Рішення № 41608081, 25.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/741/14-ц 25.11.2014 25.11.2014 25.11.2014

Провадження №22-ц/784/3137/14

Справа № 22-ц/784/3137/14 Головуючий першої інстанції: Савін О.І.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Шолох З.Л.

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю представника позивача Шевченко А.О., відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 жовтня 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2014 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що відповідно до укладеної 30 травня 2013 року Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт відповідач отримав кредит у розмірі 64862 грн. 83 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 25 березня 2014 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 95642грн. 97 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 62540грн.75коп.; заборгованості по процентам - 6038грн. 63коп.; залишку за несплаченим штрафом - 27063 грн. 59 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 89604 грн. 34 коп. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 30 травня 2013 року з метою створення сприятливих умов для виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитними договорами № SAMDN20000003745966 від 06.09.2005р. (далі - Договір 1), № SAMDN50000021816979 від 19.05.2008р. (далі - Договір 2), № NKUCNN00000015 від 10.09.2008р. (далі - Договір 3) сторонами була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.

Розділом 1 Генеральної угоди передбачено, що з дати підписання цієї угоди заборгованість: за Договором 1 складає 19478грн. 95коп., за Договором 2 складає 8724грн. 53коп., за Договором 3 складає 41559грн.36коп. Дата кінцевого погашення цих заборгованостей - 31 травня 2016 року. Вся заборгованість за кредитом, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (2-й день), є простроченою і в цей день Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі: 5297грн.00коп. - за Договором 1, 961грн.84коп. - за Договором 2, 20804грн.75коп. за Договором 3.

Відповідно до умов Розділу 2 Генеральної угоди Банк зобов'язався надати Позичальнику строковий кредит в сумі 64862 грн. 84 коп. на строк з 30 травня 2013 року по 31 травня 2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку в сумі 64862 грн. 84 коп., а Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплачувати проценти в розмірі 1,5 % на місяць (що складає 18 % на рік) на суму залишку заборгованості. Погашати заборгованість Позичальник зобов'язаний щомісячно в строк з « 1» по « 25» число кожного місяця платежем в сумі 2353грн.22коп., яка складається із заборгованості по кредиту, процентам, а також інших витрат відповідно до Умов і Правил (п. 2.1.).

Пунктом 2.2. Генеральної угоди встановлений обов'язок Позичальника сплатити Банку штраф в розмірі 27063грн. 59коп. (тобто, в загальній сумі штрафів за Договорами 1, 2, 3) у разі порушення ним строків погашення заборгованості, зазначених в цій Генеральній угоді, Умовах та Правилах надання продукту кредитних карт більше ніж на 31 день.

Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_3 на виконання взятих на себе обов'язків за Генеральною угодою 30 травня 2013 року Банком був встановлений кредитний ліміт на платіжну картку відповідача в розмірі 64862грн.84коп. Між тим ОСОБА_3 обов'язки по погашенню кредиту та процентів виконував неналежним чином, сплачуючи щомісячній платіж в розмірі, меншому ніж передбачено умовами укладеної сторонами Генеральної угоди, та з порушенням передбачених нею строків (а.с. 100-101).

Відповідно до наданого Банком розрахунку станом на 25 березня 2014 року утворилась заборгованість: по простроченому тілу кредиту - 11140грн.36коп., по процентам - 6038грн. 63коп. (а.с. 30).

Відповідно до ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 526, 625 ЦК України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами, необхідність виконання зобов'язань належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За таких обставин, відповідно до ст.ст. 526, 549, 550, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку простроченої заборгованості за тілом кредиту та дострокового стягнення частини позики, що залишилася, в загальній сумі 62540грн.75коп., а також штрафу в сумі та 27063 грн. 59 коп., всього - 89604 грн. 34 коп.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по процентам за користування кредитними коштами апелянтом не було оскаржено, а тому згідно вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України не було предметом апеляційного розгляду.

Згідно положень статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість наданого позивачем розрахунку заборгованості є безпідставними, оскільки доказів, які б спростовували даний розрахунок, відповідачем не було надано. Крім того, зазначені у виписці з особового рахунка ОСОБА_3 відомості про встановлення кредитного ліміту на платіжну картку та рух коштів по рахунку підтверджують надання Банком відповідачу кредиту в розмірі 64862грн. 84коп. та правильність розрахунку заборгованості, зробленого Банком з урахуванням строків і розміру сум, сплачених відповідачем на погашення кредиту.

Відповідно до ст. 6, ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що, обґрунтовуючи вимоги про стягнення штрафу, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилався на те, що такий штраф передбачений п.2.2. укладеної сторонами Генеральної угоди.

Пунктом 2.2. Генеральної угоди встановлений обов'язок Позичальника сплатити Банку штраф в розмірі 27063грн. 59коп. у разі порушення ним строків погашення заборгованості, зазначених в цій Генеральній угоді, Умовах та Правилах надання продукту кредитних карт більше ніж на 31 день.

Як вбачається з п. 1.1. Генеральної угоди, зазначена сума штрафу відповідає загальній сумі, на яку була зменшена заборгованість відповідача за Договорами 1, 2, 3 внаслідок її реструктуризації.

Судом було встановлено порушення відповідачем передбаченого п.2.1. Генеральної угоди строків сплати щомісячних платежів більше ніж на 31 день, що відповідно до вимог ст.ст. 526, 549, 550, 611, 625 ЦК України свідчить про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 27063грн.59коп.

За такого посилання апеляційної скарги на відсутність підстав для задоволення вимог Банку про стягнення штрафу є безпідставними.

Доводи апелянта про його неналежне ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до змісту Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, власноручно підписаної ОСОБА_3, та укладеної сторонами Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт відповідач з ними ознайомлений і згоден, що ця Генеральна угода разом із запропонованими Банком Умовами і правилами, Тарифами складає укладений між ним та Банком кредитний договір (а.с. 4, 5).

Також безпідставними є посилання апеляційної скарги на невиконання Банком вимог ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в зв'язку з ненаданням перед укладанням сторонами Генеральної угоди в письмовій формі інформації про умови кредитування.

Так, своїм підписом у Генеральній угоді ОСОБА_3 підтвердив факт надання повної інформації про умови кредитування у ПАТ КБ «Приватбанк» (а також його місцезнаходження), а саме, мету, на яку кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту і вартості послуг з оформлення договору; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, та відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Разом з тим, зазначивши у резолютивній частині рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 89604грн.34коп., місцевим судом не сформульовано які саме позовні вимоги задоволено судом при стягненні вказаної суми з відповідача.

Таким чином, судом не було у повній мірі враховано вимоги ч.4 ст. 215 ЦПК України та роз'яснення, викладені у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до яких резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі висновки щодо кожної позовної вимоги.

За такого, відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 жовтня 2014 року в частині зазначення у резолютивній частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суми, підлягає зміні: з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню 62540грн.75коп. заборгованості за тілом кредиту та 27063 грн. 59 коп. штрафу, всього - 89604 грн. 34 коп.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 жовтня 2014 року в частині стягнення заборгованості - змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» 62540грн.75коп. заборгованості за тілом кредиту та 27063 грн. 59 коп. штрафу, всього - 89604 грн. 34 коп. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот чотири гривні тридцять чотири копійки).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді