Постанова № 41708718, 28.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2014 року 11:10 № 826/16700/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., за участю секретаря судового засідання Голод А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ОТП Капітал»

до

Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

визнання недійсною податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ОТП Капітал» (далі – позивач, ТОВ «КУА «ОТП Капітал») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить визнати недійсною індивідуальну податкову консультацію від 04.09.2014 №8318/10/26-15-11-01-08 та зобов’язати відповідача надати податкову консультацію позивачу з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надана відповідачем податкова консультація є фактично розширеним тлумаченням підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України та фактично змінює її зміст, що суперечить поняттю правової визначеності. Оскаржувана консультація, на думку позивача, є необґрунтованою, а тому має бути визнана недійсною на підставі пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначив, що підставою для визнання недійсною податкової консультації може бути лише суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору. Відповідач наполягав на тому, що оскаржувана податкова консультація відповідає положенням законодавства та підстави для визнання її недійсною відсутні.

В судовому засіданні 12.11.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ «КУА «ОТП Капітал» звернулось до Державної фіскальної служби України з листом від 14.08.2014 №910, у якому просило надати роз’яснення з питання: чи стосуються зміни, внесені до підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, доходів інститутів спільного інвестування, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за активами таких інститутів.

Державна фіскальна служба України надала Головному управлінню Міндоходів у місті Києві доручення від 28.08.2014 №3092/7/99-99-19-02-02-17 щодо надання роз’яснення за зверненням ТОВ «КУА «ОТП Капітал».

Головне управління Міндоходів у місті Києві листом від 04.09.2014 №8318/10/26-15-11-01-08 надала позивачу з поставленого у листі від 14.08.2014 №910 питання наступне роз’яснення: «Враховуючи те, що підпунктом 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України встановлений порядок оподаткування активів інститутів спільного інвестування та активів фондів операцій з нерухомістю, то починаючи з 03.08.2014 до інших доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування та визначаються відповідно до пункту 135.5 статті 135 Кодексу, включаються доходи, отримані інститутами спільного інвестування і фондами операцій з нерухомістю у вигляді процентів, нарахованих за активами інститутів спільного інвестування та активами фондів операцій з нерухомістю.».

Вважаючи індивідуальну податкову консультацію, надану листом від 04.09.2014 №8318/10/26-15-11-01-08 протиправною та такою, що не відповідає нормам Податкового кодексу України, позивач оскаржив її до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

У відповідності до положень пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. (пункт 53.1 статті 53 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Пунктом 53.3 статті 53 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, зазначені положення Податкового кодексу України встановлюють, що податкова консультація може бути визнана недійсною у тому випадку, якщо вона суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Досліджуючи відповідність нормам законодавства та змісту відповідного податку індивідуальної консультації наданої Головним управлінням Міндоходів у місті Києві листом від 04.09.2014 №8318/10/26-15-11-01-08, суд враховує наступне.

Розділ III Податкового кодексу України регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств. Нормами визначаються платники податку, об'єкт оподаткування, порядок визначення доходів та витрат, сплати податку.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 статті 135, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 статті 135; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 статті 135, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 статті 135 та у статті 136 Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.1 пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема доходи у вигляді процентів.

Стаття 136 Податкового кодексу України визначає доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, тобто встановлює перелік видів доходів, отримання яких не збільшує об'єкт оподаткування.

До 03.08.2014 підпункт 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України був викладений у наступній редакції:

« 136.1. Для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи:

136.1.9. суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону».

З урахуванням змін, внесених підпунктом 4) пункту 1 розділу І Закону України від 31.07.2014 №1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», які набрали чинності з 03.08.2014, підпункт 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України викладений у наступній редакції:

« 136.1. Для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи:

136.1.9. суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону, крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами».

Тобто, з 03.08.2014 була скасована пільга з оподаткування доходів у вигляді процентів, нарахованих за активами. Буквальне значення тексту підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України свідчить про те, що словосполучення «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами», стосується лише активів фондів операцій з нерухомістю і не стосується інститутів спільного інвестування.

Аналогічні твердження викладені у висновку експертного дослідження № 056/429 від 19.08.2014, складеного Державним підприємством «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» за результатами проведено експертного дослідження на замовлення Української асоціації інвестиційного бізнесу (а.с.19-33 Т. І).

На розгляд експерта було винесено такі питання: чи можливо визначити шляхом лінгвістичного аналізу речення, з якого складається підпункт 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, якої частини зазначеного підпункту стосується вираз «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами»; чи є лінгвістичні підстави стверджувати, що вираз «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами» у тексті підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України стосується лише активів фондів операцій з нерухомістю; чи є лінгвістичні підстави стверджувати, що вираз «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами» у тексті підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України стосується і активів фондів операцій з нерухомістю, і активів інститутів спільного інвестування.

На поставлені питання експертом надано наступні відповіді:

«- попри складну синтаксичну структуру речення, з якого складається підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, зв'язки між його окремими компонентами є прозорими й однозначними, тому змістові зв'язки виразу «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами» можуть бути встановлені за суто формальними показниками;

- є лінгвістичні підстави стверджувати, що вираз «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами» у тексті підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України стосується лише активів фондів операцій з нерухомістю;

- лінгвістичних підстав стверджувати, що вираз «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами» у тексті підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України стосується і активів фондів операцій з нерухомістю, і активів інститутів спільного інвестування, немає.».

