Ухвала суду № 41669554, 03.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року м. Київ К/9991/65607/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Лосєва А.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011

у справі №2а-1076/10/0370

за позовом Луцької міжрайбази Волинської облспоживспілки

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про часткове визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №0000302303 від 20.01.2010 в частині застосування штрафних фінансових санкцій в розмірі 6120 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 скасовано, позов задоволено частково. Скасовано рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №0000302303 від 20.01.2010 в частині застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 5440 грн. В решті позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2009 та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт №486/23-99/01744168 від 30.12.2009.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР), а саме :

- не забезпечено щоденного роздрукування на РРО №0218005455 фіскального звітного чека №0738 від 08.07.2008;

- не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків №0010 від 08.02.2008, №1272 від 19.08.2008, №1363 від 11.12.2008, 31389 ВІД 17.01.2009, №1390 від 20.01.2008, №0890 від 19.04.2008, №0891 від 05.05.2008, №1050 від 04.11.2008, №1107 від 11.01.2009, №1366 від 30.04.2009, №1124 від 10.06.2009, №0248 від 09.04.2009 та №0249 від 09.04.2009 в книгах обліку розрахункових операцій до реєстрації розрахункової операції;

- в період з 01.01.2008 по 30.06.2009 на титульних сторінках КОРО не зазначено дати початку та закінчення їх використання;

- за період з 01.01.2008 по 30.06.2009 не забезпечено режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості при проведенні розрахункових операцій через РРО.

На підставі акта перевірки, відповідачем 20.01.2010 прийнято рішення про застосування до Луцької міжрайбази Волинської облспоживспілки штрафних (фінансових) санкцій №0000302303 за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на загальну суму 8245,00 грн., з яких 7820,00 грн. - за незабезпечення збереження Z-звітів в кількості 23 штук, 340,00 грн. - за порушення порядку ведення книг розрахункових операцій та 85,00 грн. - за порушення режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості при проведенні розрахункових операцій через РРО.

Відповідно до ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги стосуються виключно помилковості висновків судів про застосування положень ст.250 Господарського кодексу України щодо дотримання строків застосування штрафних санкцій, у той час як строки мають визначатись відповідно до ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг встановлені Законом № 265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їхні господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно з п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Закон №265/95-ВР не є законом у сфері оподаткування, застосовані на його підставі санкції підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю, у зв'язку з чим її застосування має відбуватися із дотриманням строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб?єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб?єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що незабезпечення збереження 16 фіскальних звітних чеків в книгах обліку розрахункових операцій за період з 08.02.2008 по 11.01.2009, здійснено поза межами строків встановлених статтею 250 ГК України, у зв?язку з чим рішення №0000302303 від 20.01.2010 про застосування адміністративно-господарських санкцій на суму 5440,00 грн. є протиправним.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, а також не оскарження рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові, суд касаційної інстанції доходить висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Наведені в касаційній скарзі мотиви правильності висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук