Ухвала суду № 41669384, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/70888/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 р.

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р.

у справі №2а-14413/11/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

до Акціонерного товариства закритого типу «Спецбудмонтаж»

та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства закритого типу «Спецбудмонтаж» (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» (далі - відповідач 2) про стягнення коштів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог та визнано дійсними правочини за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., укладені між відповідачами.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання дійсними правочинів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідачі письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надали.

Крім того, скаржником було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку відповідача 1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., про що складено акт від 19.07.2011 р. №1820/23-1/30289207.

Вказаною перевіркою, крім іншого, встановлено порушення відповідачем 1 вимог:

- п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на 1 431 797,00 грн., у тому числі по періодах: за ІІ квартал 2010 року - 521,00 грн.; за ІІІ квартал 2010 року - 13 550,00 грн.; за ІV квартал 2010 року - 142 373,00 грн.; за І квартал 2011 року - 1 275 353,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; абз. 2 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на 1 396 622,00 грн., у тому числі по періодах: червень 2010 року - 417,00 грн., липень 2010 року - 4 480,00 грн., серпень 2010 року - 4 520,00 грн., вересень 2010 року - 1 840,00 грн., грудень 2010 року - 113 898,00 грн., січень 2011 року - 275 836,00 грн., лютий 2011 року - 448 750,00 грн., березень 2011 року - 546 881,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.08.2011 р. №0001120854, яким відповідачу 1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 470 909,00 грн., з яких 1 431 797,00 грн. за основним платежем та 39 112,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0001110854, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 427 911,75 грн., з яких 1 396 622 грн. за основним платежем та 31 289,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугувало, на думку позивача, зайве включення до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку по взаємовідносинам відповідача 1 з відповідачем 2, та іншими контрагентами - ТОВ «Технобудальянс», ТОВ «Промбуд - Монтажінвест», ТОВ «Укрінвестпромстрой», ТОВ «Ланекс», ФОП Жура В.В., оскільки правочини, укладені між ними не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому в розумінні ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Отже, за висновками податкового органу, правочини укладені між відповідачами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемним, до яких мають бути застосовані наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, так як вони укладалися з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Як зазначено у ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Даний факт, а саме встановлення нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презумується у мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення в доход держави грошових коштів, отриманих за спірним правочином, на підставі ст. 208 Господарського кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем 1 здійснювалося реальне придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовувалися у його господарській діяльності, а отже укладені між відповідачами договори мають реальний характер, з огляду на що висновки податкового органу про необхідність застосування до них наслідків нікчемності є помилковими.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 були укладені договори підряду з ТОВ «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна», ДП «Укрдержбудекспертиза», ТОВ «Спецбудмонтаж - Україна», ФОП Жура В.В., ТОВ «У.С.К.», ТОВ «Інвест - Маркет Строй», ВАТ «Полтавський ГОК» на будівництво та виконання будівельних робіт.

На виконання вказаних договорів відповідачем 1 було укладено договори субпідряду з відповідачем 2 від 01.02.2011 р. №ДКП 02/01 та від 01.03.2011 р. №ДП - ОС-03/01-03/10 на поставку матеріалів, інструменту та основних засобів.

На підтвердження виконання вказаних договорів, відповідачем 2 було надано податкові та видаткові накладні, оплата придбаних товарно-матеріальних цінностей проведена шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 35 129,29 грн.

Згідно з ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за самим фактом несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, передбачені санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

В оскаржуваних судових рішення судові інстанції дійшли правильних висновків щодо відсутності підстав для застосування наслідків нікчемної угоди, оскільки позивачем не було наведено належних доказів в підтвердження наявності у відповідачів умислу на укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Натомість, матеріалами справи було належним чином підтверджено факт отримання послуг по поставці матеріалів, інструменту та основних засобів.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування до відповідачів санкцій, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012 р., у справі №2-а-10585/11/2070 за позовом АТЗТ «Спецбудмонтаж» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, задоволено позовні вимоги, скасовано податкові повідомлення - рішення від 04.08.2011 р. №0001120854 та від 04.08.2011 р. №0001110854.

Також, вказаними судовими рішенням встановлено факт реальності зазначених правочинів та правомірність формування відповідачем 1 складу валових витрат та податкового кредиту спірного періоду по податковим накладним отриманим від відповідача 2.

Згідно частини першої ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку стосовно відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідачів сум за нікчемним правочином.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів.

2. Касаційну скаргу Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів залишити без задоволення.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2012 р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. у справі №2а-14413/11/2070 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.