Ухвала суду № 41646066, 03.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року м. Київ К/9991/68212/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Лосєва А.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду 05.08.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011

у справі №2-а-4/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл ю Джей-Херсон"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду 05.08.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011, позов задоволено. Визнано частково нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні №0003262301/0 від 04.07.2008 в частині зменшення ТОВ «Даблю Джей-Херсон» бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 196089,37 грн..

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку обґрунтованості відшкодування з бюджету ПДВ відповідача за квітень 2007 року, січень 2008 року, за результатами якої складено акт №2077/23-2/32618973 від 01.07.2008.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2007 року на 196089,37 грн., за січень 2008 року на 10826,7 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003262301/0 від 04.07.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року на суму 196089,37 грн., за січень 2008 року на суму 10826,7 грн..

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2007 року в сумі 196089,37 грн..

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу відбулося внаслідок того, що контрагента позивача ТОВ «Гепард України», яке було постачальником товару по 2, 3 та 4 ланці ланцюга, ліквідовано у зв'язку з банкрутством, 11.09.2007 - знято з обліку в органах ДПІ, 07.09.2007 - скасовано державну реєстрацію, 28.08.2008 - скасовано реєстрацію платника податку на додану вартість, що унеможливлює встановлення факту сплати податку на додану вартість до бюджету, що є визначальною умовою для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги вищезазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду 05.08.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук