на склад оформлено актами приймання, що датовані липнем, серпнем, вереснем 2009 року; фактичне отримання товару оформлено довіреностями на отримання цінностей, виписаними ВАТ «Київський ювелірний завод».

Кожна партія товару супроводжувалась атестатом, відповідно до якого походження товару - придбані в Україні.

ТОВ «Полюс СВ» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 18 826 722, 30 грн., у тому числі податок на додану вартість - 3 765 344, 45 грн.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі згідно відповідних платіжних доручень.

Походження поставлених ВАТ «Київський ювелірний завод» діамантів свідчить про те, що вони придбані ТОВ «Полюс СВ» у ТОВ «Лакорс-Комплект», що підтверджується відповідним договором поставки, специфікаціями, видатковими накладними та атестатами.

Як вбачається з матеріалів справи, всі оригінали документів по відносинам ВАТ «Київський ювелірний завод» з ТОВ «Полюс СВ», у тому числі первинні, податкові, бухгалтерські, вилучені згідно протоколу виїмки та огляду від 06 травня 2010 року старшим оперуповноваженим ГВПМ СДПІ капітаном податкової міліції Глушко Є.В. Вказані документи до суду не надано.

Проте, всі первинні, бухгалтерські та звітні документи по взаємовідносинам із ТОВ «Полюс СВ», зокрема, господарські договори, специфікації, акти приймання, видаткові накладні, атестати, довіреності на отримання цінностей, податкові накладні, досліджувались відповідачем під час перевірки. При цьому жодних порушень в частині форми та змісту цих документів в Акті перевірки не встановлено, не містить Акт перевірки й відомостей про відсутність у позивача будь-яких підтверджуючих документів.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п. п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ВАТ «Київський ювелірний завод» відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідач лише зазначив в Акті перевірки про те, що документи по фінансово-господарським операціям між ВАТ «Київський ювелірний завод» та ТОВ «Полюс СВ», є недійсними у зв'язку із порушеннями законодавства при створенні та діяльності контрагента постачальника - ТОВ «Лакорс-Комплект».

Між тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ймовірні порушення податкового законодавства по ланцюгу постачання не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, виданих безпосереднім підприємством-постачальником.

Крім того, відповідачем не доведено, що первинні документи щодо спірних правовідносин складено з порушенням вимог законодавства, у тому числі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Полюс СВ», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ВАТ «Київський ювелірний завод» та ТОВ «Полюс СВ» були чинні. Крім того, вказані особи були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Крім того, ВАТ «Київський ювелірний завод» на момент здійснення спірних операцій та вирішення спору, здійснює діяльність з виробництва ювелірних та побідних виробів, роздрібної торгівлі ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах; позивач має відповідні потужності та персонал для здійснення основного виду господарської діяльності.

Виходячи із напрямків господарської діяльності позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що діаманти, придбавались ним у ТОВ «Полюс СВ» для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та були безпосередньо у ній використані, зокрема при виготовленні ювелірних виробів.

Таким чином, ВАТ «Київський ювелірний завод» здійснювало витрати на придбання товарів і послуг у підприємств-постачальників для провадження своєї господарської діяльності, спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що необхідності у поданні товарно-транспортних накладних для перевірки немає, оскільки за умовами договору поставки усі витрати щодо поставки товару ніс постачальник. Крім того, постачальника знаходиться у безпосередній близькості від ВАТ «Київський ювелірний завод»: товар постачався із вул. Голосіївської, 17-б до вул. Голосіївської, 17, що не потребує залучення транспорту.

Відповідно до Інформа ційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року - сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вба чається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях плат ника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактич но здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування подат кового обліку платника податків.

Крім того, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердже них наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтень 1997 року передбачені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в України та не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Таким чином, товаро-транспортна накладана не є документом первинного бухгалтерського облі ку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому не може бути єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання товару та його транспортування.

А тому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника пода тків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в України не є законодавчим документом з питань оподаткування і не може регламентувати виключний порядок доку ментування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту та не є єдиним та безумовним до кументом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

З приводу наявності особливих умов транспортування діамантів, як специфічного товару, також не було необхідності, оскільки на момент здійснення спірних господарських операцій не встановлювалось спеціальних правил поставки дорогоцінного каміння.

Безпідставними та необґрунтованими є посилання в Акті перевірки на відсутність ТОВ «Лакорс-Комплект» за місцезнаходженням, висновок спеціаліста про виконання підписів виконані від імені засновника ОСОБА_3 та директора ОСОБА_4 на установчих документах та інших документах вірогідно іншими особами, та про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Лакорс-Комплект», оскільки вказані обставини не впливають на правомірність формування валових витрат по операціям із придбання діамантів та не спростовують реальність таких господарських операцій, та не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Крім того, постанова про порушення кримінальної справи не є належними доказами по справі і не беруться судом до уваги, оскільки дані документи не є остаточними за своїм змістом, не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, оскільки обвинувальний вирок суду в кримінальній справі відсутній. Факт порушення кримінальної справи, сам по собі не свідчить про спрямованість правочину на знищення майна держави чи відсутність господарських операцій і не спростовує правове значення складених за цими операціями первинних документів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 04 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.