Ухвала суду № 41669548, 27.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ К/800/11131/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2013року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року

у справі №826/12591/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

ОСОБА_5,

про скасування реєстрації права власності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві (далі по тексту Реєстраційна служба), яким просив скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_5, здійснену Реєстраційною службою, та зобов'язати відповідача внести до державного реєстру відповідні зміни щодо скасування власності на вказану вище квартиру на ОСОБА_5

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2013року у справі №826/12591/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з недоведеності позивачем своїх вимог, оскільки дії відповідача по здійсненню державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 не суперечать вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрація здійснена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України, абз. 6 п. 1 ст. 9, п. 2 ч. 1 ст.15, ч. 4 ст. 15, п. 4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просить скасувати вказані вище судові рішення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі Договору міни, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-клірингова компанія" 20 березня 2009 року, ОСОБА_4 набув права власності на квартиру АДРЕСА_1.

08 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр нових технологій" укладено Кредитний договір №49.8.3/08/2011-КЛТ. Строк виконання зобов'язання за цим Договором 21 грудня 2012 року.

На забезпечення виконання умов Кредитного договору №49.8.3/08/2011-КЛТ від 08 липня 2011 року, між ПАТ "Кредитпромбанк" (Іпотекодержатель) та позивачем (Іпотекодавець) 08 липня 2011 року укладено Іпотечний договір №49.12/08/І47/11, за яким в забезпечення зобов'язань ТОВ "Центр нових технологій" (Боржник) перед ПАТ "Кредитпромбанк" (Іпотекодержатель) ОСОБА_4 (Іпотекодавець) передав зазначену вище квартиру.

21 січня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" укладено Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором.

23 січня 2013 року між ТОВ "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" (Кредитор) та ОСОБА_5 (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №В-01/13. 24 січня 2013 року між цими ж сторонами укладено Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором.

02 квітня 2013 року ОСОБА_5 звернувся до Реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за наслідками розгляду якої державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення №1337270 від 02 квітня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22 червня 2011 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Судами попередніх інстанцій в процесі розгляду справи досліджена реєстраційна справи №33129280366 на спірну квартиру.

Будь-яких порушень порядку здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 з боку Реєстраційної служби не виявлено.

Твердженнями касаційної скарги протилежного не доведено.

В своїй скарзі ОСОБА_4 наголошує на відсутності встановлення відповідачем виконання з боку ОСОБА_5 положень статті 517 Цивільного кодексу України, згідно з якою первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

До такого твердження суд касаційної інстанції відноситься критично, оскільки норми вказаної вище статті Цивільного кодексу України не покладають будь-якого обов'язку саме на нового кредитора надавати боржнику докази переходу до нього права відступлення вимоги, а тим більше не покладають жодного обов'язку (зазначеного позивачем у позові) на державного реєстратора.

Суди, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, правомірно виходили з законності та обґрунтованості здійснення Реєстраційною службою державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_5

В обґрунтування касаційної скарги покладені доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі та не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративними судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2013року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: