Ухвала суду № 41646069, 03.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року м. Київ К/9991/73818/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Лосєва А.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011

у справі №2а-523/10/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 29.12.2009 №0003991701/0, від 02.02.2010 №0003991701/1, від 31.12.2009 №0003632399/0, від 31.12.2009 №0003642399/0.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької об'єднаної держаної податкової інспекції від 31.12.2009 №0003632399/0 та від 31.12.2009 №00036422399/0. Відмовлено в позові ТОВ «Ніколь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2009 №0003632399/0 та від 31.12.2009 №00036422399/0. У решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, в частині залишення рішення суду першої інстанції без змін, та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено в період з 30.11.2009 по 11.12.2009 планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт №481/2399/20148124 від 25.12.2009.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003991701/0 від 29.12.2009, яким нараховано зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 761,66 грн. та штрафні санкції у сумі 1523,32 грн.; № 0003632399/0 від 31.12.2009, яким донараховано податок на прибуток у сумі 49099 грн. та штрафну санкцію у сумі 24549,5 грн. та № 0003642399/0 від 31.12.2009, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 22050 грн. та штрафну санкцію у сумі 11025 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Луцької ОДПІ від 02.02.2010 № 0003991701/1 рішення від 29.12.2009 залишено без змін, а рішеннями від 01.02.2010 № 1483/10/25-006, від 05.02.2010 №3 2105/10/25-006 первинні скарги позивача залишено без розгляду.

Відповідно до ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що під час перевірки своєчасності та правильності нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, податковим органом виявлено, що позивачем при розрахунках з ОСОБА_2 (листопад 2006 року), ОСОБА_3 (листопад 2007 року) за придбані товари ТОВ «Ніколь» не сплачено до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Позивач не сплатив вказаний податок на суму 761,66 грн.: з них по розрахунках з ОСОБА_2сума доходу останнього становить 899,20 грн., а сума податку за ставкою 13% - 116,90 грн.; по розрахунках з ОСОБА_3 виплачено дохід у сумі 4298,60 грн., сума податку з доходів фізичних осіб, обчислена за ставкою 15% становить 644,76 грн. Дані порушення на думку відповідача, виникли через те, що в ході перевірки не пред?явлено документів, які б свідчили про виплату доходів цим фізичним особам за придбані товари в межах їх підприємницької діяльності.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що і ОСОБА_3, і ОСОБА_2 зареєстровані як фізичні особи-підприємці, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2. Тобто, товари продані цими особами в межах їх підприємницької діяльності, про що свідчать видаткові накладні №РН-71802 від 19.11.2007 та №79 від 08.11.2006, у яких вказано банківські реквізити фізичних осіб-підприємців, а також їх підписи засвідчені печатками. Оплата за придбані товари ТОВ «Ніколь» проведена згідно із вказаними первинними документами. ОСОБА_3 був платником єдиного податку та додано копію платіжного доручення № 10 від 20.09.2007 про сплату ним єдиного податку, також в матеріалах справи міститься копія платіжного доручення про перерахування ОСОБА_2 податку до бюджету.

Пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до пп. «а» п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

За змістом пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Разом з тим, згідно пп.8.2.1 цієї статті, платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач за операціями купівлі-продажу товарів у суб'єктів підприємницької діяльності не є їх податковим агентом, а, отже, у нього відсутній обов'язок по утриманню податку з доходів фізичних осіб при проведенні розрахунку з продавцями (сплаті коштів за придбаний товар).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук