Ухвала суду № 41669355, 29.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2014 р. м. Київ К/800/17917/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Бойка К.В., Наконечного В.Л., відповідачів:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р.

у справі №810/5307/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі-відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 р. адміністративний позов задоволено:

визнано протиправними дії відповідача щодо відображення в картці особового рахунку позивача суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 10 051 502,00 грн. та пені нараховану на цю суму з дати нарахування цих сум;

визнано протиправними дії відповідача щодо відображення в картці особового рахунку позивача суми податкового боргу зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 2 221 482,00 грн. та пені нараховану на цю суму з дати нарахування цих сум;

зобов'язано відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом відображення сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях за 27.09.2012 р. на суму 10 051 502,00 грн., та скасування (виключення) суми податкового боргу та пені нарахованих на вказану суму з дати нарахування цих сум;

зобов'язано відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом відображення сплати податкових зобов'язань зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях за 27.09.2012 р. у розмірі 2 221 482,00 грн., та скасування (виключення) суми податкового боргу та пені нарахованих на вказану суму з дати нарахування цих сум;

стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р. рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відображення в картці особового рахунку позивача суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 10 051 502,00 грн. та суми податкового боргу зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 2 221 482,00 грн., а також в частині зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом відображення сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях за 27.09.2012 р. на суму 10 051 502,00 грн. і скасування (виключення) сум податкового боргу та податкових зобов'язань зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях за 27.09.2012 р. у розмірі 2 221 482,00 грн. і скасування (виключення) сум податкового боргу скасовано, та прийнято у цій частині нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24.07.2013 р. позивач звернувся з письмовою заявою до ДПІ у Києво-Святошинському районі з проханням провести звірку розрахунків з бюджетом за період з 01.07.2012 р. по 01.07.2013 р.

За результатами здійснення звірки податковим органом було надано наступні акти:

№1604-20571/576 за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2013 р., в якому зазначається, що у позивача наявна заборгованість за збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства. До державного бюджету не надійшли кошти у сумі 2 221 482,00 грн. за наступними платіжними дорученнями: № 1619049 від 27.09.2012 р. на суму 446 353,00 грн., № 1619047 від 27.09.2012 р. на суму 314 148,00 грн., № 1619051 від 27.09.2012 р. на суму 116 521,00 грн.; № 1619050 від 27.09.2012 р. на суму 344 459,00 грн.

№526/575 про проведення звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р., у якому зазначено, що борг позивача за збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства станом на 31.12.2012 р. становить 2 221 482,00 грн.

№1600-20570/573 про проведення звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2013 р., у якому зазначено, що у позивача наявна заборгованість з податку на додану вартість, а також, що до державного бюджету не надійшли кошти за платіжним дорученням №16190 від 27.09.2012 р. на суму 10 051 502,00 грн.

№527/574 про проведення звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р., у якому зазначено, що борг позивача по сплаті податку на додану вартість станом на 31.12.2012 р. складає 10 051 502,00 грн.

В подальшому, позивач звернувся до ДПІ у Києво-Святошинському районі з листом від 30.07.2013 р. № 08/11-4421, у якому просив видати довідку про відсутність заборгованості по сплаті податків до бюджету.

У відповідь ДПІ у Києво-Святошинському районі своїм листом від 06.08.2013 р. №727/10/19-043 повідомила, що згідно картки особового рахунку станом на 01.08.2013 р. по товариству рахується податкова заборгованість з податку на додану вартість у сумі - 7 233 364,79 грн. та збір за виноградарство у сумі 2 328 044,38 грн., у зв'язку з чим відмовлено у видачі довідки про відсутність заборгованості.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що сума податкового боргу, яку обліковує відповідач та на яку здійснює нарахування пені був предметом судового розгляду у справі №2а-4999/12/1070.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 р., у справі №2а-4999/12/1070, було встановлено, що 12.09.2012 р. позивач засобами електронного зв'язку в електронній формі на адресу відповідача надіслав розрахунок суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за серпень 2012 року, у якому самостійно визначив суму грошового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 3 080 330,00 грн.; 18.09.2012 р. позивачем до податкового органу засобами електронного зв'язку було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року, в якій позивач самостійно визначив суму грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 10 051 501,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що 27.09.2012 р. позивачем направлено по системі «Клієнт-Банк» до ПАТ «Ерде Банк» платіжні доручення на загальну суму 12 573 850,00 грн., з яких 2 522 348,00 грн. з призначенням платежу «збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за серпень 2012 року» та 10 051 502,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за серпень 2012 року».

На підставі невиконання ПАТ «Ерде Банк» зобов'язання з перерахунку коштів, 28.09.2012 р. позивачем на адресу податкового органу направлено повідомлення № УРБ 10/14-4161 про невиконання банком взятих на себе зобов'язань.

Однак, 05.10.2012 р. відповідачем було сформовано податкову вимогу №1012 про наявність у позивача суми податкового боргу, та прийнято рішення від 09.10.2012 р. №29 про опис майна у податкову заставу.

Надаючи оцінку обставинам названої справи та задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкової вимоги 05.10.2012 р. №1012 та рішення від 09.10.2012 р. №29 про опис майна у податкову заставу, судові інстанції дійшли висновку, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Такими чином, суди визначились із тим, що подання до установи банку платіжних доручень на перерахування сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, а відтак обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаних сумах припинився

Зважаючи на викладені обставини, зокрема, вказуючи на відсутність у товариства податкового боргу, позивач вважає, що відповідач був зобов'язаний відкоригувати дані особової картки платника податків, шляхом виключення з них сум боргу, які судовим рішенням визнані сплаченими, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно положень пп.129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Правовий аналіз наведених нормативних приписів дозволяє погодитись із висновком податкового органу, що законодавець не звільняє платника податків від обов'язку сплатити суму основного зобов'язання або податкового боргу, а лише звільняє від відповідальності за порушення строків зарахування такого зобов'язання або боргу до бюджетів або державних цільових фондів, зокрема фінансової, як то - нарахування пені.

Отже, не зважаючи на звільнення від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів та інших платежів до бюджетів, приписи пп.129.3.1 п.129.3 та п.129.6 ст. 129 Податкового кодексу України при їх логічному тлумаченні покладають на платника податків обов'язок погасити суму основного зобов'язання шляхом її зарахування на відповідні рахунки органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Разом із тим, положення п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України визначають податковим обов'язком обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пеня, згідно пп. 14.1.162 цієї ж статті, це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Зі змісту наведених понять вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок платника податків по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання з моментом сплати такого зобов'язання.

У той же час, Кодекс не наводить визначення поняття «сплата», утім відповідно до п.5.3 ст. 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.

Положеннями п.22.4 ст.22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Системний аналіз викладеного, свідчить про те, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання, а отже його сплата, пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Таким чином, наведений підхід допускає відмінне трактування моменту виконання платником податків свого податкового обов'язку ніж той, що пропонують приписи пп.129.3.1 п.129.3 та п.129.6 ст. 129 Податкового кодексу України.

Відтак, слід вказати на пп. 4.1.4 п. 4 ст. 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове законодавство ґрунтується на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Встановлення судовими рішеннями у справі №2а-4999/12/1070 факту направлення позивачем 27.09.2012 р. платіжних доручень з призначенням платежу «збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за серпень 2012 року» та з призначенням платежу «податок на додану вартість за серпень 2012 року» дозволяє дійти висновку про виконання позивачем обов'язку покладеного на нього законодавцем та закріпленого статтею 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З урахуванням фактичної сплати позивачем своїх податкових зобов'язань до бюджету, про що у даному випадку свідчать встановлені судами у справі №2а-4999/12/1070 обставини, суд касаційної інстанцій не може погодитись із доводами контролюючого органу про необхідність застосування негативних наслідків до такого платника податків за несвоєчасне надходження грошових коштів до бюджету з вини банку.

Водночас, суд попередньої інстанції, визнавши відсутність вини позивача у несплаті податків, у той же час зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню через те, що Інструкцією «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби» від 18.07.2005 р. №276 (далі - Інструкція) не передбачено внесення змін та виключення сум податків в разі їх сплати, але не перерахування таких податків з вини банку, в картку особового рахунку платника, а відтак оскільки фактично сплаченні позивачем кошти не надійшли до бюджету, правових підстав для виключення з картки особового рахунку даних щодо податкового боргу немає.

З урахуванням вимог названої Інструкції, обставин встановлених у справі №2а-4999/12/1070 та при розгляді даної справи, суд критично оцінює такі висновки суду апеляційної інстанції.

Так, вказаною Інструкцією визначено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Тобто, картка облікового рахунку, це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми податку, яка вже фактично сплачена, але в картці зазначена як наявна заборгованість порушує права позивача, оскільки відображає суму не існуючого податкового боргу.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов законного висновку про наявність такого способу захисту порушеного права позивача як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до картки особового рахунку платника податків.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р. у справі №810/5307/13-а скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 р. у справі №810/5307/13-а залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.