Рішення № 41625378, 11.11.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-ц/796/9325/14 Головуючий у 1-й інстанції: Матійчук Г.О.

Доповідач: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Круглик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Чернікової Любові Ігорівни - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» ( далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3, згідно укладеного 17.06.2008 з ТОВ «ПростоФінанс» кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов'язань щодо вчасного повернення суми кредиту, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 43 547,90 грн., а саме: за кредитом 42 724,92 грн., по відсотках - 692,42 грн. та комісії - 130,56 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на корить позивача. Право вимоги обгрунтовує тим, що 18.05.2012 між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю (надалі - Договір відступлення), відповідно до умов якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов'язувалось передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ПростоФінанс», а ТОВ «ПростоФінанс» зобов′язувалось відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення. ТОВ «ПростоФінанс» було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором № 01011969494 від 17.06.2008 ТОВ «Кредитні ініціативи». Зазначив, що відповідно до зазначеного договору сторони свої зобов'язання повністю виконали - ТОВ «Кредитні ініціативи» передало грошові кошти, а ТОВ «ПростоФінанс» відступило свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік їх міститься в Додатку №1 до Договору відступлення.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції представник позивача подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове, яким позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнити, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 травня 2012 року та додатки до нього підтверджують заміну кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 01011969494 від 17.06.2008 позичальником згідно якого є ОСОБА_3. Таким чином, на даний час усі права кредитора за вищевказаним кредитним договором належать ТОВ «Кредитні ініціативи».

У судовому засіданні представник позивача Кохановський В.С. підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача ОСОБА_5 - заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції виходив із того, що з матеріалів справи не вбачається виникнення у позивача права вимоги до відповідача.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав - ч.4 ст. 10 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № 01011969494, за умовами якого відповідач отримав кредит у 68 715,00 грн. з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 10 червня 2015 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 %. Згідно з п. 2.3. кредитного договору позичальник щомісячно сплачує комісію за управління кредитом в розмірі 0,19% від початкової суми кредиту.

Згідно з пп. 2.5 договору погашення кредиту, сплата процентів за користування кредитом, суми комісії за управління кредитом, суми комісії за надання кредиту здійснюється позичальником частинами - щомісячними платежами у розмірах та у строки, передбачені графіком платежів (а.с.9-10).

18 травня 2012 року між позивачем та ТОВ «ПростоФінанс» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «ПростоФінанс» передав (відступив) ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. (а.с. 13-17).

Згідно з пунктом 4.3. купівлі-продажу право власності на кредитний портфель переходить від продавця до покупця в дату відступлення відразу після укладення акту приймання- передачі кредитного портфелю.

Акт приймання-передачі кредитного портфелю, оглянутий на стадії розгляду справи в апеляційній інстанції, підписаний сторонами 25 червня 2012 року (а.с. 97-99).

Таким чином, у відповідності до вимог 514 ЦК України та умов договору купівлі-продажу до нового кредитора (ТОВ «Кредитні ініціативи») перейшли права первісного кредитора (ТОВ «ПростоФінанс») у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

На час передачі права вимоги новому кредитору прострочена сума основного боргу складала 52 320,39 грн., прострочені нараховані проценти - 2 909,64 грн., прострочена нарахована комісія - 1 697,28 грн., а всього 56 927,31 грн.

Із долучених відповідачем до матеріалів справи квитанцій вбачається, що після передачі права вимоги новому кредитору позичальник продовжував виконувати зобов′язання та перераховував кошти на розрахунковий рахунок нового кредитору.

У зв′язку з тим, що позичальник належним чином не виконував своїх зобов′язань за кредитним договором новий кредитор (ТОВ «Кредитні ініціативи») 18 лютого 2014 року звернувся до суду з вимогою про стягнення суми заборгованості за кредитом, по відсотках та комісії.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в межах заявлених позивачем вимог,колегія суддів виходить із такого:

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Як установлено судом апеляційної інстанції, боржник ОСОБА_3 первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 10 червня 2015 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позичальник своїх зобов'язань за договором належним чином не виконував, в результаті чого станом на 10 січня 2014 року має прострочену заборгованість за кредитом 42 724,92 грн., по відсотках - 692,42 грн. та комісії 130,56 грн.

Наданий розрахунок заборгованості за кредитом свідчить про те, що за період з 25 червня 2012 року по 10 травня 2013 року позичальником не здійснювалось погашення сум за кредитом; з 25 червня 2012 року по 10 листопада 2012 року погашення сум за відсотками: з 25 червня 2012 року по 10 жовтня 2012 року погашення сум по комісії.

Останній платіж за заявленим позивачем періодом з 25 червня 2012 року по 10 січня 2014 року позичальником здійснено 08 січня 2014 року.

У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором, новий кредитор (ТОВ «Кредитні ініціативи») в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України звернувся 18 лютого 2014 року (протягом трьох років з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням) до суду з вимогою про дострокове повернення частини позики, що залишилася, сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу та комісії за обслуговування кредиту.

За таких обставин, з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» слід стягнути кредитну заборгованість, яка складається із залишку кредиту у розмірі 42 724,92 грн., заборгованість за відсоткам у розмірі 692,42 грн. за період з 25 червня 2012 року по 10 січня 2014 року; заборгованість по комісії у розмірі 130,56 грн., а всього 43 547,90 грн.

Відповідно до положень статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позовзадоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 435,48 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Чернікової Любові Ігорівни - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253) заборгованості за кредитом у розмірі 42 724,92 грн., заборгованість за відсоткам у розмірі 692,42 грн.; заборгованість по комісії у розмірі 130,56 грн., а всього 43 547,90 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253) судовий збір у розмірі 435,48 грн.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: