Ухвала суду № 41668924, 12.11.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/13038/13-ц Провадження № 22-ц/795/2033/2014 Головуючий у I інстанції -Деркач О. Г. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Литвиненко І.В., Шитченко Н.В.

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю: представника позивача Пустовойт А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.07.2014 року, яким позов ПАТ "Банк "Демарк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено частково, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Незаконність оскаржуваного рішення апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду не відповідає вимогам статей 213, 215 ЦПК України. При розгляді справи судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконного по суті рішення.

В скарзі апелянт зазначає, що Кредитний договір № 434, який було укладено між сторонами, закінчив строк своєї дії 30.10.2012 року, а тому нарахування відсотків вважає безпідставним та незаконним, як і нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 2256,04 грн.

Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності щодо звернення з позовом до суду за захистом своїх порушених прав. Вказує, що 30.10.2012 року позивач довідався про порушення свого права, а до суду звернувся лише в грудні 2013 року, тобто пізніше ніж через рік з моменту закінчення позовної давності, на що суд уваги не звернув, та не застосував ч. 4 ст. 267 ЦК України, в частині стягнення пені.

Апелянт звертає увагу суду на те, що у відповідності до п. 5.6 Іпотечного договору від 11.03.2011 року укладеного між сторонами, ціна предмету іпотеки для його продажу визначається у встановленому законом порядку. В порушення умов договору та закону судом не було визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, колегія суддів визнала причини неявки представника відповідача неповажними, та визнала за можливе відповідно до ст. 305 ЦПК України розглянути справу в їх відсутності, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача Пустовойт А.А., обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ "Банк "Демарк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у зв"язку з неналежним виконанням ОСОБА_2, в порушення взятих на себе зобов'язань, визначених кредитним договором, утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 11.12.2013 року склала - 571 578 грн. 28 коп., з них: заборгованість по кредиту 399 817 грн. 18 коп.; заборгованість по відсоткам - 53 055 грн. 98 коп., пеня (по кредиту) - 56 449 грн. 08 коп., пеня (по відсоткам) - 2 256 грн. 04 коп., штраф (за порушення сплати відсотків) - 60 000 грн. 00 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5). Чотирьохкімнатна квартира № 75 зі всіма зручностями, загальною площею 81,1 кв.м, житловою площею 51,4 кв.м, яка знаходиться в м. Чернігові по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності, складає предмет іпотеки за іпотечним договором № 454 від 11.03.2011 року та забезпечує виконання зобов'язань за кредитним договором № 434 від 11.03.2011 року, а тому позовні вимоги банку підлягають задоволенню частково, тобто за виключенням штрафу у розмірі 60 000 грн.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють, крім того рішення щодо не задоволених позовних вимог в апеляційному порядку не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Як встановлено судом, 11.03.2011 між ПАТ «Банк «Демарк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 434, згідно умов якого банк відкрив кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 280 000,00 грн., строком до 08.07.2011 під 24 % річних (а.с. 6-7).

05.07.2011 року, 27.02.2012 року та 28.08.2012 року між сторонами були укладені договори про внесення змін і доповнень до вказаного кредитного договору щодо розміру кредиту, відсоткової ставки, строку погашення заборгованості, а саме: з 05.07.2011 року встановлено максимальний ліміт заборгованості кредитної лінії 400 000,00 грн., строком повернення до 30.10.2012 року; з 27.02.2012 року відсотки за користування кредитом становлять 22 % річних, а з 28.08.2012 року - 23 % річних (а.с. 8-10).

На виконання умов Кредитного договору № 434 між ПАБ «Банк «Демарк» та ОСОБА_2 11.03.2011 року був укладений іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку чотирьохкімнатну квартиру № 75 зі всіма зручностями, загальною площею 81,1 кв.м, житловою площею 51,4 кв.м, яка знаходиться в м. Чернігові по АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності (а.с. 24-28).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, а згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Умови Договору кредиту були погоджені сторонами та затверджені їх підписами під Договором.

Сторони своїм вільним волевиявленням визначили умови Договору кредиту та Договору іпотеки.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 Закону України "Про іпотеку" N898-IV від 05.06.2003 р. у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається, доводами апеляційної скарги не спростовано, що у зв»язку з тим, що відповідачем умови договору належним чином не виконувались, вчасно не здійснювались погашення заборгованості, порушено кінцевий строк погашення кредиту, 31.10.2012 року залишок заборгованості в сумі 399 846,05 грн. винесено на прострочку.

Станом на 11.12.2013 року, з урахуванням часткової проплати за період з 31.10.2012 року по 10.12.2013 року в сумі 28,87 грн., заборгованість по кредиту склала 399 817,18 грн.

Заборгованість по відсоткам за період з 01.05.2013 року по 11.12.2013 року склала 53 055,98 грн.

На підставі п. 6.3. Кредитного договору за порушення строків сплати основного боргу позичальник сплачує банку пеню. За період з 31.10.2012 року по 12.12.2012 року пеня сплачена повністю. За період з 13.12.2012 року по 11.12.2013 року нарахована пеня за порушення строків сплати боргу в сумі 56 449,08 грн.

При несплаті процентів в строк, указаний в кредитному договорі, банк має право стягнути з позичальника пеню (п. 6.4 Кредитного договору), яка за період з 19.02.2013 року по 11.12.2013 року склала 2 256,04 грн.

Як вбачається, позивач звернувся з позовом до суду 17.12.2013 року, таким чином вимоги банку є правомірними та заявлені в межах строків позовної давності у відповідності до ст. 257 та ч. 2 ст. 258 ЦК України, тобто майже за 10 місяців до дня звернення до суду.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо пропущення позивачем строку позовної давності щодо звернення з позовом до суду за захистом своїх порушених прав не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, враховуючи періоди за які пред»явлено позов в цій частині.

Посилання апелянта щодо того, що Кредитний договір № 434, який було укладено між сторонами, закінчив строк своєї дії 30.10.2012 року, а тому нарахування відсотків вважає безпідставним та незаконним, як і нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 2256,04 грн. не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення виходячи з наступного.

Згідно п. 7.1. Кредитного договору, договір залишається чинним до дати повної сплати позичальником банку заборгованості за кредитним договором та інших платежів відповідно до умов цього договору.

В ст. 1 Кредитного договору зазначено, що період нарахування відсотків - це період з першого дня місяця по останній календарний день поточного місяця та до дати погашення заборгованості за кредитом.

Пунктом 6.4 передбачено, що пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з першого дня прострочки і до дати повного погашення заборгованості по процентам.

Таким чином, у зв»язку з тим, що заборгованість відповідачем не сплачена, Кредитний договір є чинним, він не припинився, не розривався, а отже і всі нарахування по ньому є законними та відповідають дійсності. На спростування розрахунків відповідачем не надано жодного доказу. Твердження апелянта про затягування звернення до суду з метою отримання прибутку є припущенням.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Не заслуговують на увагу суду доводи скарги, щодо порушення умов договору та закону, оскільки судом не було визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Судом першої інстанції виконано вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається, представником відповідача було заявлено клопотання про призначення експертизи для оцінки майна з метою визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, яке ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.02.2014 року по справі було задоволено, витрати за проведення експертизи було покладено на ОСОБА_2, разом з тим у зв'язку з несплатою відповідачем витрат на її проведення вказана ухвала місцевого суду була повернута без виконання.

Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: