Рішення № 4170696, 06.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/219

06.07.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дистрибуційна сервісна компанія”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “МД Рітейл”

про стягнення 20 510,92 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Мудрак Р.В. (довіреність № б/н від 28.04.2009 р.)

Від відповідача: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ Дистрибуційна сервісна компанія” (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»(відповідач) про стягнення 20 510,92 грн. заборгованості за договором постачання № Н1-30/05/08 від 30.05.2008 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 20 510,92 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач здійснив поставку товару, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару виконав лише частково. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2009 р. порушено провадження у справі № 39/219 та призначено справу до розгляду на 06.07.2009 р. о 11:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні подав пояснення по справі, якими просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва по справі № 39/219 від 01.06.2009 р. направлене відповідачу - за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/219 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 06.07.2009 р. від останнього до суду не надходило.

В судовому засіданні, призначеному на 06.07.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна сервісна компанія»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»(відповідач) було укладено договір постачання № Н1-30/05/08, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов’язувався передати у встановлені терміни товар у власність відповідача, на підставі замовлення, а відповідач зобов’язувався прийняти та оплатити переданий товар.

Відповідно до п. 1.2. договору, право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товаро-транспортних накладних, які засвідчують момент передачі товару.

Відповідно до п. 2.1. договору, позивач зобов’язується прийняти від відповідача замовлення на постачання товару за адресою, вказаною в замовленні, своїми транспортними засобами та за свій рахунок.

Відповідно до п. 5.1. договору, загальна сума договору складає суму товару, отриманого за всіма накладними на постачання товару.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті поставки товару та ґрунтуються на договорі постачання № Н1-30/05/08 від 30.05.2008 р.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

В ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

В п. п. 7.1. та 7.3. договору сторони встановили, що договір дії з моменту його підписання до 31.12.2008 р.; дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору за місяць до закінчення терміну дії договору.

Отже, як свідчать матеріали справи, жодна із сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору, тобто він був автоматично пролонгований на наступний термін.

На виконання умов договору постачання позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними, а саме:

- видатковою накладною № РНП62170 від 18.09.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РНП62194 від 19.09.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РНП62308 від 23.09.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РНП004477 від 24.09.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РНП62470 від 26.09.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004526 від 27.09.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004527 від 27.09.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004571 від 01.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004572 від 01.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004612 від 03.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004613 від 03.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РНП62766 від 03.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004626 від 04.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004681 від 08.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004682 від 08.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РНГ02587 від 10.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РНГ02588 від 10.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004727 від 11.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004729 від 11.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004730 від 11.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004731 від 11.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004770 від 15.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004774 від 15.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004805 від 18.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004812 від 18.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004813 від 18.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004847 від 22.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004848 від 22.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004849 від 22.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004850 від 22.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004894 від 25.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004895 від 25.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004898 від 25.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004899 від 25.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004934 від 29.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004935 від 29.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РН004938 від 29.10.2008 р. (копія в матеріалах справи);

- видатковою накладною № РНП67492 від 01.01.2009 р. (копія в матеріалах справи).

Крім того, сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2008 р. по 30.11.2008 р., відповідно до якого сторони визначилися, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 20 674,62 грн.

Вказана сума визначена сторонами з урахуванням оплати відповідачем суми заборгованості в розмірі 3000,00 грн. та з урахуванням накладних на повернення товару, за яким відповідач повернув товар позивачу.

Зібрані у справі докази свідчать проте, що позивач заявив до стягнення меншу суму, ніж встановлена сторонами в акті звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Як зазначалося, порядок оплати, було встановлено п. 5.5. договору з урахуванням протоколу розбіжностей.

Відповідно до п. 5.5. договору (з урахуванням протоколу розбіжностей), відповідач здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 21 (двадцять один) календарних днів з моменту отримання товару. Тобто, за умовами договору, відповідач повинен був проводити оплату за отриманий товар не пізніше 22 календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов‘язання по оплаті поставленого товару виконав лише частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 20 510,92 грн.

Позивач направив відповідачу претензію № 76 від 14.04.2009 р. з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 20 510,92 грн. Однак, відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 20 510,92 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 205,11 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МД Рітейл” (04080, м. Київ, вул. Турівська, 29; код ЄДРПОУ № 34482413; п/р 26005013000433 в Філії «КРД»ВАТ ВТБ Банк; МФО 380195), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуційна сервісна компанія»(25014, м. Кіровоград, вул. Мурманська, 37 е; код ЄДРПОУ № 33142809; р/р 26001052901625 в КФ КБ «Приват Банк»; МФО 323583) 20 510,92 грн. (двадцять тисяч п’ятсот десять гривень 92 коп.) основного боргу, 205 (двісті п`ять) грн. 11 коп. держмита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.