Ухвала суду № 41669356, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/60104/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 р.

у справі №2а/0470/5602/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілес»

до Дніпропетровської митниці

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілес» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 р., позовні вимоги задоволено, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення форми «Р» від 13.12.2010 р. №146, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками митного органу проведено камеральну перевірку стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи позивачем, про що складено акт від 24.11.2010 р. №К62/10/11000000/36568565, яким встановлено порушення позивачем вимог ст.ст.81, 88, 264 Митного кодексу України, п.10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою КМ України від 20.12.2006 р. №1766.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення форми «Р» від 13.12.2010 р. №146, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 102 182,78 грн., з яких 97 316,93 грн. за основним платежем та 4 865,85 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Встановлені актом перевірки порушення полягали у поданні позивачем недостовірних відомостей про митну вартість товарів, оскільки в ході перевірки встановлено, що митна вартість товарів, заявлена за вантажно-митними деклараціями, не відповідає інформації, яку отримано від Держмитслужби України у листі від 21.08.2010 р. №11/2-10.16/9783-ЕП, що призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість у розмірі 97 316,93 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив до митного оформлення товар «Органічні хімічні сполуки-амінокислоти L-Лізин MONO HCL 98-98.5% FEED GRADE - кормовий. Країна виробництва - Китай.», який ввезено на територію України згідно зовнішньоекономічного контракту від 22.09.2009 р. №MIL-UKR37 з «CATHAY FALCONS GROUP LIMITED».

Митне оформлення здійснено за вантажно-митними деклараціями від 13.01.2010 р. №110010001/2010/000035 з митною вартістю 0,952 долара США/кг (вага нетто 16 500,00 кг, загальна митна вартість 125 428,38 грн.); від 26.01.2010 р. №110010001/2010/000191 з митною вартістю 0,952 долара США/кг (вага нетто 15 500,00 кг, загальна митна вартість товару - 118 171,95 грн.; від 22.02.2010 р. №110010001/2010/000542 з митною вартістю 0,952 долара США/кг (вага нетто 16 500,00 кг, загальна митна вартість - 125 632,58 грн.).

За інформацією Держмитслужби України ціни на ринку Південно-Східної Азії на товар «L-Лізин кормовий» (код УКТЗЕД 2922410000) на початок 2010 року коливались у рамках 2,13 доларів США/кг.

За результатами проведеного контролю правильності визначення митної вартості товару «L-Лізин кормовий» після здійснення операцій митного оформлення, виявлено заниження рівня задекларованої митної вартості по оформлених ВМД, у зв'язку з чим відділом контролю митної вартості та класифікації товарів із застосування резервного методу були прийняті рішення про визначення митної вартості ввезеного товару, з урахування вартості сировинної складової, на рівні 2,13 дол. США/кг.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності дій податкового органу по визначенню митної вартості за шостим (резервним) методом, що призвело до безпідставного донарахування позивачу спірним рішенням податкових зобов'язань.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України, митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі ст. 86 Митного кодексу України, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Статтею 259 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі, у разі якщо виникне обґрунтована підозра, що під час пропуску товарів було допущено порушення законодавства України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Згідно з ч.1 ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем митна вартість ввезеного товару визначена за першим методом - ціною контракту.

Згідно з ч.2 ст. 266 Митного кодексу України, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. №1766, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що будь-яких документів митним органом від позивача не вимагалося.

Зі змісту ст. 266 Митного кодексу України вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Цією ж статтею передбачено, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо не можливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.273 Митного Кодексу України.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Водночас, митним органом не надано доказів, які б підтверджували відсутність зазначених вище підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач купив спірний товар не у виробника безпосередньо, а у фірми «CATHAY FALCONS GROUP LIMITED», що вбачається з контракту, зокрема, згідно ВМД від 13.01.2010 р. №110010001/2010/000035 та ВМД від 22.02.2010 р. №110010001/2010/000542 фірмою-виробником є ChangChun Dahe Bio Technology Development Co.LTD, Відправником - Bio-Chem Technology (HK), Ltd, Сhina, Китай; за ВМД від 26.01.2010 р. №110010001/2010/000191 - фірмою-виробником є Shanghai Freemen Chemicals Co., Відправником - Shanghai Freemen Chemicals Co., Ltd, Сhina, Китай.

Лише у разі неможливості визначити договірну ціну товару митні органи повинні застосовувати наступні методи визначення митної вартості товару з дотриманням їх послідовності.

При митному оформлені позивачем надано зовнішньоекономічний контракт згідно якого за першим методом і повинно здійснюватись визначення митної вартості.

Крім того, згідно листа надісланого контрагентом позивачу від 22.09.2009 р., на вказану дату був у наявності для продажу Lisin MONOHCL 98-98,5 dslcjnrf FREED GRADE по ціні 0,95 дол. США на 1 кг продукту на умовах поставки СРТ м.Дніпропетровськ. Всі умови по поставці та оплаті товару залишаються незмінними в рамках підписаного між ними контракту № МІL-URK37 від 22.09.2009 р.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтовано висновку стосовно безпідставного застосування митним органом шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару та визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість спірним рішенням.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 р. у справі №2а/0470/5602/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.