Рішення № 4171240, 08.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.07.09 р. Справа № 7/151

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”м. Київ

До відповідача: Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості в сумі 24 388 978, 64 грн., суми пені – 2 487 354, 96 грн., суми інфляційних – 2 070 380, 48 грн., 3% річних – 313 180, 29 грн.

За участю представників:

від позивача: Бережной Р.В. - дов. № 238/10 від 31.12.08р.

від відповідача: Антофій М.О. - дов. № юр/5373 від 31.12.08р.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнья компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 24 388 978, 64 грн., суми пені – 2 487 354, 96 грн., суми інфляційних – 2 070 380, 48 грн., 3% річних – 313 180, 29 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання №06/08-1642БО-6 від 29.09.2008р. з протоколом розбіжностей; акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2008р., від 30.11.200р.від 31.12.2008р.

Відповідач у відзиві №юр/2091 від 08.07.2009р. та у судовому засіданні повідомив про часткову сплату суми боргу у розмірі 495 182, 52 грн., підтвердив правильність нарахування пені, інфляційних та 3% річних, заперечив проти стягнення 3% річних, інфляційних та пені, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Клопотанням від 08.07.2009р. відповідач просить зменшити розмір стягуваної пені на 50%. Позивач проти зменшення суми пені заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання №06/08-1642БО-6 від 29.09.2008р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей та додатковими угодами.

Відповідно до п.11.1 Договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині поставки до 31.12.2008р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного виконання.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу) природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (надалі-газ) в обсязі, зазначеному у р.2 Договору.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки (п.6.1 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за Договором у жовтні – грудні 2008р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами приймання – передачі за вказаний період, та сторонами у судовому засіданні.

Відповідач свої зобов’язання стовно оплати отриманого газу виконав не у повному обсязі, чим порушив умови Договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму боргу у загальному розмірі 24 388 978, 64 грн.

В ході розгляду справи судом з’ясовано, що заявлена до стягнення заборгованість частково погашена відповідачем у розмірі 495 182, 52 грн. платіжними дорученнями №2 від 29.05.2009р. (оплачено 01.06.2009р.), №3 від 29.05.2009р. (оплачено 03.06.2009р.), №5 від 16.06.2009р. (оплачено 18.06.2009р.), №6 від 16.06.2009р. (оплачено 19.06.2009р.), №7 від 16.06.2009р. (оплачено 24.06.2009р.), що також підтверджено обома сторонами у судовому засіданні.

Таким чином, сума боргу у розмірі 495 182, 52 грн. оплачена відповідачем після подачі позовної заяви до суду (позивач звернувся до суду з позовом 29.05.2009р.), у зв’язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 495 182, 52 грн. підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в залишковій частині у сумі 23 893 796, 12 грн. підтверджені матеріалами справи, визнані відповідачем та підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.11.2008р. по 28.05.2009р. 3% річних в сумі 313 180, 29 грн. та з листопада 2008р. по квітень 2009р. інфляційні в сумі 2 070 380, 48 грн.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив правильність нарахування заявлених до стягнення сум, проти їх стягнення заперечує, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства, правового обгрнтування своїх заперечень суду не надав.

Інфляційні та 3% річних перераховані судом відповідно до діючого законодавства та відповідно складають:

3% річних – 313 832, 52 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 313 180, 29 грн., що не суперечить чинному законодавству;

інфляційні – 2 070 380, 48 грн.

Таким чином, сума 3% річних та інфляційних підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2 487 354, 96 грн. з 28.11.2008р. по 28.05.2009р.

Відповідач підтвердив правильність нарахування суми пені, заявив клопотання про зменшення розміру пені на 50%.

Пеня перерахована судом у відповідності до приписів чинного законодавства та складає 2 485 022, 78 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 50%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, надав суду баланс станом на 01.04.2009р., листи №№юр/2090, юр/2088, юр/2089.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, підлягає задоволенню частково та вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені до 2 000 000, 00 грн.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 2 000 000, 00 грн.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 261, 267, 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 24 388 978, 64 грн., суми пені – 2 487 354, 96 грн., суми інфляційних – 2 070 380, 48 грн., 3% річних – 313 180, 29 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, р/р 260023010132 у філії ТОВ КБ „Актив банк” у м.Донецьку, МФО 334000, ЄДРПОУ 03337119) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ГОУ ВАТ „Ощадбанк” м.Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827) – заборгованість у сумі 23 893 796, 12 грн., 3% річних у сумі 313 180, 29 грн., інфляційні у сумі 2 070 380, 48 грн., пеню у сумі 2 000 000, 00 грн., державне мито у сумі 25 497, 27 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312, 47 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 495 182, 52 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя Сгара Е.В.