Ухвала суду № 41631065, 25.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 363/3188/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Купрієнко С.І. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 15 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 15 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди задоволено частково, зобов'язано відповідача подати до суду звіт про виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про зобов'язання виплатити позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що дії відповідача по невиконанню рішення суду, невиплати компенсації та моральної шкоди є протиправними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05 липня 2010 року у справі №2-2752/2010, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 жовтня 2011 року, позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення задоволено частково, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області виплатити на користь позивача недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, як різницю між фактично виплаченою сумою та належною до виплати відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_2 витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи в сумі 120 грн., в іншій частині позову відмовлено.

09 листопада 2011 року Вишгородським районним судом Київської області позивачу видано виконавчий лист №2-2752/2010, яким зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області виплатити на користь позивача недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, як різницю між фактично виплаченою сумою та належною до виплати відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17 квітня 2013 року поновлено пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа №2-2725/2010 від 09 листопада 2011 року для виконання.

21 серпня 2013 року позивачем до Управління Державного казначейства у Вишгородському районі подано заяву про прийняття до виконання виконавчого документа та виконавчий лист №2-2725/2010 від 09 листопада 2011 року.

Листом від 29 квітня 2014 року Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області повідомило позивача про направлення виконавчого листа до Державної казначейської служби України для подальшого виконання за бюджетною програмою КПКВ 3504040 (забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою).

26 травня 2014 року позивачем подано до Державної казначейської служби України заяву щодо надання звіту про виконання рішення суду за виконавчим листом, в якій позивач просив повідомити про причини невиконання рішення суду та вирішити питання його негайного виконання, а також нарахувати і виплати компенсацію в розмірі 3% річних від несплаченої суми.

Листом №5-13/5036-14956 від 25 червня 2014 року Державною казначейською службою України повідомлено, що дійсно на виконанні у відповідача знаходяться виконавчі листи, видані Вишгородським районним судом Київської області по справам №А-635/2011 та №2-2725/2010 про стягнення коштів на користь позивача, однак, на сьогоднішній день у Державній казначейській службі України знаходиться велика кількість виконавчих документів, у яких відсутні підстави щодо невиконання, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчих листів, виданих Вишгородським районним судом Київської області по справам №А-635/2011 та №2-2725/2010, тому після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше зазначених виконавчих листів, Державна казначейська служба України здійснить заходи щодо перерахування коштів на рахунок позивача.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправність дій відповідача щодо невиконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Згідно Законів України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», «Про Державний бюджет на 2014 рік» за бюджетною программою КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» передбачена відповідна сума.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що Державна казначейська служба України діяла у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чиним законодавством, оскільки виконавчий лист Вишгородського районного суду Київської області №2-2725/2010 від 09 листопада 2011 року знаходиться на виконанні у Державній казначейській службі України, відповідачем не відмовлено у виконанні судового рішення, виконавчий лист виконується в порядку черговості надходження виконавчих документів, виконання судового рішення на користь позивача поза чергою призведе до порушення принципу рівності перед законом, оскільки будуть порушені права осіб, які подали виконавчі листи до відповідача раніше ніж позивач, тому відсутні підстави для визнання дій відповідача протиправними.

Крім того, позивачем не надано документальних підтверджень щодо наявності підстав для нарахування та виплати 4225,00 грн. недоотриманої суми на оздоровлення за 2009 рік (доказів щодо нарахування уповноваженим органом зазначеної суми на підставі судового рішення) та компенсації 3% річних, оскільки не надано будь-яких розрахунків щодо данної суми, а також підстав, згідно яких у позивача є право на дані виплати, враховуючи, що згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» компенсація виплачується в разі неперерахування протягом трьох місяців коштів за рішенням суду про стягнення коштів, натомість, згідно рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 липня 2010 року у справі №2-2752/2010 зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області виплатити на користь позивача недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, як різницю між фактично виплаченою сумою та належною до виплати відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн. з наступних підстав:

Згідно п.п.3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, позивачем у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Разом з тим, в позовній заяві ОСОБА_2 не доведено та не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що моральна шкода спричинена незаконними діями або бездіяльністю відповідача, не обгрунтовано її розмір та не зазначено, які саме моральні або фізичні страждання чи інші негативні явища заподіяні позивачеві та чим це підтверджується, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог в зазначеній частині.

У відповідності до ч.1 ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд першої інстанції зобов'язав Державну казначейську службу України подати звіт про виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 липня 2010 року у відповідності до ч.1 ст.267 КАС України, відповідачем в цій частині рішення суду не оскаржується. При цьому, судом першої інстанції відмовлено позивачу щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання зазначеного судового рішення з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 15 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 01 грудня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.