Постанова № 41671555, 25.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 2990/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Червоноградводоканал» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби до Комунального підприємства «Червоноградводоканал» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2013 року Державна податкова інспекція у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Червоноградводоканал» (далі - КП) в якому, просила стягнути з рахунків відповідача податковий борг в сумі 239171грн.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що за відповідачем рахується податковий борг який залишається не сплаченим, а тому у відповідності до вимог ПК України такий підлягає стягненню за рішенням суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року в справі №813/271/13-а заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило КП, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що позивач для погашення податкового боргу повинен звернутися до органу місцевого самоврядування до сфери управління якого належить підприємство з поданням про виділення коштів для цього. Також зазначає, що податковим органом не було надіслано йому у встановленому ПК України порядку відповідні податкові вимоги, а тому у позивача відсутні підстави для звернення до суду із цим позовом.

Позивач в письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставин справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Також, ДПІ у клопотанні від 10.11.2014 просить провести розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено вимоги законодавства стосовно сплати узгодженого податкового боргу, а тому такий підлягає стягненню за рішенням суду, оскільки залишається не сплаченим.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за КП станом на 08.01.2013 рахується заборгованість в сумі 239171грн по податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Дана заборгованість із ПДВ є узгодженою, оскільки виникла у зв'язку з несплатою відповідачем коштів самостійно задекларованих ним у податковій декларації з ПДВ від 19.12.2012 (а.с.8-10).

Відтак, оскільки податковий борг КП в сумі 239171грн залишається несплаченим, вказане зумовило звернення ДПІ із даним адміністративним позовом до суду.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

ПК України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг – сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Не є спірним питанням факт наявності у ПАТ податкового боргу, а також підстави його виникнення.

Предметом доказування в даній справі є наявність правових підстав для стягнення усієї суми податкового боргу відповідача в розмірі 239171грн з його рахунків за рішенням суду.

Згідно з п.41.5 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Відповідно до пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Для вирішення даного спору по суті необхідним є врахування правового статусу боржника - КП, яке, як встановлено вище, є комунальним підприємством, управління яким виконує Червоноградська міська рада.

Правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема, ст.96 ПК України, що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, які у більшості випадків, пов'язані із здійсненням соціальних функцій (комунальні підприємства) та із захистом загальнодержавних інтересів (казенні підприємства).

В цьому випадку орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

За правилами п.96.3 ст.96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Керуючись загальними принципами трактування приписів законодавства та з урахуванням специфіки дії норм спеціального законодавства, вказані норми законів передбачають особливий порядок погашення податкового боргу, виходячи з принципу збереження цілісних майнових комплексів названих підприємств та участі у процесі погашення органів виконавчої влади, до сфери управління яких належить платник податків.

Якщо сума отриманих позивачем коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства є меншою, ніж сума податкового боргу, або у разі відсутності у комунального підприємства майна, що відповідно до законодавства може бути внесено в податкову заставу та відчужено, у позивача виникає право на звернення до органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває дане комунальне підприємство, з поданням про прийняття одного із рішень, перелічених у ст.96 ПК України, а у разі неотримання відповіді у визначений законом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні вимог, звернутись до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу, в управлінні якої перебуває боржник.

Враховуючи положення ст.96 ПК України, право на стягнення податкового боргу комунального підприємства перед бюджетом за рішенням суду можливе лише за умови звернення податкового органу із позовом, після вчинення визначених вказаною статтею дій, саме до органу місцевого самоврядування в управлінні якого знаходиться КП та за рахунок його коштів чи майна, що свідчить про безпідставність позовних вимог податкового органу.

Більше того, позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що ним було вчинено усі дії, встановлені законодавцем щодо порядку встановлення та стягнення податкового боргу комунального підприємства, зокрема, докази внесення в податкову заставу майна боржника та продажу такого заставного майна, отримання недостатньої суми грошових коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна або відсутність у КП майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено, а тому апеляційний суд вважає, що ДПІ не набуло права на звернення до адміністративного суду із відповідним позовом.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ДПІ щодо стягнення з рахунків КП податкового боргу у розмірі 239171грн, оскільки дотримання порядку, визначеного ст.96 ПК України, є у даному випадку обов'язком податкового органу, якого слід дотримуватись, оскільки таке дотримання є умовою для наявності підстав для звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу комунального підприємства перед бюджетом за рахунок коштів органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство.

.З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Червоноградводоканал» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 28 листопада 2014 року.