Ухвала суду № 41669575, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/35080/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011

у справі № 2а-1084/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флорес плюс»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011, позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 12.02.2010 № 0002202302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій сумі 85 грн.

ДПІ у м.Житомирі подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 11 ч. 1 ст. 3, абз. 15 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95, п. 1 ст. 71, ст.ст. 86, 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

ТОВ «Флорес плюс» у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у м. Житомирі здійснила перевірку господарської одиниці - АЗС, належної ТОВ «Флорес плюс», щодо дотримання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 30.01.2010 № 00017/06/16/23/36389492. На підставі акту перевірки прийнято оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За рішенням від 12.02.2010 № 0002202302 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 85 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закону № 265/95-ВР) за порушення п. 11 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, що полягало у проведенні розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товару (оливи).

В обґрунтування вчинення позивачем вказаних порушень податковий орган посилається на те, що на роздрукованому на РРО касовому чеку замість повного найменування реалізованого товару - оливи «Ultra 10W-40» зазначено «MEUltra».

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлено обставини у справі, яким надана правова оцінка на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, на підставі якого податковим органом до позивача застосовані фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), передбачена відповідальність за:

проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг);

непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій;

нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Жодного юридичного факту, перерахованого у наведеному вичерпному переліку дій (бездіяльності), які можуть бути підставою для застосування санкцій за цим пунктом, суди не встановили.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачає застосування до господарюючого суб'єкта штрафних санкцій у разі невідповідності розрахункового документа вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614.

У даному випадку фіскальний касовий чек роздрукований за наслідками проведеної через РРО розрахункової операції, а тому відсутні підстави для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 1 частини першої статті 17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Формальна невідповідність роздрукованого фіскального касового чеку вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, через незазначення в ньому повного найменування реалізованого товару, не може ототожнюватися з непроведенням розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій або нероздрукуванням відповідного розрахункового документа, за які застосовуються фінансові санкції, передбачені п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05.12.2011 у справі № 21-242а11 у справі за позовом підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх судів України, які, своєю чергою, зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун