Постанова № 41708717, 26.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26 листопада 2014 року 08:05 № 826/15328/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., суддів Кобилянського К.М., Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Дмитрієвій В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про сксування постанови ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі-позивач/ОСОБА_1.) до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (надалі-відповідач/Відділ примусового виконання рішень ДВС), в якому просить суд:

1. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №29666102 від 22.09.2014 р., винесену державним виконавцем Борейко М.В. при виконанні виконавчого листа 2а-10787/11/2670 виданого 21.10.2011 р. Окружним адміністративним судом м. Києва.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2014 р. провадження у справі було відкрито та призначено до судового розгляду.

В той же час, в судовому засіданні судом протокольною ухвалою було замінено неналежного відповідача відділ примусового виконання рішень ДВС України, на належного Державну виконавчу службу України (надалі-ДВС України).

В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання з'явився представник відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить суд в їх задоволенні відмовити, з підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає, що оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №29666102 від 22.09.2014 р. відповідачем винесено правомірно та з дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження» (надалі-Закон №606).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зважаючи на неявку в судове засідання позивача та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення та дослідивши письмові заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2011 р. Окружним адміністративним судом м. Києва було винесено постанову №2а-10787/11/2670, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2013 р., якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, зобов'язано Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (правонаступником якого є Державна служба України з надзвичайних ситуацій) поновити позивача на посаді начальника відділу європейської інтеграції Управління міжнародного співробітництва Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також відшкодувати ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищевикладене, Окружним адміністративним судом м. Києва було видано виконавчий лист №2а-10787/11/2670 від 21.10.2011 р. (надалі-виконавчий лист №2а-10787/11/2670).

07.11.2011 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Роєнко Р.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №29666102 та зобов'язано Боржника негайно виконати рішення суду з моменту винесення даної постанови.

22.09.2014 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Борейком М.В. було винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №29666102.

Не погоджуючись із винесеною постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №29666102 від 22.09.2014 р., вважаючи її протиправною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон №606.

Відповідно до вимог ст.1 Закону №606 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

В той же час, п.1 ч.2 ст.17 Закону №606 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, а саме: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Статтею 19 Закону №606 визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону, зокрема: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

В той же час, ст.49 Закону №606 визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою ст.75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені ст.51 цього Закону; списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.49 Закону №606 про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм, вбачається, що державний виконавець наділений правом вживати заходи з примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви ОСОБА_1 №1626/10 від 28.10.2011 р., головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Роєнко Р.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №29666102 щодо виконання виконавчого листа №2а-10787/11/2670 виданого Окружним адміністративним судом м. Києва, відповідно до якої Боржника зобов'язано негайно виконати рішення суду з моменту винесення даної постанови.

Водночас, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що у зв'язку з невиконанням Боржником виконавчого листа №2а-10787/11/2670, відповідачем було надіслано на адресу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, вимоги №О-39481/5-909/7 від 06.12.2011 р., №О-39481/5.-278/7 від 06.06.2013 р., якими зобов'язано останнього виконати рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу європейської інтеграції Управління міжнародного співробітництва Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

Так, листами №02-14805/08 від 15.12.2011 р. та №08-1058/01 від 18.07.2013 р., Боржиком було повідомлено відповідача про неможливість поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу європейської інтеграції Управління міжнародного співробітництва Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у зв'язку з процесом реорганізації останнього.

Враховую вищевикладене, 29.01.2014 р. на підставі ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2013 р., державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Борейком М.В. було винесено постанову про зміну сторони виконавчого провадження ВП №29666102, відповідно до якої, було замінено сторону виконавчого провадження, а саме Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи було замінено на Державну службу України з надзвичайних ситуацій.

03.02.2014 р. у зв'язку із невиконання боржником рішення суду, на адресу ДСНС України відповідачем було повторно направлено вимогу №О-39481/5.-137/7, якою останнього було зобов'язано виконати в повному обсязі рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист №2а-10787/11/2670.

Так, листом №02-2101/08 від 14.02.2014 р. ДСНС України було надано відповідачу докази про часткове виконання рішення суду, зокрема в частині сплати ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати за час вимушеного прогулу, при цьому повідомлено відповідача про неможливість поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу європейської інтеграції Управління міжнародного співробітництва, у зв'язку з відсутністю такого відділу в структурному підрозділі ДСНС України.

У зв'язку з вищевикладеним, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України було подано до Окружного адміністративного суду м. Києва заяву №14-0-36-120/5.-137/7 про встановлення порядку і способу виконання судового рішення, проте ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2014 р. в задоволенні даної заяви відповідачу було відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході здійснення виконавчого провадження на адресу ДСНС України відповідачем повторно надсилались вимоги №О-39481/5.-137/7 від 01.07.2014 р. та №О-39481/5.-137/7 від 28.08.2014 р., проте рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді відділу європейської інтеграції Управління міжнародного співробітництва Боржником виконано так і не було, внаслідок чого постановами державного виконавця від 26.06.2014 р. та 27.08.2014 р. на Боржника були накладені штрафи у розмірі у розмірі 680,00 грн. та 1 360,00 грн. відповідно.

Так, 22.09.2014 р. після винесення подання про притягнення винних службових осіб ДСНС України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання виконавчого листа №2а-10787/11/2670, державним виконавцем відділу ДВС України Борейком М.В. було винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №29666102.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд критично ставиться до доводів відповідача про правомірність його дій щодо винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №29666102, більше того суд погоджується з доводами позивача, на рахунок того, що відповідачем не було вжито всіх можливих заходів з примусового виконання виконавчого листа №2а-10787/11/2670 передбачених Законом №606.

Так, ч.1 ст.11 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.8 ч.3 ст. 11 Закону №606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Зокрема, суд вважає за необхідне зазначити, що з метою недопущення порушення прав та законних інтересів позивача, відповідач міг звернутися до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою або про роз'яснення судового рішення, або про зміну способу виконання судового рішення, проте як вбачається з матеріалів справи, що не спростовано представником відповідача, жодних дій останнім вчинено не було.

В той же час, суд не приймає до уваги, посилання відповідача на ч.3 ст.75 Закону №606, якою визначено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Натомість, суд вважає за необхідне звернути увагу, на положення ст.76 Закону №606 відповідно до якої рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Таким чином, оскільки відповідного наказу або розпорядження ДСНС України видано не було, виконання рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді є незакінченим, внаслідок чого відповідачу необхідно було вжити інших заходів передбачених Законом №606.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем не було вжито всіх можливих заходів з примусового виконання виконавчого листа №2а-10787/11/2670, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №29666102 від 22.09.2014 р.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України задовольнити в повному обсязі.

2. Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №29666102 від 22.09.2014 р., винесену державним виконавцем Борейко М.В. при виконанні виконавчого листа 2а-10787/11/2670 виданого 21.10.2011 р. Окружним адміністративним судом м. Києва скасувати.

3. Присудити ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08коп. із видатків Держаного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Головуючий суддя Б.В. Санін

Судді К.М. Кобилянський

Т.О. Скочок