Ухвала суду № 41725025, 24.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 р.Справа № 820/14714/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Ральченка І.М. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Сеник С.Г.,

представника відповідача Гаспарян А.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2014р. по справі № 820/14714/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕРГРАД"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерград» (далі за текстом - ТОВ «Полімерград», позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - Харківська ОДПІ, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2014 року №0000681501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8505 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції - 2126,25 грн., № 0000691501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10935,0 грн. та від 11.07.2014 року № 0000901501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26615,0 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції - 13307,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано повністю податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000681501 від 10.06.2014 року та №0000691501 від 10.06.2014.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0000901501 від 11.07.2014 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 10935,00 грн., (десять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять грн.) та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5467,50 грн., (п'ять тисяч чотириста шістдесят сім грн., 50 коп.)

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Харківська ОДПІ зазначає, що ТОВ «Полімерград» завищено суму бюджетного відшкодування та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту по відносинам з ТОВ «Виател» та обґрунтовує свій висновок відсутністю реальності здійснення господарських операцій з цим постачальником.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Харківською ОДПІ з 06.05.2014 року по 20.05.2014 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Полімерград» з питань законності декларування заявленого до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 819/20-23-15-01-16/36122130 від 26.05.2014 року, яким зафіксовано порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2014 року у розмірі 8505,0 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року у розмірі 10935,0 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки № 819/20-23-15-01-16/36122130 від 26.05.2014 року податковим органом 10.06.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000681501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8505,0 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції - 2126,25 грн., № 0000691501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10935,0 грн.

Також, Харківською ОДПІ з 22.05.2014 року по 20.06.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Полімерград» з питань законності декларування заявленого до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за березень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 1017/20-23-15-01-16/36122130 від 27.06.2014 року, яким зафіксовано порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за березень 2014 року у розмірі 10935,0 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2014 року у розмірі 15680,0 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки № 1017/20-23-15-01-16/36122130 від 27.06.2014 року податковим органом 11.07.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000901501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26615,0 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції - 13307,5 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зменшення суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, що були задекларовані позивачем за рахунок податкового кредиту сформованого по взаємовідносинам з ТОВ «Виател», суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу, оскільки позивач не несе відповідальності за постачальника, діяльність якого містить ознаки фіктивності, а також з наявності належного документального підтвердження здійснення спірних господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 10.06.2014 року №0000681501 та № 0000691501 стали висновки Харківської ОДПІ, викладені в акті перевірки № 819/20-23-15-01-16/36122130 від 26.05.2014 року про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Полімерград» та ТОВ «Виател».

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як встановлено з матеріалів справи, між ТОВ «Полімерград» (Замовник) та ТОВ «Виател» (Виконавець) укладено договір № 0110-13ю від 01.10.2013 року про надання юридичних послуг.

Згідно п. 2.1. вказаного Договору ТОВ «Виател» за попереднім замовленням позивача перевіряє на відповідність вимогам діючого законодавства документи, необхідні для митного оформлення вантажів, що надходять на адресу ТОВ «Полімерград» або постачаються ним.

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість послуг з перевірки правильності та відповідності діючому законодавству України документів, отриманих від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності для оформлення ВМД складає 2430,0 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 405,0 грн. за 1 перевірку.

В періоді, що перевірявся ТОВ «Виател» здійснено 48 перевірок комплектів документів для оформлення ВМД на загальну суму 116640,0 грн. (в т.ч. ПДВ 19440,0 грн.)

Реальність здійснення господарських операцій за вищевказаним договором підтверджується копіями первинних та інших документів, що містяться в матеріалах справи, а саме: договору № 0110-13ю від 01.10.2013 року, актів прийому-передачі документів від замовника виконавцю, актів прийому-передачі (повернення) документів від виконавця замовнику, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітів виконавця, вантажно-митних декларацій, виписка банку по розрахунковому рахунку позивача.

Використання ТОВ «Полімерград» отриманих від ТОВ «Виател» послуг у власній господарській діяльності підтверджується оформленими вантажно-митними деклараціями (48шт.), за якими здійснювались експортно-імпортні операції, що були обумовлені договорами позивача з іншими суб'єктами господарювання.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити передбачені положеннями ст.ст. 201, 138 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність належного документального підтвердження здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Виател», правомірність формування податкового кредиту за такими операціями та, як наслідок, правомірність формування суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 11.07.2014 року № 0000901501, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10935,0 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5467,5 грн., стало не відображення ТОВ «Полімерград» в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року результатів попередньої перевірки.

Так, на підставі акту № 819/20-23-15-01-16/36122130 від 26.05.2014 року податковим повідомленням-рішенням від 10.06.2014 року № 0000691501 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 10935,0 грн. внаслідок безпідставного формування податкового кредиту по відносинам з ТОВ «Виател».

Колегія суддів зазначає, що доводи про завищення суми бюджетного відшкодування через не відображення в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року результатів попередньої перевірки, зокрема акту № 819/20-23-15-01-16/36122130 від 26.05.2014 року, є безпідставними, оскільки вказана декларація була подана контролюючому органу в квітні 2014 року, тобто раніше складання такого акту перевірки.

Також, колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що висновки відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту задекларованих в податковій звітності за лютий 2014 року, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту по відносинам з ТОВ «Виател» є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10935,0 грн., що були сформовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Віател».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів відхиляє доводи Харківської ОДПІ, що відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Полімерград» та ТОВ «Виател» підтверджується актами про неможливість проведення зустрічної звірки, складеними іншим податковим органом, з огляду на наступне.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а тому за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Отже, висновок актів зустрічних звірок щодо порушення контрагентом позивача правил ведення господарської діяльності, не може впливати на формування податкового кредиту позивача в разі реальності господарських операцій та наявності документального підтвердження цих операцій позивачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ТОВ «Полімерград» вимог податкового законодавства та правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 10.06.2014 року № 0000681501, № 0000691501 та від 11.07.2014 року № 0000901501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10935,0 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5467,5 грн.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2014р. по справі № 820/14714/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Ральченко І.М. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 01.12.2014 р.