При проведенні експертного дослідження, за результатами якого складено висновок №056/429 від 19.08.2014 експертом детально досліджено змістові та граматичні зв'язки тексту підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України і надано їм ґрунтовний аналіз. При цьому експерт проаналізував обидва можливі варіанти тлумачення тексту.

Експерт звернув увагу на характерну будову тексту підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, зокрема на те, що граматично підпункт 9 складається з шести субстантивних компонентів різної структури: суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування; доходи від проведення операцій з активами таких інститутів; доходи, нараховані за активами зазначених інститутів; кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю; доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю; доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону, крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами.

Перелічені компоненти являються собою граматично рівноправні частини речення. За змістом і граматично вони пов'язані з узагальнюючим словом доходи в назві пункту 136.1: «Для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи», кожен з цих шести компонентів уточнює і розкриває зміст цього узагальнюючого слова. Ці шість компонентів згруповано в два однорідні ряди. Ці однорядні ряди розмежовано як за змістовими ознаками, так і на формально-граматичному рівні (використання приєднувального композитного сполучника «а також» і єднального сполучника «та» перед останнім компонентом кожного ряду). Також, експерт звернув увагу на особливості граматичного використання семантико-граматичного поширювача «крім доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих за такими активами», особливості його розташування в тексті.

Розширене тлумачення підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України є неможливим, оскільки не відповідає основними засадам податкового законодавства та принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Основні засади податкового законодавства України визначені положеннями статті 4 Податкового кодексу України. Зокрема, згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, крім інших, податкове законодавство базується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Остаточними рішенням від 07.10.2011 у справі «Серков проти України» (заява №39766/05) Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості» закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

В рішенні від 14.01.2011 у справі «Щокін проти України» (заяви №№23759/03 та 37943/06) Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 5 статті 19 названого Закону, міністерства інші центральні органи виконавчої влади забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду.

Таким чином, всі суперечності, які виникають при трактуванні прав та обов'язків платників податків, повинні тлумачитися на користь платників податків. Однак, відповідач, надаючи податкову консультацію, не врахував цей принцип, оскільки з двох можливих підходів до трактування обов'язку (включати чи не включати інститутам спільного інвестування до оподатковуваного доходу проценти нараховані на активи) вибрав найменш сприятливий для позивача.

Надаючи податкову консультацію листом від 04.09.2014 від 8318/10/26-15-11-01-08, відповідач необґрунтовано надав роз'яснення, яке змінює зміст норми. Оскільки, як випливає із змісту тексту норми підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, законодавець, вносячи зміни, не мав на увазі, що до складу доходів інститутів спільного інвестування, які підлягають оподаткуванню, повинні включатися проценти, нараховані за активами таких інститутів. Законодавець мав на увазі, що лише до складу доходів фондів операцій із нерухомістю, які підлягають оподаткуванню, включаються проценти, нараховані за активами таких фондів.

В оскаржуваній консультації вказано, що підставою для такого висновку стало те, що «підпунктом 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Кодексу встановлений порядок оподаткування активів інститутів спільного інвестування та активів фондів операцій з не рухомістю», а тому з цього випливає висновок, що до доходів, які підлягають оподаткуванню, включаються отримані інститутами спільного інвестування та фондами операцій з нерухомістю проценти, нараховані за активами інститутів спільного інвестування та активами фондів операцій з нерухомістю.

Однак, такий висновок не можна вважати обґрунтованим, оскільки він суперечить тексту прийнятої норми.

Те, що змістовно в підпункті 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України об'єднані перелік видів доходів фондів операцій з нерухомістю та інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), які не включаються до оподатковуваного доходу, пов'язано лише із тим, що ці організації діють в одній сфері економіки - сфері інвестиційного бізнесу, і не пов'язано з тим, що ці організації є однорідними чи законодавством передбачено їх однорідне правове регулювання.

Таким чином, відповідач не може змінювати порядок оподаткування доходів в податковій консультації, оскільки будь-які елементи податку та зміни до них можуть передбачатися тільки законом. Надання консультації всупереч норм закону порушує принцип правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсною наданої Головним управлінням Міндоходів у місті Києві індивідуальної податкової консультації листом від 04.09.2014 №8318/10/26-15-11-01-08 та зобов’язання відповідача надати ТОВ «КУА «ОТП Капітал» індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статтями 2, 6, 7, 17, 69, 70, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ОТП Капітал» задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною надану Головним управлінням Міндоходів у місті Києві індивідуальну податкову консультацію листом від 04.09.2014 №8318/10/26-15-11-01-08.

3. Зобов’язати Головне управлінням Міндоходів у місті Києві надати товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ОТП Капітал» індивідуальну податкову консультацію у відповідь на звернення від 14.08.2014 №910 з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ОТП Капітал» (код ЄДРПОУ 35290039) судові витрати в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський