Рішення № 41613850, 25.11.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/4905/14 Головуючий у 1 інстанції: Ткачов С.М.

Суддя-доповідач: Осоцький І.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.,

Суддів: Панкеєва О.В.,

Мануйлова Ю.С.,

При секретарі: Бурима В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» про повернення строкового банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Актив-банк» про повернення строкового банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди, який згодом уточнив та зазначав, що між ним та відділенням № 40 у м. Краматорську ПАТ «КБ «Актив-банк» укладено договір строкового банківського вкладу № ДФО-40-168363 від 03.03.2014 року на суму - 20 000 доларів США строком на 1 місяць місяць з зобов"язанням виплати на користь вкладника 12% річних на суму вкладу. Відповідач гроші не сплачує.

У зв'язку з зазначеним позивач, просив суд стягнути з відповідача на свою користь 19 500 доларів США не отриманих по вкладу, зобов'язати відповідача сплатити йому пеню у розмірі 525,99 доларів США, відповідно до закону України «Про захист прав споживачів» - зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. та зобов'язати нарахувати відсотки на суму вкладу з розрахунку 12% річних.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28 липня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п.3 ст.309 ЦПК України підставми для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення суду є невідповідність висновку суду обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд помилково виходив із того, що Банк виконав своє зобов'язання за договором банківського вкладу про повернення позивачу внесеного вкладу шляхом його зарахування на поточний банківський рахунок позивача, після чого правовідносини вже не регулюються нормами закону про банківський вклад.

З матеріалів справи вбачається і це підтверджено сторонами у справі, що між ОСОБА_3 та відділенням № 40 у м. Краматорську ПАТ «КБ «Актив-банк» було укладено договір строкового банківського вкладу № ДФО-40-168363 від 03.03.2014 року на суму - 20 000 доларів США строком на 1 місяць з зобов"язанням виплати на користь вкладника 12% річних на суму вкладу. 03.04.2014 року відповідач перерахував тіло вкладу в розмірі- 20 000 доларів США на поточний рахунок № НОМЕР_1, вікритий на йм"я ОСОБА_3 згідно до договору вкладу та виплатив останньому нараховані відсотки через касу в розмірі- 197,26 доларів США.

Проте, перерахувавши належний позивачу вклад на зазначений рахунок, Банк, посилаючись на постанову НБУ №172 від 28.03.2014 року „Про врегулювання діяльності фінаансових установ та проведення валютних операцій", обмежив видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточного рахунку до 100 доларів США на добу.

Тому позивач був позбавлений права повернути свої грошові кошти у тому розмірі, якому він вніс їх до Банку як банківський вклад і з 07.04.2014 року по 16.04.2014 року (за виключенням визхідних днів - 12, 13 квітня) зміг отримати лише частку свого банківського вкладу у розмірі - 500 доларів США, по 100 доларів на добу.

Відповідно до ст., ст.1058, 1066 ЦК України обов'язання банку з повернення вкладу вважається виконаним, коли вкладнику буде надана реальна можливість отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом. При цьому Банк гарантує право вкладника безперешкодно розпоряджатися цим коштами і не має право обмежувати останнього права розпоряджатися вказаними грошовими коштами на власний розсуд.

За таких обставин висновок суду про те, що банк виконав своє грошове зобов'язання в день перерахування вкладу на поточний банківський рахунок вкладника є помилковим.

Нормами ст. 360-7 ЦПК закріплено принцип обов'язковості судових рішень Верховного Суду України для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить норму права, та для всіх судів України.

Рішенням Верховного Суду України, прийнятим 25.12.2013 року за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яке є обов"язковим для всіх судів Українипри (№ 6-140цс13), передбачено що: за змістом ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладникові готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахувати на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж Банку, в якому вкладник може зняти кошти чи проводити розрахунки з допомогою платіжної банківської карти). У випадку перерахування коштів на поточний рахунок вкладника в цьому ж Банку, однак ненадання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним, і до банку слід застосовувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу за урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України, яким є Закон України "Про банки і банківську діяльність" та Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю"

Отже так як зобов"язання за банківським вкладом було виконано в частині повернення суму у розмірі 12% річних на суму вкладу та суми вкладу у розмірі - 500 доларів США, то позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню лише в частині стягнення на його користь неповернутого вкладу у розмірі - 19 500 доларів США( 20 000 - 500 ) та в частині застосування відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме: 3% річних за період з часу відмови у поверненні вкладу у повному розмірі до часу постановлення рішення суду, а саме: з 04.04.2014 року по 27.05.2014 року ( 20 000*3/100/365*54 дні) у розмірі - 88,76 долара США, що складає по курсу НБУ- 1051,89 грн. з врахуванням того, курс НБУ долара до гривні виражає індекс інфляції.

Позовні вимоги про стягнення пені задоволені бути не можуть, бо такої відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 549 ЦК України у договірі банківського вкладу встановлено не було, вказана відповідальність застосовується згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а норми ст. 61 Конституції України не дозволяють притягувати двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки при укладенні сторонами договору банківського вкладу не передбачалося відшкодування моральної шкоди в разі порушення його умов та стягнення такої шкоди не передбачено й законодавством щодо банківської діяльності, то у стягненні такої шкоди слід відмовти саме з цих підстав, а не з підстав недоведеності у її спричиненні, на що послався суд в оскаржувальному судовому рішенні.

У відповідності до вимог норм ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати судового збору, сплачені на користь держави при розгляді справи у судах першої та другої інстанації у розмірі - 364,40 грн.( 243,60+ 121,80).

Неявка в судове засідання при апеляційному перегляді справи сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, на висновку суду не впливає.

Керуючись ст., ст. 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 липня 2014 року у цій справі скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту:

„Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк „Актив-банк"( код ЄДРПОУ 26253000, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3) на користь ОСОБА_3 суму неповернутого банківського вкладу за договором № „ДФО-40-168363" від 03.03.2014 року у розмірі - 19 500 доларів США, 3% річних за період з 04.04.2014 року по 27.05.2014 року у розмірі -1051,89 грн.."

В іншій частині позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Стягнути з ПАТ "Комерційний банк „Актив-банк" на користь ОСОБА_3 витрати судового збору при розгляді справи у розмірі - 364,40 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: