Ухвала суду № 41720735, 26.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 р.Справа № 820/10930/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «ТЕМП 2011» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «ТЕМП 2011» про стягнення заборгованості, -

В с т а н о в и л а:

У червні 2014 року позивач - Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - відділення Фонду), звернулося до суду з позовом, у якому, посилаючись на статті 19, 20 Закону України від 21 березня 1991 року N 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 875-XII), просило стягнути з відповідача - приватного підприємства «ТЕМП 2011» (далі - ПП «ТЕМП 2011») адміністративно-господарські санкції у розмірі 15.206,32 грн. за незайняті інвалідами у 2013 році робочі місця та 223,44 грн. пені за порушення терміну сплати санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року адміністративний позов Фонду задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів має розраховуватися відповідачем виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих). Оскільки ПП «ТЕМП 2011» частково виконало норматив для працевлаштування інвалідів, щомісяця не направляло звіти за формою N 3-ПН до відділення Фонду, то позивач правомірно застосував до нього адміністративно-господарські санкції.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, в апеляційній скарзі ПП «ТЕМП 2011», з посиланням фактично на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог Фонду в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, надані суду апеляційної інстанції, розглянувши письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року, відповідно до положень ст. 200 КАС України, слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості позовних вимог Фонду, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України чітко закріплює право на працю інвалідів та людей з обмеженими можливостями. Для реалізації цього права державою суб'єктам господарської діяльності встановлений обов'язок працевлаштування зазначених категорій громадян. Контроль за дотримання нормативно-правових актів у даній сфері здійснюється Фондом.

Основним нормативним документом, який регламентує права інвалідів на працю, є Закон України від 21.03.1991 року № 875 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

За матеріалами справи встановлено, що 27 лютого 2014 року позивачем до Фонду поданий Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ, що затверджена наказом Мінпраці України від 10.02.2007 року № 42 та зареєстрована Мінюстом України.

Із зазначеного Звіту підприємства вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників в 2013 року становила 4 особи, а тому згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2013 року визначена - 4 місця.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції проаналізував Список працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2013 році, встановив, що фактично середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, у 2013 році склала 3 особи, при нормативі в 4 особи.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає, що за змістом статті 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих (середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік).

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону N 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 20 Закону N 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року N 286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за N 1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах, таких, що мають сезонний характер виробництва), визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні та святкові і неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Згідно з Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Відповідно до вказаних норм вірний розрахунок вираховується шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що суд дійшов правильного висновку про те, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів має розраховуватися відповідачем виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 27 травня 2014 року, прийнятою у справі № 21-119а14 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту - Закон), для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4-х відсотків від середньооблікової численності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно, розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 цього Закону, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону, - адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19 грудня 2005 року № 420, а з 12.07.2013 року Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 31 травня 2013 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, затверджено форму статистичної звітності № З-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка щомісячно подається підприємствами, установами та організаціями на адресу державної служби зайнятості.

Колегія суддів зазначає, що звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Таким чином, неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня 2013 року та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Судом встановлено, що ПП «ТЕМП 2011» протягом 2013 року подавались звіти по формі № 3-ПН від 13.09.2013 року, 20.09.2013 року, 18.10.2013 року, 22.11.2013 року та 27.12.2013 року, що підтверджується листом Харківського міського центру зайнятості від 19.05.2014 року та копіями звітів, однак у травні і червні 2013 року ПП «ТЕМП 2011» не інформувало центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, хоча на підприємстві працювало лише 3 інвалідів замість 4, як встановлено нормативом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення представника відповідача на висновки колегії суддів не впливають.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ТЕМП 2011» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 01 грудня 2014 року.