ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/52518/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 р.
у справі №2а-4119/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Системне обслуговування та логістика об'єктів»
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Системне обслуговування та логістика об'єктів» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2011 р. у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 08.04.2011 р. №0000270700.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ПП «Росмет», ТОВ НВФ «Мідіел» за період з 01.04.2010 р. по 30.11.2010 р., про що складено акт від 29.03.2011 р. №841/07-0/34861144, яким встановлено порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 166 667,00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року на 40 794,00 грн.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 р. №0000270700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення зобов'язань наступних податкових періодів) податку на додану вартість на 207 461,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У ході проведення виїзної позапланової документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у жовтні 2010 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у період травня 2010 року, липня 2010 року - вересня 2010 року, при дослідженні ланцюга постачання від покупця до виробника, та встановлення факту здійснення господарських операцій у цілому, податковим органом не встановлено надмірної сплати податку на додану вартість по ланцюгу руху товару від ПП «Росем» та ТОВ НВФ «Мідіел» до позивача, що на думку контролюючого органу, позбавляє права останнього на бюджетне відшкодування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність таких доводів відповідача з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП «Росем», ТОВ НВФ «Мідіел» було укладено ряд договорів про поставку гірничошахтного устаткування.
За результатом виконання вказаних договорів контрагентами позивача були видані податкові та видаткові накладні, на підставі яких позивачем було сформований податковий кредит відповідного періоду.
Оплата придбаного товару здійснювалася платіжними дорученнями, а транспортування від постачальника до покупця проводилася автотранспортом постачальника, що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними.
Отриманий товар за актом для тимчасового зберігання передавався зберігачам - TOB «Агроімпорт», TOB НВФ «Мідіел», ДП «ХЕМЗ», що підтверджується договорами зберігання, укладеними з вказаними особами.
У подальшому придбане позивачем обладнання було експортоване, що підтверджується вантажно-митними деклараціями та залізничними накладними.
Нормами п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до 7.7.2 цього ж пункту, у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит за спірний період сформовано позивачем на підставі податкових накладних, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, як достовірність заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010 року, так і дотримання ним процедури їх декларування та заявлення до відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання або відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставило у залежність право позивача на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) постачальникам.
Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу заявленої ним до відшкодування суми податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно протиправності прийнятого податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення та наявності підстав для його скасування.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду попередньої інстанції.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 р. у справі №2а-4119/11/2070 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.
Судове рішення № 41669347, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 27.10.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-4119/11/2070. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: