Ухвала суду № 41720733, 19.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 р.Справа № 227/2021/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В с т а н о в и л а:

24 квітня 2014 року позивач ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом про:

- визнання неправомірними дій відповідача - Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради (далі по тексту - УСЗН) щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. на дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 24 жовтня 2013 року та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 20 лютого 2014 року по день розгляду справи в суді;

- зобов'язання УСЗН здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» на дітей:

- ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, за період з 24 жовтня 2013 року по день розгляду справи у суді;

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за період з 20 лютого 2014 року по день розгляду справи в суді з урахуванням фактично здійснених за цей час виплат.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у зав'язку з народженням дітей, вона перебуває на обліку в УСЗН і одержує соціальну державну допомогу по догляду за дитиною у розмірі 130 грн. Вважає, що відповідач, виплачуючи їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 грн. діє неправомірно.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2014 року, прийнятою в порядку скороченого провадження фактично з застосуванням приписів ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Так, судовим рішенням:

- визнано противоправними дії відповідача щодо призначення та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. щомісяця стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 24.10.2013 року по 13.05.2014 року; стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за період з 20.02.2014 року по 13.05.2014 року;

- зобов'язано УСЗН здійснити нарахування та виплату, з урахуванням фактично виплачених сум, на користь ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрати, зумовленими народженням та похованням» № 2240-ІІІ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом у 2013-2014 роках стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 24.10.2013 року по 13.05.2014 року; стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за період з 20.02.2014 року по 13.05.2014 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі УСЗН, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, яка має статус застрахованої особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, перебуває на обліку в УСЗН як одержувач допомоги по догляду за дітьми: донькою - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ними трирічного віку, у розмірі 130 грн. При визначення розміру зазначеної допомоги відповідач керується положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку інших в розмірах, ніж встановлених ст. 43 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», колегія суддів зазначає, що ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 1 січня 2008 року (дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб незастрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону «Про Державний бюджет України на 2008 року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Зокрема, змінами до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (далі - рішення № 10-рп/2008) визнано неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі й пункту 25 розділу II Закону «Про Державний бюджет України на 2008 року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо виключення статей 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що розділ ІІ цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним судом України відновили вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а з 01 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 року N 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року N 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога по догляду за дитиною відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751 саме на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не приймався.

Таким чином, розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» на виконання статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Отже, з 1 січня 2011 року існує дві законодавчі норми щодо виплати допомоги по догляду за дитиною у розмірах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що спір виник щодо виплати допомоги з 24 жовтня 2013 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 року в справі № 21-73а14.

На момент виникнення і вирішення спірних правовідносин, Законами України «Про Державний бюджет на 2013 рік» і «Про Державний бюджет на 2014 рік», а ні іншими законами застрахованій особі не встановлювався інший розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ніж в Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

За приписами ч. 3 ст. 4 цього Закону прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначився про обов'язок відповідача здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 зазначеної допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, оскільки в період 2013-2014 років правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розмір допомоги по догляду за дитиною не встановлювався.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного є періодичним платежем, а отже суд не може встановлювати кінцевий строк нарахування та виплати такої допомоги (крім випадків визначенням цих меж позивачем чи встановленням інших розмірів пенсії згідно з чинним законодавством), оскільки це обмежуватиме право позивача на отримання вказаної допомоги в належному розмірі. Крім цього, суд у зазначеній категорії справ не наділений повноваженнями регламентувати порядок діяльності суб'єкта владних повноважень шляхом встановлення кінцевого строку здійснення періодичних виплат.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суб'єкт владних повноважень, здійснюючи свої владні управлінські функції, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі зміни після прийняття рішення судом розміру та порядку виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно з чинним законодавством, не допускаючи за подібних обставин порушень, правова оцінка яким вже надана судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року частково задоволено клопотання УСЗН про звільнення від сплати судового збору при подачі апеляційної скарги, - сплату судового збору в розмірі 36 грн. 54 коп. апелянту відстрочено до дня винесення рішення по справі.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 88, 98 та п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України, колегія суддів приймає рішення про необхідність розподілу судових витрат шляхом стягнення з УСЗН суми судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2014 року у розмірі 36 грн. 54 коп.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п. 3 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 88, 98, 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради залишити без задоволення, а постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2014 року - без змін.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради (ідентифікаційний код - 25954002, адреса - 8500, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, буд. 15) в дохід Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк - ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду - 34331173) судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

В частині щодо судових витрат може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

В іншій частині є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець