Ухвала суду № 41739417, 11.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

11 листопада 2014 року м. Київ К/9991/76313/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року

по справі №2а-12227/11/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Харків» (надалі - ТОВ «Караван Харків»)

про нарахування та сплату податкових зобов'язань, -

встановив:

У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про зобов'язання ТОВ «Караван Харків» нарахувати та сплатити податкове зобов'язання.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позовні вимоги є безпідставними. Контролюючий орган мотивував свої позовні вимоги положеннями Податкового кодексу України, які належить застосовувати починаючи з 2013 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Караван-Харків» в частині застосування звичайних цін при визначенні валових витрат та податкового кредиту за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р., про що складено акт №546/23/34333228 від 03.03.11р.

За висновками проведеної перевірки, на думку позивача, були встановлені порушення відповідачем: п.1.20 ст.1, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - зменшено від'ємне значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 95232,00грн. та встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 1415826,00грн., в т.ч. за 2 квартал 2008 р. - заниження у розмірі 358919,00грн., за 3 квартал 2008р. - 358919,00грн., за 4 квартал 2008 р. - 358919,00грн., за 1 квартал 2009р. - 208836,00грн., за 2 квартал 2009р. - 130233,00грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - зменшення задекларованого від'ємного значення ПДВ, ряд.26 декларації у сумі 95134,00грн. та донараховано ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009р. всього у сумі 1037530,00грн., в т.ч. за травень 2009р. - 1037530,00грн.

За наслідками проведеної перевірки суб'єктом владних повноважень були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.07.2011 року №0001052302, яким ТОВ «Караван Харків» збільшено суму грошового зобов'язання за основним податком (податок на прибуток) на суму 1415826,00грн., нараховано штрафну санкцію у розмірі 353956,50грн. та №0001062302, яким відповідачу збільшено податок на додану вартість за основним платежем - 1037530,00грн. штрафна (фінансова) санкція - 259382,50грн.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до листа ДПА у Харківській області вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 06.07.2011 року №0001052302 та №0001062302 вважаються відкликаними, а позивача було зобов'язано звернутись до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було укладено угоду та ряд додаткових угод з ТОВ «Караван» щодо строкового оплатного користування комплексом нежитлових приміщень та обладнання. Орендна ставка складає 155,59грн. (з ПДВ) за один квадратний метр.

Обґрунтовуючи застосування звичайної ціни позивач посилається на лист ДПІ у Київському районі м.Харкова відповідно до якого середня вартість одного м2 орендної плати за місяць нежитлових приміщень, які надані ТОВ «Крона Компані» в оренду ТОВ «Караван» складає 116,93грн. Крім того, ТОВ «Караван» передав зазначені приміщення ТОВ «Караван Харків» та вони є пов'язаними особами.

На підставі зазначеного, при проведенні перевірки, позивач дійшов висновку, що звичайна ціна нежитлових приміщень складає 116,93грн. за м2, а отже, донарахування податковим органом грошових зобов'язань вирахувано з різниці між ціною орендаря ТОВ «Караван» та ціною оренди суборендаря ТОВ «Караван Харків».

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2. п.1.20 ст.1 зазначеної норми права передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

При визначенні звичайної ціни на об'єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта. Звичайна ціна об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.

Відповідно до пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.

У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Виходячи з викладеного, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін.

Крім того, згідно з пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України стаття 39 Податкового кодексу України набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Натомість відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, до набрання чинності статтею 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тому, визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін повинно здійснюватися в загальному порядку. Відповідно податковий орган при встановленні порушень платником податків правил застосування звичайних цін повинен надіслати (вручити) такому платникові податків податкове повідомлення-рішення.

Виключно у разі несплати суми грошового зобов'язання, визначеному у такому повідомленні-рішенні та узгодженому в установленому порядку, відповідна сума підлягає стягненню як податковий борг.

Отже, зі змісту наведених нормативних положень не вбачається права органів державної податкової служби на пред'явлення адміністративного позову для стягнення податкових зобов'язань, нарахованих у результаті застосування звичайних цін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у ній.

Керуючись статтями 157, 220, 221, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року - скасувати.

Провадження у справі №2а-12227/11/2070 за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Харків» про нарахування та сплату податкових зобов'язань - закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов

Суддя Н.Є. Маринчак