Рішення № 41689898, 26.11.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/2787/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиненко М. Д.Номер провадження 22-ц/788/1822/14 Суддя-доповідач - Лузан Л. В. Категорія - 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Дубровної В. В. , Сибільової Л. О.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елга",

про стягнення боргу по невиплаченій зарплаті, компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и л а :

26 травня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, посилався на те, що з 15 вересня 2011 року по 07 серпня 2013 року він працював у ТОВ "Елга" на посаді водія автотранспортних засобів, але при звільненні за власним бажанням 07 серпня 2013 року і видачі йому того ж дня трудової книжки відповідач не провів з ним розрахунку, хоча на той час мав перед ним заборгованість по зарплаті у сумі більше 6000 грн.

Крім того, відповідач не нарахував і не виплатив йому при звільненні грошову компенсацію за невикористані відпустки за весь період його роботи у відповідача. Причину не проведення з ним розрахунку при звільненні посадові особи відповідача пояснили відсутністю у товариства необхідних для цього коштів. На його особисті численні після звільнення звернення з приводу виплати належних йому коштів представники відповідача неодноразово обіцяли провести з ним розрахунок, але так і не розрахувались до цього часу, чим порушили його трудові права.

Просив суд стягнути з відповідача на його користь невиплачені при звільненні заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані відпустки за весь період його роботи у відповідача, а також середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Заочним рішенням суду від 11 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, який бере участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Позивач, ОСОБА_3, перебував у трудових відносинах із відповідачем з 15 вересня 2011 року по 07 серпня 2013 року, працював на посаді водія автотранспортних засобів.

07 серпня 2013 року ОСОБА_3 було звільнено за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.4).

Відповідно до довідки №50 від 11 квітня 2014 р. середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 складає 65 грн. 94 коп. (а.с.5).

15 вересня 2014 року позивач звернувся до відповідача з проханням надати йому довідку про розмір заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, проте відповіді не отримав (а.с.42).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, пославшись на вимоги ст. 60 ЦПК України, виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного і всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах та належної правової оцінки наявних у справі доказів. Постановлене у справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України 1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. 2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Статтею 11 ЦПК України передбачається, що 1. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України 1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. 3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. 4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як на підставу для задоволення позову позивач посилався на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем, зі свого боку виконував умови трудового договору, в той час відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за цим договором, а саме, не виплатив йому заробітну плату за травень-серпень 2014 року, компенсацію за невикористані відпустки.

Як доказ існування вищеназваного трудового договору між ним та відповідачем на протязі з 15 вересня 2011 року по 07 серпня 2013 року, ОСОБА_3 надав суду трудову книжку з відповідними записами ( ас.4).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що саме на позивача покладається обов'язок доведення факту наявності у відповідача перед ним заборгованості по заробітній платі та компенсаціям за невикористану відпустку.

Належними доказами на підтвердження обставин, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін, які беруть участь у справі, виник спір (невиплата заробітної плати, наявність невикористаних відпусток) є наступні документи : табелі обліку робочого часу, відомості про нарахування заробітної плати, відомості про виплату заробітної плати або про перерахування її на рахунок позивача, заяви позивача про надання йому відпустки, накази про надання позивачу відпусток.

Вбачається, що всі перелічені документи повинні зберігатись відповідачем і при виникненні спору саме на відповідача покладається обов'язок доведення того, що ним були виконані взяті на себе зобов'язання за трудовим договором.

В той же час діюче законодавство не передбачає можливості володіння позивачем названими документами, а тому висновки суду про відмову у задоволенні позову з підстав ненадання позивачем доказів невиплати йому заробітної плати та наявності у нього невикористаних відпусток, - суперечать вимогам ст. 60 ЦПК України .

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції суд неодноразово ( 17.06.2014 р., 01.07.2014 р., 26.08.2014 р.) пропонував відповідачу надати суду письмові докази стосовно заявлених позовних вимог, проте будь-якої відповіді відповідач суду не надав.

Виконуючи вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України про те, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, - суд апеляційної інстанції неодноразово ( 17.10.2014 р., 10.11.2014 р.) пропонував відповідачу надати суду письмові пояснення з приводу заявленого у справі позову та поданої ОСОБА_3 апеляційної скарги на постановлене у справі рішення суду, а у разі невизнання відповідачем заявленого у справі позову - надати суду докази на спростування доводів позивача про наявність заборгованості по заробітній платі та по компенсації за невикористані відпустки.

Відповідач був попереджений про те, що при відсутності відповіді на вищеназвані питання та у разі ненадання доказів на спростування заявлених позовних вимог, - справа буде розглянута на підставі наявних у справі матеріалів.

ТОВ "Елга" будь-якої відповіді суду не надало.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що заявлений у справі позов має бути вирішений з урахуванням того, що на спростування доводів позивача про невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за трудовим договором відповідач належних доказів суду не надав, хоча ці докази мають бути подані суду саме відповідачем.

Приймаючи до уваги, що відповідач не надав доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань за трудовим договором, колегія суддів вважає, що відповідач не довів необґрунтованості заявлених ОСОБА_3 позовних вимог.

При ухваленні нового рішення у справі колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтями 74, 75 КЗпП України передбачається, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідач не спростував доводів позивача про те, що у травні, червні, липні 2013 року він працював повний місяць, у серпні - до 07.08.2013 р. включно, проте заробітну плату за відпрацьований час відповідач йому не виплатив. На спростування названих доводів відповідач не надав суду за вказаний період ні табелів обліку робочого часу, ні відомостей про нарахування заробітної плати та доказів про її виплату.

Крім того, відповідач не спростував і доводів позивача про те, що позивач відпрацював у відповідача два роки без використання щорічної відпустки, а тому при його звільненні йому мала бути нарахована і виплачена, проте не була виплачена компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. На спростування названих доводів відповідач не надав суду заяв позивача про надання відпусток, відповідних наказів про задоволення таких заяв із підписом позивача про ознайомлення з ним та табелів обліку робочого часу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позов про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку підлягає частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги кількість відпрацьованих відповідачем робочих днів у травні 2013 р.- 19, у червні 2013 р. - 18, у липні 2013 р.- 23 та у серпні 2013 р. - 6, а також враховуючи розмір середньоденної заробітної плати позивача - 65 грн. 94 коп., колегія суддів вважає, що за період з 01.05.2013 р. по 07.08.2013 р. загальна сума заборгованості відповідача по заробітній платі перед позивачем складає 4352 грн. 04 коп.

Приймаючи до уваги, що позивач не використав дві відпустки тривалістю по 24 календарних дні ( тобто по 18 робочих днів) розмір компенсації за дві невикористані відпустки складає 2373 грн. 84 коп. ( 18 дн. х 2 х 65 грн. 94 коп.).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачається, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника

Приймаючи до уваги, що під час розгляду справи було встановлено, що при звільненні позивачу своєчасно не були виплачені заробітна плата за період з 01.05.2013 р. по 07.08.2013 р., а також компенсація за дві невикористані щорічні відпустки, колегія суддів вважає, що позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а саме з 08.08.2013 р. по 26.05.2014 р., тобто в межах заявлених позовних вимог, - підлягає задоволенню.

З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 12792 грн. 36 коп. - середнього заробітку за час затримки розрахунку, а саме з 08.08.2013 р. по 26.05.2014 р.

З присуджених позивачу сум мають бути утримані податок з доходів фізичних осіб, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інші передбачені діючим законодавством податки та збори.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ТОВ "Елга" в доход держави підлягають стягненню 365 грн. 40 коп. судового збору (243, 60 грн. + 121,80 грн. ).

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, пп.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елга" на користь ОСОБА_3 4352 грн. 04 коп. - заборгованості по заробітній платі, 2373 грн. 84 коп. - компенсації за невикористані щорічні відпустки та 12792 грн. 36 коп. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 19518 грн. 24 коп., з утриманням з названих сум податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інші передбачені діючим законодавством податки та збори.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елга" в доход держави 365,40 грн. судового збору за наступними реквізитами : КБКД 22030001, рахунок 31211206780002, одержувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, банк одержувача - ГУДКУ у Сумській області, ЄДРПОУ 37970593, МФО 837013; призначення платежу: судовий збір за апеляційний перегляд, код ЄДРПОУ Апеляційного суду Сумської області - 02893444, пункт з таблиці судового збору - 1.8.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -