Ухвала суду № 41669398, 20.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2014р. м. Київ К/800/43868/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С. , Пасічник С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014р. у справі за позовом Вінницького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницької області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року Вінницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області звернувся до суду з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницької області з вимогами про скасування постанови від 04.03.2014р. про стягнення з Вінницького MB УМВС України у Вінницькій області виконавчого збору в розмірі 1 360,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2014р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014р. апеляційну скаргу Вінницького міського відділу управління внутрішніх справ України у Вінницькій області залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2014р. залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для скасування постанови про стягнення виконавчого збору відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" N 606-XIV від 21.04.1999р. (далі - Закон №606)

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Вінницький міський відділ управління внутрішніх справ України у Вінницькій області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, колегія суддів Вищого адміністративного суду України відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області від 24.11.2011р. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №/0270/3093/11, виданого 21.11.2011р. Вінницьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Ленінського районного відділу Вінницького міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Постанову в частині виплати грошового забезпечення за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою державного виконавця від 30.12.2011р. зупинено виконавче провадження в зв'язку із зверненням до окружного адміністративного суду із поданням про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

04.04.2013р. ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду замінено боржника у виконавчому провадженні ВП№30034175 у справі №2а/0270/3093/11, а саме: Ленінський районний відділ Вінницького міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області замінено його правонаступником Вінницьким міським відділом УМВС України у Вінницькій області.

20.02.2014р. державний виконавець поновив виконавче провадження ВП№30034175 та надіслав боржнику вимогу щодо виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду у справі №2а/0270/3093/11, надавши строк до 03.03.2014р.

04 березня 2014 року головним держаним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області складено акт про невиконання рішення суду у справі №2а/0270/3093/11 та винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 680 гривень.

В подальшому, в зв'язку з невиконанням боржником рішення суду в наданий державним виконавцем строк органом державної виконавчої служби стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 1360,00 гривень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 28 цього Закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Згідно зі ст. 75 Закону № 606 після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

Згідно ч. 1 ст. 89 Закону № 606 у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону № 606 якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому ст. 89 цього Закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваної постанови відповідача, оскільки накладення штрафу та стягнення виконавчого збору державним виконавцем з позивача є наслідком невиконання ним законних вимог державного виконавця.

Доводи касаційної скарги стосовно неправомірності стягнення судом першої інстанції судового збору є необґрунтованими зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову, відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з нього повинно бути стягнено повний розмір судового збору за подання даного адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Вінницького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач В.М. Кочан

судді

Винокуров К.С.

Пасічник С.С.