Ухвала суду № 41669392, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/3357/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 р.

у справі №2а-8127/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Клеузінг Кампані»

до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Клеузінг Кампані» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 р. №0000092301/0, а також відшкодовано з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., про що складено акт від 21.09.2010 р. №5/23-01/34928884, яким встановлено порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.3.1 п.8.3, п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у завищенні від'ємного значення на 2 939 943,00 грн., у тому числі: за 2009 рік на 1 915 357,00 грн., І півріччя 2010 року на 1 024 586,00 грн. та заниженні податку на прибуток за І квартал 2010 року на 56 684,00 грн. та І півріччя 2010 року на 32 844,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 р. №0000092301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 44 181,00 грн., з яких 32 844,00 грн. та 11 337,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, визначені контролюючим органом у ході проведеної перевірки порушення, полягали у такому:

неврахуванні результатів попередньої планової виїзної перевірки, що викладені в акті від 26.10.2009 р. №23/5/23-07-34928884, що спричинило завищення показника рядка 04.1 декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» на суму 757 729 грн.;

віднесенні до складу валових витрат витрат, що не використані у власній господарській діяльності у загальній сумі 1 146 193 грн.;

завищенні рядка 04.9 декларації «від'ємне значення попереднього податкового року» за податкові періоди 2009 року у сумі 552 331 грн.

Так, на думку відповідача, позивачем за результатами акту перевірки від 26.10.2009 р. № 23/5/23-07-34928884 не відкориговано рядок 04.1 декларацій за 9 місяців 2009 р. та 2009 р. у сумі 757 729 грн. В результаті цього, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищено рядок 04.1 декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» на 757 729 грн.

Окрім викладеного, у акті перевірки зазначено, що перевіркою показників, відображених у рядку 04.9 декларацій «від'ємне значення попереднього податкового року» за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. встановлено, що позивачем частково враховано результати акту перевірки від 26.10.2009 р. № 23/5/23-07-34928884. За актом - показник рядка 04.9 декларацій становить 2 012 859 грн., а за деклараціями по податку на прибуток за 9 місяців 2009 р. та 2009 р. рядок 04.9 «від'ємне значення попереднього податкового року» становить 2 565 190 грн. Відтак, позивач за результатами акту перевірки від 26.10.2009 р. №23/5/23-07-34928884 не відкоригувало рядок 04.9 декларацій «від'ємне значення попереднього податкового року» за 9 місяців 2009 р. та 2009 р. у сумі 552 331 грн.

Щодо часткового неврахування позивачем результатів попередньої податкової перевірки за актом від 26.10.2009 р. № 23/5/23-07-34928884 при декларуванні валових витрат за рядками 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» та 04.9 «від'ємне значення попереднього податкового року» в податкових деклараціях за 9 місяців 2009 р. та 2009 р., які були зняті попередньою перевіркою, то суди встановили, що у розділі 3.1.2 акту перевірки від 26.10.2009 р. № 23/5/23-07-34928884 податковим органом описано порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке, на думку податкового органу, полягало в тому, що позивачем не доведено використання у господарській діяльності послуг субпідряду з обробки предметів одягу, які виготовлені з давальницької сировини, у загальній сумі 1 310 060,00 грн.

Як вбачається зі встановлених у справі обставин, виконавцями вказаних послуг були НВП «Епсіма» ЛТД та ТОВ «Новотекс».

По цих обставинах відповідач також дійшов висновків про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» через завищення податкового кредиту на 2 66 802,00 грн., про також зазначено в акті перевірки від 26.10.2009 р. №23/5/23-07-34928884.

Враховуючи встановлені в процесі перевірки порушення податкового законодавства в частині завищення валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з НВП «Епсіма» ЛТД і ТОВ «Новотекс», на підставі акту перевірки від 26.10.2009 р. №23/5/23-07-54928884 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2009 р. №0000452301/0, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 77 357,00 грн. та нараховано штрафну санкцію у сумі 74 441,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішення №0000452301/0, оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду, у справі №2а-7835/09/0670 вказане податкове повідомлення-рішення скасовано.

З мотивувальної частини вказаних судових рішень вбачається, що позивачем у повній мірі дотримано вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формування податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з НВП «Епсіма» ЛТД та ТОВ «Новотекс». Операції з контрагентами підтверджені належним чином складеними податковими накладними і актами виконаних робіт, контрактами; результати операцій використані позивачем у власній господарській діяльності.

У ході розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що в податкових деклараціях за 9 місяців 2009 р. та 2009 р. валові витрати не були зменшені саме на суму не визнаних за попередньою перевіркою валових витрат з придбання послуг по вищевказаних операціях з НВП «Епсіма» ЛТД і ТОВ «Новотекс» за 2008 р. та півріччя 2009 р., що не заперечувалось представниками відповідача.

Згідно частини першої ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, позивач обґрунтовано врахував валові витрати з придбання послуг у НВП «Епсіма» ЛТД та ТОВ «Новотекс» за 2008 рік у сумі 552 331,00 грн. та півріччя 2009 року у сумі 757 729,00 грн., не визнані попередньої перевіркою, за результатами якої складено акт від 26.10.2009 р. №23/5/23-07-34928884, у складі валових витрат за 9 місяців 2009 р. та 2009 р. за рядком 04.1 декларацій в сумі 757729,00 грн. та за рядком 04.9 декларацій у сумі 552331,00 грн.

Крім того, за висновками податкового органу, позивач при складанні декларації з податку на прибуток повинен був виключити зі складу валових витрат частину витрат, понесених на формування послуг, які не принесли товариству прибутку, тобто не прийняли участь у збільшенні капіталу.

Досліджуючи правильність формування позивачем валових витрат в цій частині, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що виконаний податковим органом розрахунок фактичної собівартості послуг на переробку давальницької сировини за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. не відповідає стандартам бухгалтерського обліку, а висновки, зроблені на його підставі, не відповідають нормам податкового законодавства.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримував доходи (виручку) від виконання послуг по переробці давальницької сировини, реалізованих компаніям «Gardeur GmbH», «Leinewebeг GmbH & Со.КG», які відповідають витратам від господарської діяльності, що підтверджено у розділі 3.1.1 акту перевірки та додатків до нього, тому правомірно включені ним до складу валових витрат на підставі п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказане також узгоджується з нормами статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначено порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів.

Разом з тим, під час перевірки позивача контролюючим органом не встановлено (не визначено) конкретний перелік витрат на підставі первинних документів та господарських операцій, які, на його думку, позивач неправомірно включив до складу валових витрат.

Отже, податковий орган, встановивши не передбачений діючим на момент спірних правовідносин законодавством, спосіб розрахунку валових витрат, вийшов за межі наданих йому законодавством повноважень, а також порушив вимоги п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно яких установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, висновки відповідача про збитковість операцій з виконання послуг по переробці давальницької сировини через перевищення витрат на придбання товарів (робіт, послуг), використаних при виконанні послуг, над доходами від виконання таких послуг спростовуються податковими деклараціями позивача, показники яких свідчать про інше. Задекларовані показники валових доходів від продажу товарів (робіт, послуг) суттєво перевищують валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Враховуючи викладене, доводи податкового органу про завищення позивачем валових витрат на 1 146 193,00 грн., у тому числі по періодах, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, а отже збитки 2009 року правомірно перенесені позивачем у рядок 04.9 «від'ємне значення попереднього податкового року» податкових декларацій за І квартал 2010 року та півріччя 2010 року у сумі 548 567,00 грн.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 р. у справі №2а-8127/10/0670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.