Ухвала суду № 41646572, 25.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2961/14 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Писанки А.М.,

представника відповідача - Головіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, за апеляційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП», замінене в ході апеляційного розгляду правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», звернулося у суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/500422/2 від 18.11.2013, №100250000/2013/500424/2 від 18.11.2013, №100250000/2013/500425/2 від 18.11.2013, №100250000/2013/500423/2 від 18.11.2013, №100250002/2013/500480/2 від 03.12.2013, №100250002/2013/500478/2 від 03.12.2013, №100250002/2013/500500/2 від 09.12.2013, №100250002/2013/500501/2 від 09.12.2013.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що товариством під час митного оформлення товару було надано митному органу усі належні документи, які достатньо підтверджують заявлену митну вартість.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що 12.07.2013 між компанією Iceland Seafood ehf (Ісландія) (продавець), та ТОВ «Сільпо ПДВПП» (покупець) укладено контракт №456, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує продукцію (товар) в асортименті, кількості та за цінами відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту. Ціни товару встановлюються в інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, витрат по митному оформленню вантажу в країні продавця. Всі ціни за контрактом та умови поставок визначені на умовах CIF/FСА відповідно до Інкотермс 2010. Платежі за товар здійснюються шляхом грошового переказу у дол. США на банківській рахунок продавця наступним чином: через 45 календарних днів з дати виписки інвойсу за умови надання повного комплекту документів.

З метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеного зовнішньоекономічного контракту, позивачем подавались наступні митні декларації №100250000/2013/036154 від 18.11.2013, №100250000/2013/036166 від 18.11.2013, №100250000/2013/036151 від 18.11.2013, №100250000/2013/036157 від 18.11.2013, №100250002/2013/036964 від 03.12.2013, №100250002/2013/036953 від 03.12.2013, №100250002/2013/037275 від 09.12.2013, №100250002/2013/037283 від 09.12.2013, якими задекларовано імпорт скумбрії свіжомороженої цілої, торговельної марки Iceland Seafood, виробництва Iceland Seafood ehf (Ісландія).

При дослідженні митних декларацій та доданих до неї документів, у посадових осіб митного органу виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості. При цьому, такі сумніви виникли, , як зазначено в оспорюваних рішеннях, у зв'язку із наявністю в митного органу певної інформації (без конкретизації).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем до вищезгаданих митних декларацій надавались копії контракту № 456 від 12.07.2013, відповідних інвойсів, міжнародної транспортної накладної, довідки про транспортні витрати, рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг, договору про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиційного обслуговування, договору про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

Разом з тим, за результатами поданих позивачем митних декларацій та вказаних документів, митним органом витребувано у позивача додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини щодо кожної поставленої партії.

За результатом розгляду пропозицій про надання додаткових документів позивачем надано митному органу наступні додаткові документи: прайс-лист Iceland Seafood ehf від 11.11.2013, комерційну пропозицію від 11.11.2013, лист ТОВ «Сільпо ПДВПП» №96 від 03.09.2013 про відсутність страхування ТОВ «Сільпо ПДВПП» своїх вантажів, витяг із Державної служби статистики України стосовно імпорту товарів за країнами світу за квітень-серпень 2013 року, огляд цін стосовно вартості скумбрії на світових товарних ринках за вересень та жовтень 2013 року, експертний висновок до попередніх поставок. Крім того, відповідача повідомлено про неможливість надання банківських та бухгалтерських платіжних документів, виписки з бухгалтерської документації, оскільки контрактом передбачено проведення оплати через 45 днів після отримання інвойсу, а також висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями.

Зважаючи на неповне подання позивачем затребуваних документів, митним органом сформовано картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано митну вартість імпортованого позивачем товару шляхом збільшення вартості одиниці імпортованої продукції з 1,9802 дол. США / кг до 2,68 дол. США /кг. У спірних рішеннях, як підстава для коригування, зазначено: митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподання декларантом додаткових документів в повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості; в митного органу наявна інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Судом установлено, що митна вартість задекларованих позивачем товарів була відкоригована за резервним методом.

Не погоджуючись із такими рішеннями митного органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем спірних рішень, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини, є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У силу вимог пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (ч. 11 ст. 264). Частиною 12 наведеної правової норми передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за встановленою формою.

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз положень ст. ст. 53 та 54 Митного кодексу України свідчить на користь висновку, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Як убачається з матеріалів справи, витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач послався на ту обставину, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару призвела до виникнення сумнівів у правильності її визначення.

Разом з цим, відповідач під час розгляду справи не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Так само, з оскаржуваних рішень не вбачається, яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що призвела до виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару. Ці рішення не містять ані розрахунку ціни товару, визначеної митним органом, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкривають конкретних фактів, які вплинули на таке коригування.

Відтак, в порушення приведених вище норм, спірні рішення не містять обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. У спірних рішеннях лише загально зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів та невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у главі 9 Митного Кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у митного органу підстав витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині 3 статті 53 Митного кодексу України.

Тому, дії відповідача щодо витребування в позивача додаткових документів вчинені з порушенням частини 7 статті 54 Митного Кодексу України, відповідно до якої, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Дослідивши подані позивачем до митного оформлення документи, судова колегія зазначає, що такі у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, зазначеною у відповідних інвойсах.

У той же час, відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Доводи відповідача про те, що надані позивачем документи містять неповні дані не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідачем не зазначено, які саме документи містять неповні дані та яким чином вони впливають на правильність визначення митної вартості товарів.

З огляду на що, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на ненадання позивачем додаткових документів на письмову вимогу митного органу, оскільки за правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи на письмову вимогу митного органу декларант зобов'язаний надати у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У ході розгляду справи митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірність і об'єктивність зазначених у них відомостей, не спростував контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Так, колегією суддів не було встановлено наявності передбачених ч. 3 ст. 53 МК України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів. У поданих позивачем документах відсутні розбіжності, ознаки підробки, наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, судом враховується, що відповідно до частини 8 статті 55 Митного кодексу України, у межах встановленого Кодексом 80-денного строку на виконання вимог митного органу, позивачем були надані всі витребувані відповідачем додаткові документи, в тому числі копії виписок з бухгалтерської документації, експертного висновку, платіжних доручень про оплату товарів, які можливо ідентифікувати з оцінюваними товарами за номерами інвойсів, та виписок по особовому рахунку товариства, які підтверджують оплату ним товару відповідно до умов пункту 8.1 контракту №456 від 12.07.2013.

Окрім того, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що митним органом не доведено неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, окрім резервного, з огляду на витяг з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митної вартості товару, аналогічного тому що імпортувався позивачем. Зазначене свідчить про наявність у митного органу можливості застосувати метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів, а не лише резервний.

Колегія суддів не враховує покликання апелянта на те, що пунктом 2.1 контракту від 12.07.2013 позивача з компанією Iceland Seafood ehf (Ісландія) не передбачено, що до складу ціни на товар входить вартість робіт, пов'язаних із пакуванням, адже контрактом чітко передбачено, що до складу такої ціни входить вартість тари та термоусадочного пакування, що на переконання суду, само по собі включає вартість робіт, пов'язаних із пакуванням.

Також, судом не враховуються послання відповідача на відсутність в довідках про транспортні витрати конкретизації вартості окремих складових цих витрат, оскільки Митним кодексом України не визначено необхідності розкриття складу цих витрат - достатньо зазначення їх загальної суми.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів наголошує, що у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України саме на суб'єкта владних повноважень покладається тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належним чином правомірності спірних рішень та відмови в митному оформленні імпортованого товару за заявленою позивачем митною вартістю.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/500422/2 від 18.11.2013, №100250000/2013/500424/2 від 18.11.2013, №100250000/2013/500425/2 від 18.11.2013, №100250000/2013/500423/2 від 18.11.2013, №100250002/2013/500480/2 від 03.12.2013, №100250002/2013/500478/2 від 03.12.2013, №100250002/2013/500500/2 від 09.12.2013, №100250002/2013/500501/2 від 09.12.2013.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржуване судове рішення прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 01 грудня 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М