Ухвала суду № 41646090, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/800/16508/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014

у справі № 820/10666/13-а

за позовом Приватного підприємства "Харківвторсировина"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014, задоволено позовні вимоги: скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.07.2013 № 0000382240.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, складено акт № 2262/22.4-07/34390768 від 27.06.2013, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: завищено задеклароване від'ємне значення з ПДВ за жовтень 2012 року на суму 583 339,71 грн., за листопад 2012 року на суму 75 244,00 грн., що призвело до завищення задекларованого до відшкодування ПДВ у сумі 658 583,71 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 16.07.2013 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000382240, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 658584,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 329292,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ТОВ "Едем" укладено договір №1 від 05.07.2012, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити товар (вторинну сировину) на умовах, передбачених цим Договором.

Матеріали справи містять, видані ТОВ "Едем", податкові накладні за липень-грудень 2012 року, які позивач включив до складу податкового кредиту відповідних періодів.

З метою виконання укладеного договору на користь позивача здійснено продаж, обумовлених умовами договору товарів, що підтверджується видатковими накладними.

Перевезення отриманих товарів від контрагента здійснювалося відповідно до умов договору, що підтверджується наданими товарно-транспортними накладними.

Розрахунки за вищезазначеними господарськими операціями проведені у безготівковій формі, про що свідчать копії виписок з рахунку у банку, оборотно-сальдової відомості та картки рахунку № 631.

Також, між позивачем та ТОВ "Торгівельне підприємство "Нова Торгівельна Мережа" укладено договір купівлі - продажу №б/н від 31.07.2012.

Факт виконання умов вказаного договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними та довідкою щодо оплати значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2012 року.

Крім того, між позивачем та ВАТ "АТП-16351" укладено договір оренди будівлі № 01/10 від 03.10.2011, відповідно до якого позивач, як орендар, приймає у тимчасове володіння будівлю та прилеглу територію, визначену у договорі. Згідно з п.7.1 Договору сплата комунальних платежів здійснюється в порядку переплати.

На підтвердження виконання умов договору щодо плати комунальних платежів позивачем надано рахунки-фактури, акти прийому здачі робіт (наданих послуг) та податкову накладну.

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій, на виконання умов зазначених договорів, повною мірою підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, докази невідповідності вказаних первинних документів вимогам законодавства відсутні.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "Едем" , ТОВ "Торгівельне підприємство "Нова Торгівельна Мережа" та ВАТ "АТП-16351", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пунктами 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на бюджетне відшкодування, може прийняти рішення про: зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2 декларації з ПДВ); повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.1 податкової декларації з ПДВ).

При цьому, відповідно до пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, до декларації обов'язково додається Розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Перелік платників податку на додану вартість, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ та відповідно не подають Розрахунок суми бюджетного відшкодування, визначено пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України.

Як вірно зазначено судами, позивачем дотримано наведені вимоги Податкового кодексу України: сплачено податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу, видавши покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначену та сплачену покупцем суму податку.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення 16.07.2013 № 0000382240.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль