Ухвала суду № 41725022, 25.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р.Справа № 820/17184/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2014р. по справі № 820/17184/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель"

до Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області , СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про стягнення пені,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Завод "Південкабель" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в якому просив суд стягнути з держбюджету суму пені в розмірі 1457,80 грн. за прострочення 359 днів відшкодування заборгованості з ПДВ в сумі 15426 грн. за лютий 2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" задоволено.

Стягнуто на користь публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" з Державного бюджету України в особі Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області (платник УДКСУ у м. Харкові, вул. Гуданова, 4/10, за кодом 14010200 "Бюджетне відшкодування ПДВ грошовими коштами", символ звітності банку 030, р/р 31119030700002 у банку ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ: 37999649) пеню у розмірі 1457,80 (одна тисяча чотириста п'ятдесят сім) грн. 80 коп. за прострочку 359 днів за період: з 04.09.13 р. по 28.08.14 р. відшкодування заборгованості бюджету з ПДВ у розмірі 15426,00 грн. за лютий 2013 р.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь публічного акціонерного товариства "Завод ''Південкабель" (юридична адреса: 61099, м. Харків, вул. Автогенна, буд. 7, р/р 2600710395 в ПАТ "МЕГАБАНК" м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ: 00214534) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 72, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 p. по справі № 820/4457/13 яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.06.13 р. у справі № 820/4457/13-а, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача 1 від 29.05.13 р. за формою "В-1" № 0000224000, про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 15426,00 грн., задекларованого та заявленого ним на відшкодування за лютий 2013 р., чим підтверджено право позивача на отримання з Держбюджету задекларованої та заявленого на відшкодування суми 15426,00 грн.

Не відшкодована позивачеві своєчасно до 04.09.13 р. сума ПДВ у розмірі 15426,00 грн. вважається заборгованістю бюджету з нарахуванням пені за прострочку до дня фактичного відшкодування 28.08.14 р. держоблігаціями без вирахування пені.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та наявності у позивача права на отримання пені в сумі 1457,80 грн. за прострочення сплати бюджетної заборгованості з 04.09.13 р. по 28.08.14р., оскільки відповідачами порушено строк бюджетного відшкодування позивачу підтвердженої суми податку на додану вартість у сумі 15426 грн. за лютий 2014 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано ст. 200 Податкового кодексу України, згідно п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 якої, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.200.7, п. 200.8 наведеної норми платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

У п. 200.10, п. 200.11, п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби(п.200.13ст.200 Кодексу).

Також, судом встановлено, що моментом виникнення заборгованості та, відповідно, виникненням у позивача права на нарахування та стягнення пені на підставі п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України є - 04.09.13 року.

Під час судового розгляду справи встановлено, що у період з 04.09.2013 року до 28.08.2014 року заборгованість бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 15426,0 грн. за лютий 2014 року позивачеві не перераховано, висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 15426,0 грн. до Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області відповідачем не направлявся.

Згідно п. 200. 17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Також , відповідно до п. 200.23. ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, нормами Податкового кодексу України прямо закріплена відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Зазначена норма є імперативною та не має будь-яких виключень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості по ПДВ, можливе та здійснюється лише після фактичного погашення платнику цієї заборгованості.

Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спору цієї категорії у постанові від 03.06.2014 року по справі № 21-131а14.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною 2 статті 161 КАС України встановлено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідачами не виконано обов'язку з відшкодування позивачеві задекларованої суми податку на додану вартість за лютий 2014 року, у передбачений Податковим кодексом України строк, у позивача виникло право на нарахування та стягнення пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Враховуючи, що відшкодована бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ становить 15426, 00 грн., беручи до уваги те, що на момент виникнення пені по 14.04.14 р. (223 дні) облікова ставка НБУ становила 6,5%, з 15.04.14 р. по 16.07.14 р. (93 дні) - 9,5%. з 17.07.14 р. по 28.08.14 р. (43 дні) - 12,5% й тому пеня становить 1457,80 грн., згідно наступного розрахунку: 1) 6,5% (діюча облікова ставка НБУ) х 120% = 7,8% (річних) : 365 = 0,0214% і за кожен день прострочки) х 223 дні х 15426 грн. (сума заборгованості) : 100 = 736,15 грн.; 2) 9,5% (діюча облікова ставка НБУ) х 120% = 11,4% (річних) : 365 = 0,0313% (за кожен день прострочки) х 93 дні х 15426 грн. (сума заборгованості) : 100 = 449,03 грн.; 3) 12,5% (діюча облікова ставка НБУ) х 120% = 15% (річних) : 365 = 0,0411% за кожен день прострочки) х 43 дні х 15426 грн. (сума заборгованості) : 100 = 272,62 грн., а разом 1457,80 грн., то пеня обрахована за 359 дні (з 04.09.2013 року по 28.08.2014 року), становить 1457, 80грн.

Таким чином, пеня, яка передбачена законом та добровільно не перерахована на банківський рахунок позивача в сумі 1457, 80грн. підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України в судовому порядку.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим та вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Завод "Південкабель" та стягнення Державного бюджету України на користь позивача пеню у сумі 1457, 80грн за прострочення 359 днів бюджетного відшкодування ПДВ.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2014р. по справі № 820/17184/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 01.12.2014 р.