Рішення № 4171436, 10.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.09 Справа № 15/184

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко»,

м. Київ

до Приватного підприємства «Авто-Вера», м. Луганськ

про стягнення 2 397 грн. 53 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Хоменко А.О., представник по довіреності від 14.04.2009р. №90П;

від відповідача: представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 2 000 грн. 00 коп. за договором на транспортно-експедиційне обслуговування по Україні від 06.01.09 № N-ІР-У-26/01-09;

- стягнути з відповідача пеню у сумі 262 грн. 00 коп.;

- стягнути з відповідача втрати від інфляційних процесів у сумі 114 грн. та три проценти річних –21 грн. 53 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті. Явка представників сторін не визнавалася судом обов’язковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Жодна з ухвал суду не поверталася підприємством поштового зв’язку через невручення її адресату (відповідачу).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 26.01.09 № N-ІР-У-26/01-09.

Того ж дня між сторонами договору оформлено контракт-заявку на надання транспортно-експедиційних послуг.

Згідно заявки відповідач повинен був сплатити вартість послуг протягом 15 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих транспортних послуг.

Виконання зобов’язань позивачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом №ДОУ-000031 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підписано обопільно сторонами 30.01.2009р. Згідно даного акту вартість послуг складає 2 000 грн. При цьому, в акті зазначено, що сторони не мають претензій одна до одної.

Внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов’язань утворився борг у сумі 2000 грн. 00 коп.

Претензія позивача залишена відповідачем без розгляду.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов’язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов’язання, пов’язані з перевезенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доводи позивача відповідачем не спростовано, належних доказів виконання зобов’язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Тому, позовні вимоги по стягненню боргу у сумі 2000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 46 грн. 25 коп. При цьому, судом відхилено вимоги по нарахуванню інфляційних за період до виникнення прострочення платежу.

З тих же підстав частковому задоволенню підлягають і позовні вимоги по стягненню 3% річних. Так, обґрунтованим розміром 3% річних судом визнається сума у розмірі 15 грн. 12 коп.

На підставі умов заявки позивачем нараховано пеню в сумі 262 грн. 00 коп., яка визначена з розрахунку 0,1% від суми боргу за період з15.01.09 по 25.05.09.

Такий розрахунок є необґрунтованим в частині застосування розміру пені в 0,1%, а також нарахування пені за період до виникнення прострочення платежу. Тому вимога по стягненню пені підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Так, за змістом положень договору, сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені.

Відповідно до положень п. 3.5. договору пеня розраховується виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Також, законодавством обмежений максимально граничний розмір пені, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки без врахування максимального граничного розміру пені обмеженого законодавством є неправильним.

Крім того, позивачем необґрунтовано нараховано пеню починаючи з 15.01.2009р. За умовами договору (заявки) прострочення виникло після несплати протягом 15 банківських днів після підписання акту здачі-прийняття наданих послуг, тобто з 23.02.2009р.

Суд визнає обґрунтованою пеню, розраховану за подвійною обліковою ставкою НБУ за період з 23.02.2009 р. по 25.05.2009 р. у сумі 120 грн. 99 коп.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг у сумі 2000 грн. 00 коп., втрати від інфляції в розмірі 46 грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 15 грн. 12 коп., пеня у сумі 120 грн. 99 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 92 грн. 85 коп. державного мита, а також 284 грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Авто-Вера», м. Луганськ, кв. Луганський, б. 9, кв. 6, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34720970, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко», м. Київ, вул. Довбуша, б. 37, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32305728: борг у сумі 2 000 грн. 00 коп., втрати від інфляції в розмірі 46 грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 15 грн. 12 коп., пеню у сумі 120 грн. 99 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 92 грн. 85 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 284 грн. 45 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 10.07.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко