Ухвала суду № 41630653, 20.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 р. Справа № 876/14322/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 р. по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

02.07.2013 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2013р. №0000331720 та №0000341720.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності усі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності.

Позивач стверджує, що декларуючи суми відповідних податкових зобов'язань керувався нормами податкового кодексу та ґрунтувався на документах первинного бухгалтерського обліку, а відтак вимог чинного законодавства не порушував.

Позивач вважає, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Укрзахідліс", ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ТзОВ "АРС Трейд", ТзОВ "Гарант-Буд-Сервіс" є надуманими та нічим не доводяться.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) №0000331720 від 21.03.2013 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) №0000341720 від 21.03.2013 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

Так, ОСОБА_1 зареєстрований 13.12.2006 р. як фізична особа-підприємець та є платником ПДВ. Одним з видів діяльності ОСОБА_1 є оптова торгівля деревиною.

З 09.11.2012 р. по 22.11.2012 р. ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, оформлену актом №361/17-2/НОМЕР_1 від 12.03.2013 р. (а.с.28-45,т.1).

У вказаному акті були встановлені наступні порушення:

- п. 167.1 ст. 167 та п. 177.1, п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України в частині перекручення даних в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 р., що призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2011 р. на 1 536 471,66 грн. та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 260 159,93 грн.;

- п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 201.4 ст. 201, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати в сумі 162 720 грн., в т.ч. за червень 2011 р. на суму ПДВ 1700 грн., за липень 2011 р. на суму ПДВ 7500 грн., серпень 2011 р. на суму ПДВ 15711 грн., вересень 2011 р. на суму ПДВ 14617 грн., жовтень 2011 р. на суму ПДВ 38686 грн., листопад 2011 р. на суму ПДВ 33489 грн., грудень 2011 р. на суму ПДВ 51017 грн.;

- п. 203.1 ст.203 ПК України в частині несвоєчасного подання до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 р.;

- п. 177.10 ст.177 ПК України в частині неналежного ведення книги обліку доходів і витрат за 2011 р.

На підставі висновків про порушення податкового законодавства, викладених в акті перевірки, ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС 21.03.2013 р. було складено податкове повідомлення-рішення №0000331720 за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 325 199,91грн., в т.ч. за основним платежем 260 159,93 грн. і за штрафними санкціями 65 039,98грн. (а.с.7,т.1), та податкове повідомлення-рішення №0000341720 за платежем податок на додану вартість на суму 243231грн., в т.ч. 162 720 грн. за основним платежем і за штрафними санкціями 80 511 грн (а.с.8,т.1).

Зазначені в акті перевірки № 361/17-2/НОМЕР_1 від 12.03.2013 р. порушення полягають у тому, що, на думку податкового органу, господарські операції позивача з ТзОВ "Укрзахідліс", ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ТзОВ "АРС Трейд", ТзОВ "Гарант-Буд-Сервіс" є безтоварними, відтак позивачем безпідставно завищено валові витрати, занижено податок на прибуток та неправомірно сформовано податковий кредит.

До таких висновків, при проведенні перевірки позивача, відповідач дійшов, ґрунтуючись на актах інших податкових органів про неможливість проведення зустрічної звірки та на інформації, отриманій від слідчого відділу ДПМ у Хмельницькій області.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів приходить до переконання про їх незаконність та безпідставність, з огляду на таке.

Щодо висновків про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Укрзахідліс", то тут колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що в основу доводів про неспроможність ТзОВ "Укрзахідліс» бути учасником господарських операцій податковий орган посилається на те, що його свідоцтво платника ПДВ анульовано 04.11.2011 р., остання звітність з податку на додану вартість подана за жовтень 2010 р. від 21.11.2010 року №98517, остання звітність з податку на прибуток за 9 місяців 2010 р. від 08.11.2010 року, відсутні необхідні умов для здійснення господарської діяльності; 02.11.2011 р. внесено запис в ЄДР про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу та перебування в стані припинення.

Зазначені відомості взяті з акта перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Укрзахідліс" від 20.02.2012 р. № 67/23-416/37073027 (а.с.76, т.2).

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні письмові докази, судова колегія вважає доводи апелянта безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях, а саме.

Акт «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Укрзахідліс" від 20.02.2012 р. № 67/23-416/37073027, складений ДПІ у Сихівському районі м. Львова не є належним доказом для висновків відповідача, оскільки жодних первинних документів ТзОВ "Укрзахідліс" не аналізувалося. Сама лише неможливість проведення зустрічної перевірки не може свідчити про відсутність документів чи господарських операцій.

Стосовно анулювання свідоцтва платника ПДВ ТзОВ "Укрзахідліс", то суд враховує, що таке анульовано в період, який настав після виконання господарських операцій з позивачем.

Покликання на дані податкової звітності ТзОВ "Укрзахідліс", її неподання (чи несвоєчасність подання) не може свідчити про порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства, оскільки один платник податків не може нести відповідальності за іншого.

Також колегією суддів встановлено, що на момент розгляду справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відсутній запис про те, що ТзОВ "Укрзахідліс" перебуває в процесі припинення, як і відсутня інформація щодо непідтвердження місця знаходження товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як наслідок, спростовуються доводи податкового органу про те, що факт перебування ТзОВ "Укрзахідліс" в процесі припинення вказує на неможливість реальної участі товариства в проведенні господарських операцій.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, визначаючи розмір грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, позивач визначав розмір витрат та податковий кредит на основі документів первинного бухгалтерського обліку. Копії таких документів містяться в матеріалах справи.

Так, реальність господарських операцій та правильність визначення сум податкових зобов'язань підтверджуються наступними первинними документами : податковими накладними, видатковими накладними, квитанціями до прибуткового касового ордера. Тобто, наявні у матеріалах справи первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій, що відбувалися на підставі Договору поставки №28/04/11 від 28.04.2011 року та Договору поставки №270511 від 27.05.2011 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оплата за відвантажений товар проводилась ФОП ОСОБА_1 у готівковій формі, відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Стосовно висновків про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" то в даному випадку колегія суддів виходить з наступного.

Так, в основу доводів про неспроможність ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" бути учасником господарських операцій податковий орган покладає наявність акта "Про неможливість проведення перевірки контрагента ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" (ЄДРПОУ 36757122) з питань підтвердження отриманих від платника податків ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) відомостей".

Проте, суд першої інстанції вірно зазначив, що факт неможливості проведення зустрічної звірки з тих чи інших підстав не може слугувати доказом нереальності господарських операцій. Оскільки така зустрічна звірка фактично не відбулася, тому жодних документів первинного бухгалтерського обліку досліджено так і не було. Та відповідачем не аргументовано чому не було взято до уваги документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують спірні господарські операції, надані позивачем до перевірки.

Крім того, слід зазначити, що посилання відповідача на те, що в ході перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 17.05.2013 р. №1699/22.8/36757122 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2013 р." не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що перевірку ФОП ОСОБА_1 було закінчено 22.11.2012 р.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій та правомірність формування витрат та податкового кредиту підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, зокрема наявними у матеріалах справи договорами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи докази проведення оплати за отриманий від ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" товар.

Щодо висновків про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Арс Трейд".

Так, колегією суддів встановлено, що в основу доводів про неспроможність ТзОВ "Арс Трейд" бути учасником господарських операцій покладено наявність акта від 06.11.2012 р. №4672/22-10/37451200 (а.с.77 звор.,т.2), складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва "Про неможливість проведення перевірки контрагента ТзОВ "Арс Трейд" (ЄДРПОУ 37451200) з питань підтвердження отриманих від платника податків СПД ОСОБА_1 відомостей". Цим актом встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що згідно бази АІС "РПП" ТзОВ "Арс Трейд" має стан 14 - визнано банкрутом.

Аналізуючи такі доводи, судова колегія поділяє висновок суду першої інстанції про те, що документування ДПІ у Печерському районі м. Києва 06.11.2012 р. того факту, що у зв'язку з банкрутством ТзОВ "Арс Трейд" його зустрічну звірку провести неможливо, не може вказувати на безтоварність господарської операції, що мала місце 29.06.2012 року. Адже факт визнання банкрутом того чи іншого підприємства не може вказувати на фіктивність його діяльності.

Натомість реальність спірної поставки соснової дошки вбачається з документів первинного бухгалтерського обліку та доказів проведення оплати за цей товар, яким відповідачем під час проведення перевірки не було дано належної оцінки.

Так, правильність визначення розміру зобов'язань з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в частині господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Арc Трейд" підтверджується видатковою накладною від 29.06.2011 р. №РН-6-29018 та відповідною їй податковою накладною від 29.06.2011 р. №486 на загальну суму 10200 грн., в т.ч. ПДВ 1700 грн. Оплата позивачем за отриманий від ТзОВ "Арс Трейд" товар була проведена в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 05.07.2011 р.

Стосовно висновків про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Гарант-Буд-Сервіс", то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, в основу доводів про неспроможність ТзОВ "Гарант-Буд-Сервіс" бути учасником господарських операцій відповідач покладає акт складений ДПІ у Печерському районі м. Києва 12.11.2012 р. №408/22-10/37635291 "Про неможливість проведення перевірки контрагента ТзОВ "Гарант-Буд-Сервіс" (код ЄДРПОУ 37635291) з питань підтвердження отриманих від платника податків СПД ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), відомостей". З якого вбачається, що проведення зустрічної звірки неможливе у зв'язку з тим, що місцезнаходження підприємства не встановлено (а.с. 80-81, т.2).

Аналізуючи посилання відповідача на такий акт ДПІ у Печерському районі м. Києва суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що такий акт не є належним і допустимим доказом на підтвердження висновків про безтоварність господарських операцій. Оскільки, як і у попередніх випадках, документуючи факт неможливості проведення зустрічної звірки, податковий орган жодних документів первинного бухгалтерського обліку не перевіряв та не аналізував, відтак висновків про господарські операції робити не міг. Натомість, як встановлено в судовому засіданні такі документи було надано позивачем до перевірки, що проводилася ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС, однак податковий орган належної оцінки таким документам не надав. А тому колегія суддів вважає, що висновки ДПІ ґрунтуються на припущеннях та належними доказами по справі не підтверджуються.

Натомість господарські операції, що мали місце між позивачем та ТзОВ "Гарант-Буд-Сервіс" було належним чином задокументовано та на підставі цих документів первинного бухгалтерського обліку вірно визначено розмір витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.Так, зокрема, спірні господарські операції підтверджуються наступними документами: податковою накладною №133 від 05.12.2011 р.; податковою накладною №311 від 12.12.2011 р.; видатковою накладною №5/12-16 від 05.12.2011 р.; видатковою накладною №5/12-16 від 05.12.2011 р.; видатковою накладною №12/12-14 від 12.12.2011 р.; видатковою накладною №12/12-14 від 12.12.2011 р. Оплата за вказаний товар проводилася в безготівковій формі, що вбачається з долученої до матеріалів справи виписки по банківських рахунках.

Також, слід зазначити, що на підставі договору оренди №15/12, укладеного в 2010 р. позивач орендував в ТзОВ "УМС" приміщення виробничого цеху за адресою м. Львів, вул. Рахівська, 16.

Окрім вищевикладених обставин, податковий орган, як на доказ неспроможності ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ТзОВ "АРС Трейд", ТзОВ "Гарант-Буд-Сервіс" бути реальними учасниками господарських відносин вказує на те, що відповідно до листа УПМ ДПС у Хмельницькій обл. №14421/7/07-30/17 від 08.10.2012 р. у провадженні слідчого відділу ДПС у Хмельницькій області перебуває кримінальна справа №41/0279, по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів. В ході досудового слідства по даній кримінальній справі встановлено , що ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, з корисливих мотивів, в період 2009-2012 років, переслідуючи корисливу мету при вчиненні злочинів, шляхом надання за винагороду послуг з мінімізації податкових зобов'язань діючим суб'єктам підприємницької діяльності, без мети здійснення підприємницької діяльності сприяв шляхом придбання ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ТзОВ "АРС Трейд", ТзОВ "Гарант-Буд-Сервіс" та перереєстрації їх в органах державної влади на підставних осіб, які не мали наміру здійснювати реєстрацію суб'єктів та вести на них підприємницьку діяльність.

Судом першої інстанції вірно відхилено посилання відповідача на вищенаведену інформацію, оскільки позивачем було долучено до матеріалів справи копію постанови про закриття кримінальної справи №41/0279 в частині пред'явленого обвинувачення. З якою вбачається, що старший слідчий з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області капітан податкової міліції Кухар О.П., розглянувши матеріали кримінальної справи №41/0279 постановив закрити кримінальну справу №41/0279 в частині пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення щодо пособництва у фіктивному підприємництві зокрема по ТзОВ "Арс Трейд", ТзОВ "Гарант-Буд-Сервіс", ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" за недоведеністю вини та відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України.

Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що за таких умов інформація отримана відповідачем у листі УПМ ДПС у Хмельницькій області від 08.10.2012р. не може бути взята до уваги при вирішенні даної справи.

Надаючи правову оцінку наявним у матеріалах справи копіям протоколів допитів свідків, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В контексті зазначеного, суд виходить з того, що вина осіб у зайнятті фіктивним підприємництвом чи у підробленні документів може встановлюватися лише вироком суду, адже такі діяння є кримінально карані. Відповідачем не було надано вироку суду з якого б вбачалася вина певних осіб у зайнятті фіктивним підприємництвом щодо підприємств постачальників позивача, чи вироку суду з якого б вбачалася вина певних осіб у підробленні документів первинного бухгалтерського обліку.

За таких умов протоколи допиту свідків самі по собі не можуть вказувати фіктивність діяльності вище перелічених підприємств та на безтоварність господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу апелянта на те, що у разі встановлення вироком суду, який набрав законної сили, вини певних осіб у підробленні документів чи зайнятті фіктивним підприємництвом постанова суду може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. (ст. 245 КАС України)

Як наслідок, суд апеляційної інстанції вважає, що в судовому порядку спростовано доводи, на які покликався відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень щодо ФОП ОСОБА_1

А відтак, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що наведені в акті перевірки дані щодо безтоварності господарських операцій між ФОП ОСОБА_1та ТзОВ "Укрзахідліс", ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ТзОВ "АРС Трейд", ТзОВ "Гарант-Буд-Сервіс" є припущенням податкового органу про неможливість здійснення таких господарських операцій. Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій ґрунтуються на актах інших податкових органів, які не підтверджуються фактичними обставинами справи. Відповідач станом на час проведення перевірки позивача самостійно цього питання не досліджував, доводів позивача не перевіряв, надані ним документи до уваги не взяв та безпідставно їх відхилив.

Так, відносини щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, отриманих від провадження господарської діяльності регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. (надалі - ПК України).

Відповідно до п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.3, п. 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

В силу п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТзОВ "Укрзахідліс", ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ТзОВ "АРС Трейд", ТзОВ "Гарант-Буд-Сервіс" в процесі розгляду справи належними і допустимими доказами доведені не були, а з матеріалів справи вбачається, що позивачем було вірно визначено суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість.

Крім спору щодо реальності господарських операцій між сторонами існує спір з приводу невключення позивачем до валового доходу дохід, отриманий на розрахунковий рахунок від ТзОВ "Профайн Україна" в сумі 16 666,67 грн. - 01.12.2011 р. та 22 969,63 - 06.12.2011р. Відповідач вважає, що такими діями позивачем було порушено п. 177.2 ст. 177 ПК України, чим було занижено валовий дохід на суму 39 636,3 грн.

Відповідно до п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з положенням пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати. Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

На підставі аналізу зазначених вище норм суд приходить до висновку, що звітним періодом для фізичних осіб-підприємців є календарний рік.

З матеріалів справи вбачається, що вказані суми коштів були віднесені позивачем до складу валового доходу днем проведення господарської операції, а не днем, коли грошові кошти за товар, поставлений по цій господарській операції, було перераховано на розрахунковий рахунок позивача.

Так з банківських виписок вбачається, що перераховані ТзОВ "Профайн Україна" грошові кошті було оплачено за палети згідно з рахунком №17 від 22.11.2011 р. Натомість з копії книги обліку доходів і витрат вбачається, що до такої 22.11.2011 р. в графу "Розмір отриманих доходів від здійснення діяльності" було внесено суму 39 636,3 грн.

Як наслідок, позивачем дохід отриманий від ТзОВ "Профайн Україна" у розмірі 39 636, грн. (16 666,67 грн. + 22 969,63 грн.) було повністю включено до складу валового доходу. А зважаючи на те, що звітнім періодом для фізичних осіб-підприємців є календарний рік той факт, що такий дохід було визначено у листопаді, а не грудні жодним чином не впливає на показники, що підлягають внесенню до податкової декларації про майновий стан і доходи.

Тому, суд не погоджується з висновками податкового органу про те, що позивачем було порушено п. 177.2 ст. 177 ПК України, адже позивачем вірно визначено об'єкт оподаткування як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами обчислена за календарний рік. За таких умов в даному випадку у податкового органу були відсутні підстави для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2013р. по справі № 813/4947/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 25.11.2014 року.