Рішення № 41608078, 24.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5372/14-ц 24.11.2014 24.11.2014 24.11.2014

Провадження №22-ц/784/2943/14

Провадження №22-ц/784/2943/14 Суддя суду першої інстанції Гуденко О.А.

Категорія 22 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Рішення

Іменем України

24 листопада 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участі: позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 вересня 2014 року, ухваленого за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перша Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про розірвання договору довічного утримання та повернення у власність нерухомого майна,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ОСОБА_3 пред'явила позов до ОСОБА_7, в якому просила розірвати договір довічного утримання від 09 вересня 2003 року, укладений між нею та ОСОБА_8 і повернути їй у власність квартиру АДРЕСА_1.

Позов мотивований тим, що 09 вересня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 був укладений нотаріально посвідчений договір довічного утримання, згідно умов якого позивач передала у власність відповідачу належну їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1, а останній зобов'язався довічно повністю утримувати позивача, забезпечувати її щоденним триразовим харчуванням, придатним для носіння одягом та взуттям, необхідною допомогою, побутовими послугами та забезпечити її житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчуженій квартирі.

Також, договором передбачено, що в разі смерті набувача майна, обов'язки за договором переходять до тих спадкоємців, до яких перейде відчужена за цим договором квартира. При відсутності у набувача майна спадкоємців або при відмові їх від цього договору довічного утримання, квартира, що відчужена з умовою довічного утримання, повертається відчужувачеві.

ІНФОРМАЦІЯ_3 син позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 помер.

Відповідач ОСОБА_7 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_8, яка обов'язки за вказаним договором не виконувала, у зв'язку з чим позивач вважає за необхідне розірвати договір довічного утримання.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу в якій просила судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Скаргу обґрунтовувала невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом порядку дослідження доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу таким чином, як викладено в оскаржуваному рішенні, виходив з того, що позивач не довела належними, допустимими та достовірними доказами той факт, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язання за договором довічного утримання.

З таким висновком місцевого суду колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Втім, ухвалене у справі судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Так, згідно з приписами п.9 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України до договору, що був укладений сторонами до 01 січня 2004 року мають застосовуватися правила Глави 57 ЦК України щодо підстав, порядку і наслідків розірвання договору довічного утримання.

Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача.

Згідно із ч.1 ст.757 ЦК України обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із ст.60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 09 вересня 2003 року уклала зі своїм сином ОСОБА_8 договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №6371 (а.с.3, 34).

За умовами договору позивач передала у власність ОСОБА_8 належну їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1 (п.1 договору).

Натомість ОСОБА_8 за вказаним договором зобов'язався довічно повністю утримувати позивача, забезпечувати її щоденним триразовим харчуванням, придатним для носіння одягом та взуттям, необхідною допомогою, побутовими послугами та забезпечити її житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчуженій квартирі (п.5 договору).

Сторони також визначили вартість матеріального забезпечення позивача у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (п.6 договору).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29 грудня 2003 року, за ОСОБА_8 було зареєстровано право власності на вищевказану квартиру на підставі обумовленого договору (а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_3 син позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 помер (а.с.6).

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла спірна квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 та дочка спадкодавця ОСОБА_7 в установлений законом шестимісячний строк подали до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 січня 2014 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на частку спадкового майна за законом після смерті її сина, яке складається зі вказаної квартири, оскільки неможливий перехід прав набувача за договором довічного утримання до самого відчужувача за цим договором (спадкова справа №591/2013, с.26-40).

З доданих до справи медичних документів вбачається, що позивач має хронічні захворювання, періодично потребує стаціонарного лікування (а.с.13-15).

Відповідач ОСОБА_7 є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням, має двох малолітніх дітей - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.58, 59, 60).

З пояснень позивача в суді апеляційної інстанції також встановлено, що з моменту посвідчення спірного договору, його умови фактично не виконувалися, але до суду з позовом про розірвання вищевказаного договору за життя сина ОСОБА_8 позивач не зверталася з етичних причин, так як її син хворів.

Окрім того встановлено, що ОСОБА_7 обов'язки по договору довічного утримання (догляду), як спадкоємець після смерті набувача ОСОБА_8, не виконувала (вказана обставина відповідачем не спростована). Будь - яких доказів забезпечення позивача за договором остання не надала, хоча такий договір передбачає повне утримання та догляд ОСОБА_3 набувачем.

Відмовляючи в задоволенні позову та посилаючись на недоведеність позовних вимог, суд першої інстанції залишив без уваги вищевказані приписи закону та не дав належної юридичної оцінки доводам позивача та наданим доказам.

При цьому, посилання відповідача на те, що відчужувач своїми діями перешкоджала їй належним чином виконувати умови договору не підтверджується належними доказами та правового значення не має, оскільки ст.755 ЦК України не пов'язує можливість розірвання договору довічного утримання з такими діями відчужувача. До того ж, відповідач не була позбавлена можливості виконати свій обов'язок в будь-який спосіб, враховуючи вік позивача та стан її здоров'я, оскільки остання потребує лікування та допомоги.

Отже, встановлене свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до приписів ч.1 ст.309 ЦПК України та ухвалення нового рішення.

Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з таких встановлених обставин та вимог закону.

Відповідно до приписів ч.1 ст.60 ЦПК України тягар доведення обставин, що являються підставою вимог чи заперечень покладається на позивача та на відповідача.

Особливості правової природи договору довічного утримання та положення ст.ст.610,614 ЦК України покладають на набувача обов'язок щодо доведення обставин належного виконання умов цієї угоди.

При цьому не має правого значення наявність чи відсутність його вини у невиконанні договору, оскільки саме таке застереження містить ст.755 ЦК України, якою врегульовано підстави його припинення на вимогу відчужувача.

При розгляді справи ОСОБА_7 не спростувала доводів позивача про не виконання умов договору та не довела належними і допустимими доказами того факту, що нею забезпечено для позивачки безоплатне користування квартирою, в якій вона проживає, що вона отримує належний догляд, утримання та відповідний рівень матеріального забезпечення.

Посилання відповідача на відмову позивача від прийняття виконання нею обов'язків за договором не є правовою підставою для розірвання договору довічного утримання з підстав неможливості виконання умов договору.

Отже, встановлене свідчить про невиконання умов договору довічного утримання та наявність підстав, передбачених ч.1 ст.755 ЦК України для його розірвання.

За ст.756 ЦК України визначено правові наслідки розірвання договору, згідно з якими відчужувач набуває право власності на передане ним майно і має право вимагати його повернення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне вжити заходи повернення сторін у попередній стан, а саме повернути квартиру АДРЕСА_1 у власність позивача.

Керуючись ст.ст.303,309,316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про розірвання договору довічного утримання та повернення у власність нерухомого майна задовольнити.

Договір довічного утримання, укладений 09 вересня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, правонаступником якого є ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №6371 - розірвати.

Повернути квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: