Ухвала суду № 41608057, 24.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9438/13-к 24.11.2014 24.11.2014 24.11.2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Войтовського С.А., Семенчука О.В.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12013160080000053, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2014 року відносно

ОСОБА_2, який народився у ІНФОРМАЦІЯ_2 дня м. Єревані, Вірменії, тимчасово проживаючого в АДРЕСА_1,

за обвинуваченням за п.п. 1, 6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Бороденко С.А.

обвинувачений ОСОБА_2

захисник ОСОБА_1

потерпілий ОСОБА_3

перекладач ОСОБА_4

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Обвинуваченим ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, яким його виправдати.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 1, 6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, та призначено покарання

- за п.п. 1, 6 ч.2 ст.115 КК України у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності;

- за ч. 4 ст.187 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

Постановлено стягнути на користь потерпілого ОСОБА_3 10276 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_5 800000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути на користь НДЕКЦ УМВС України в Миколаївській області витрати за проведення судових експертиз в сумі 21 721 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що кримінальне правопорушення не вчиняв, а його вина не доведена. Вважає, що вирок постановлений з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, вказує, що під час оформлення протоколу затримання йому було надано перекладача, якій більше не приймав участі у інших слідчих діях. Також перекладач не був присутній і у значній частині судових засідань під час судового розгляду. Вказує і на те, що йому не було надано вирок суду в перекладі на мову, яку він розуміє - російську або вірменську.

Також вказує і на те, що вирок суду був оголошений 22 червня 2014 року, в день, який був вихідним, що, на думку апелянта, ставить під сумнів його законності.

Посилається і на те, що суд припустився порушення кримінально-процесуального законодавства України, не дослідивши в судовому засіданні речові докази, якими є мобільні телефони, належні гральному закладу, та начебто були виявлені у нього під час його затримання.

Вважає, що органом досудового розслідування та судом безпідставно не допитувався його сусід ОСОБА_4, який міг би підтвердити його алібі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість вироку суду. На обґрунтування своїх доводів апелянт послався на те, що ні один із доказів, які суд поклав в основу обвинувального вироку, не є прямим доказом, який би свідчив про причетність ОСОБА_2 до скоєння інкримінованих йому злочинів.

Так, зазначає, що пояснення ОСОБА_2 про те, що він відвідував гральний заклад лише двічі, а не кілька разів, підтверджується записом у зошиті у вигляді позначок "++" напроти імені ОСОБА_2 та дати 24 березня 2013 року. Крім того, вказує на те, що, як на місці злочину, так і в квартирі ОСОБА_2, крім плям із рідиною бурого кольору, яка за висновками експертизи належить виключно мешканцю квартири, слідів та доказів, які б прямо його пов'язували із інкримінованим злочином, виявлено не було.

Також стверджує, що не було встановлено жодного очевидця події злочину, не виявлено та не встановлено знаходження знаряддя злочину. Факт та мотив заволодіння обвинуваченим грошовими коштами на загальну суму не менш 2000 грн., не доведений.

На думку захисника, є недопустимими та сумнівними докази виявлення та вилучення в кімнаті № 2 готелю-ресторану "Горожанін" мобільних телефонів "Нокія" та "Самсунг"; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25 березня 2013 року, в частині власноручно наданих пояснень ОСОБА_2 щодо природи появи телефонів; протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від 27 березня 2013 року.

Також посилається і на факт застосування до затриманого ОСОБА_2 недозволених методів розслідування, що підтверджується оглядом обвинуваченого спеціалістами медико-санітарної частини СІЗО м. Миколаєва 28 березня 2013 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження. Вважає безпідставним висновок суду про те, що зазначені ушкодження були виявлені у обвинуваченого під час проведення судово-медичної експертизи від 25 березня 2013 року та могли утворитися під час бійки з охоронцем грального закладу. Проте суд в мотивувальній частині взагалі не дав оцінки показам свідка ОСОБА_6, яка пояснила, що під час заселення ОСОБА_2 до готелю не мав на відкритих частинах тіла будь-яких тілесних ушкоджень.

Крім того, вважає, що судом не надана оцінка протиріч показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були присутніми під час огляду кімнати готелю "Горожанін".

На думку апелянта, судом також не усунуто протиріччя пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_10 щодо одночасної їх телефонної розмови із потерпілим ОСОБА_11

В доповненнях до апеляційної скарги захисник вказує на наявність сумнівів щодо неупередженості судді Селіванової О.М., так як нею був постановлений вирок стосовно ОСОБА_12 обвинуваченого за ст. 203-2 КК України, який в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 мав статус свідка.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

До 25 березня 2013 року по АДРЕСА_2, знаходився та діяв нелегальний зал гральних автоматів.

Робота залу гральних автоматів забезпечувалась певними правилами конфіденційності, у зв'язку із чим вхід до залу дозволявся лише для визначених осіб, яким був відомий постійний номер мобільного телефону закладу.

Приблизно з лютого 2013 року ОСОБА_2, періодично приходив до вищевказаного залу гральних автоматів, де грав в азартні ігри. Будучи обізнаним про умови входу до залу, ОСОБА_2 телефонував на відомий йому номер мобільного телефону закладу та повідомляв про свій намір зайти, після чого працівники закладу йому відчиняли вхідні двері.

Так, 24 березня 2013 року близько 19-16 години ОСОБА_2 прийшов у вищевказаний зал, де приблизно до 23-20 години, з метою отримання прибутку, став грати на гральних автоматах в азартні ігри. За цей час він кілька разів залишав приміщення залу гральних автоматів, після чого знову повертався до залу та продовжував гру на автоматах.

24 березня 2013 року за вказаний періоду часу, граючи в азартні ігри, ОСОБА_2 програв гроші, які були при ньому, точну суму в ході досудового розслідування не встановлено. У зв'язку із чим в нього виник злочинний намір, направлений на скоєння розбійного нападу та протиправне заподіяння смерті всім працівникам вказаного закладу, що в ньому перебували - охоронцю ОСОБА_11 та адміністратору ОСОБА_13., з метою заволодіння грошовими коштами від незаконної діяльності грального закладу, які знаходились в приміщенні залу.

Після чого ОСОБА_2 вийшов на вулицю, та в 23-25 годині, з метою реалізації власного наміру, повернувся до вхідних дверей приміщення залу гральних автоматів.

Для отримання можливості увійти, він зателефонував на номер мобільного телефону закладу та йому з середини приміщення за вказівкою ОСОБА_13 відчинив двері ОСОБА_11 ОСОБА_2, діючи несподівано для охоронця, напав на нього, та між ними в коридорі закладу гральних автоматів почалась бійка. В ході бійки ОСОБА_2 ножем, який був при ньому, завдав 9 колото-різаних поранень передньої та задньої поверхонь грудної клітини, лівого плеча ОСОБА_11, від яких останній впав на підлогу в коридорі закладу та перестав подавати ознаки життя.

З метою доведення власного злочинного наміру, направленого на навмисне вбивство всіх працівників закладу та заволодіння грошима, ОСОБА_2, залишивши ОСОБА_11 на підлозі в коридорі, зайшов до приміщення кімнати залу гральних автоматів, де перебувала ОСОБА_13, та діючи умисно, завдав останній 6 колото-різаних поранень передньої та задньої поверхонь грудної клітини, задньої-бокової поверхні грудної клітини зліва, від яких ОСОБА_13 впала на підлогу в кімнаті залу гральних автоматів та перестала подавати ознаки життя.

Від отриманих поранень ОСОБА_11 та ОСОБА_13 померли на місці події.

Діючи далі з корисливих мотивів, ОСОБА_2 заволодів грошовими коштами на загальну суму не менш 2000 гривен, точну суму під час досудового розслідування не встановлено, які знаходились в шухляді столу в кімнаті залу гральних автоматів, та які були отримані злочинним шляхом від незаконної діяльності грального закладу.

Крім цього, ОСОБА_2 із приміщення закладу заволодів мобільним телефоном «Nokia 1202», вартістю 125,00 гривень, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку ТОВ «Астеліт» вартістю 15 гривень, який використовувався як мобільний телефон грального закладу та належав ОСОБА_12, та мобільним телефоном «Samsung GT E1081T», вартістю 100 гривен, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку ТОВ «Астеліт», вартістю 15 гривень, який належав ОСОБА_11

Після чого з місця події з викраденими грошима та мобільними телефонами зник розпорядившись ними в подальшому на свій розсуд.

Дії ОСОБА_2 судом кваліфіковані за п.п.1,6 ч.2 ст.115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене стосовно двох осіб, скоєне з корисливих мотивів та за ч.4 ст.187 КК України як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання у вигляді довічного позбавлення волі, суд врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими, ступень здійснення злочинного наміру та обставини вчинення злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, раніше за місцем мешкання в м. Єревані характеризувався позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має малолітню дитину, одружений, не має постійного місця проживання та місця роботи на території України, стан його здоров'я, а також те, що завдана потерпілим шкода не відшкодована, враховав його відношення до скоєного, позицію потерпілих щодо призначення йому максимальної міри покарання.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 на підтримку апеляційних скарг, думку потерпілого ОСОБА_3 та прокурора, які просили залишити вирок суду без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених п.п. 1,6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, не визнав. У своїх вільних поясненнях суду заперечував причетність до нанесення будь-яких тілесних ушкоджень потерпілим.

Проте, вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується дослідженими судом та наведеними у вироку доказами.

На підтвердження вини обвинуваченого суд вірно у вироку послався на покази потерпілих та свідків.

Так, потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що загибла ОСОБА_13 була її донькою. На даний час вона є опікуном та виховує малолітнього сина ОСОБА_13 - ОСОБА_25. Свідком вчинення вбивства вона не була, про обставини вчинення вбивства їй нічого не відомо. Із донькою у неї були нормальні стосунки, донька була вагітна. З березня 2013 року ОСОБА_13 поїхала до м. Миколаєва та з 14 березня 2013 року стала працювати адміністратором в нелегальному залі ігрових автоматів. В телефонних розмовах донька їй повідомляла, що все нормально, робота спокійна, зовсім не небезпечна, вона зажди на змінах перебуває із охоронником, а тому будь-які побоювання марні.

У доньки було два мобільних телефони марки «Samsung» та «Alcatel», вона точно використовувала той, що був марки «Alcatel».

Вночі з 24 на 25 березня 2013 року о 06-30 годині їй на мобільний телефон зателефонували невідомі особи та повідомили, що шукають власницю знайденого мобільного телефону «Alcatel». Вона одразу зрозуміла, що сталось щось погане, а тому почала встановлювати, що саме трапилось. Вдень 25 березня 2013 року чоловік їй сказав, що ОСОБА_13 вбито. Вона була в стані сильного стресу, а тому не змогла їхати до м. Миколаєва за тілом доньки.

В наступному, їй слідчим для огляду надавалась копія розписки, в якій зазначено якісь відомості щодо ОСОБА_2 та 5000 грн., в якій вона впізнала почерк своєї доньки.

Потерпілий ОСОБА_3 в суді пояснив, що загиблий ОСОБА_11 доводився йому сином. Свідком вчинення злочину він не був, про обставини вчинення вбивства йому нічого не відомо. Із слів сина йому відомо, що той протягом останнього тижня до загибелі працював охоронником в нелегальному залі ігрових автоматів за адресою по вул. Героїв Сталінграду. Разом із ним в закладі також перебувала адміністратор залу, якій він підпорядковувався. У зв'язку із тим, що робота закладу забезпечувалась шляхом дотримання певних правил конфіденційності, до кола обов'язків охоронника входило перебувати на території біля закладу ігрових автоматів, візуально спостерігати за особами, які підходили до закладу, запускати туди клієнтів, за дорученням адміністратора закладу. Вхід до залу ігрових автоматів дозволявся лише для визначених осіб, яким був відомий постійний номер мобільного телефону закладу, вказані особи телефонували на номер, їм відповідала адміністратор, яка в наступному телефонувала йому як охороннику та надавала доручення або дозвіл запустити вказану особу до залу. В цей час охоронник, який перебував на подвір'ї та візуально спостерігав за особами, які підходили до закладу, відчиняв власними ключами двері. Загалом охоронник мав перебувати на подвір'ї в годину близько 45 хвилин коли клієнтів немає, але міг заходити на деякий час в приміщення залу, хвилин на 15, та мав перебувати в залі, коли в ньому знаходились клієнти.

Крім того, до обов'язків охоронника входило забезпечувати безпеку та врегульовувати конфліктні ситуації.

У сина було два мобільних телефони марки «Samsung», які він постійно використовував, один із них сином використовувався як робочий мобільний телефон, проте він також здійснював особисті дзвінки.

24 березня 2013 року мала бути одна з останніх змін сина, оскільки той хотів закінчувати працювати охоронником та мав влаштовуватись на іншу роботу.

Вечері 24 березня 2013 року вони разом з дружиною телефонували синові на його особистий телефон, в ході розмови син повідомив, що перебуває на зміні. В ході розмови йому здалось, що син нервує, а в залі чутно гучні звуки ударів по кнопкам, тому він знов спитав чи все нормально. Син повідомив, що так, в залі були люди та вони вже пішли, зараз грає та нервує людина кавказької національності або «неруський», як точно зазначив син він не пам'ятає. Він попередив сина зберігати спокій, після чого із сином розмовляла дружина.

Вночі з 24 на 25 березня 2013 року ближче ранку їм на мобільний телефон зателефонував слідчий, та повідомив, що знайшли мобільний телефон чи належить він синові, та попрохали під'їхати до проспекту Героїв Сталінграду, де знайшли труп їх сина. Вони з дружиною та зятем одразу поїхали до проспекту Героїв Сталінграду, до місця, де розташовувався зал ігрових автоматів, там він побачив вбитого сина та впізнав його. В наступному він передав документи на мобільні телефони, якими користувався син.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 в суді пояснила, що загиблий ОСОБА_11 був її цивільними чоловіком. Вони проживали разом близько 10 років. Із слів чоловіка їй відомо, що той працював охоронником в нелегальному залі ігрових автоматів, в мікрорайоні «Соляні». Працював ОСОБА_11 тільки вночі з 19.00 години вечора до 07.00 години ранку, дві ночі вдома, а одну на зміні.

Разом із ним в закладі також перебувала адміністратор закладу. У зв'язку із тим, що робота закладу забезпечувалась шляхом дотримання певних правил конфіденційності, вхід до залу ігрових автоматів дозволявся лише для визначених осіб, яким був відомий постійний номер мобільного телефону закладу. Вказані особи телефонували на номер, їм відповідала адміністратор, яка в наступному телефонувала йому як охороннику та надавала доручення або дозвіл запустити вказану особу до залу, також адміністратор могла дзвонити охороннику і казати, щоб той випустив клієнта. У нього був режим роботи - 45 хвилин на вулиці, 15 хвилин у приміщенні. Періодично можна було передзвонюватись, коли він був у приміщенні.

У ОСОБА_11 було два мобільних телефони марки «Samsung», які він постійно використовував, один із них він використовував як робочий мобільний телефон, проте він також здійснював і особисті дзвінки.

Ввечері 24 березня 2013 року вони передзвонювалась з потерпілим 4 рази, останній раз о 23-00 годині. Під час цієї розмови вона чула, що хтось дуже стукає, запитала: "Що це?" На що ОСОБА_11 пояснив, що це клавіші грального автомату. Він сказав, що людина неросійської національності програє гроші та дуже нервує. По поведінці свого чоловіка вона не помітила, що щось трапилось, він був задумливий, концентрував свою увагу на клієнті, він не був знервований.

Покази потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_10 щодо обставин їх розмови з потерпілим ОСОБА_11 незадовго до його смерті, а саме про присутність в приміщенні ігрового залу агресивно налаштованої особи, та конфлікту у зв'язку з тим, що дана особа програвала узгоджуються з показами свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_12. Крім того, адміністратор ОСОБА_13 також телефонувала з цього приводу, в цей же час ОСОБА_15, та повідомила їй про проблемного клієнта, що програв велику суму грошей, та про конфлікт який виник між клієнтом та охоронцем ОСОБА_11. Враховуючи вище наведене доводи сторони захисту про наявність протиріч в показах потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_10 є необґрунтованими.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що з березня місця 2013 року він уклав договір оренди некомерційного приміщення за адресою по АДРЕСА_2 та організував діяльність нелегального закладу ігрових автоматів.

Роботу закладу забезпечували декілька працівників, які виконували функції охоронника, інкасатора та дівчата адміністратори. За набір персоналу зокрема, дівчат-адміністраторів відповідала старший адміністратор залу ОСОБА_15, яка також навчала дівчат адміністраторів щодо правильності виконання ними покладених обов'язків, розповідала про те, як необхідно вести облік клієнтів.

Йому відомо, що в залі ігрових автоматів був журнал-зошит, в який адміністратори постійно вносили записи щодо клієнтів, періодичність їх відвідування, імена та номери телефонів. Також в залі ігрових автоматів, постійно зберігався та діяв мобільний телефон закладу, до телефонної книги якого були внесені імена (або умовні імена) всіх відвідувачів. Вказаний номер був відомий відвідувачам, вони на нього телефонували для того щоб отримати дозвіл зайти до приміщення залу ігрових автоматів.

Також на вечірній зміні постійно перебував охоронник, який заступав на зміну о 19-00 годині вечора до ранку наступного дня, в функції якого входило: за дорученням адміністратора, яка після розмови із клієнтом по мобільному телефону закладу, відчиняти двері клієнту. Загалом охоронник мав перебувати завжди на подвір'ї, але міг заходити на деякий час в приміщення залу.

Крім того, в закладі працював інкасатором ОСОБА_16, в обов'язки якого перш за все входило забирати та перевозити виручку із залу ігрових автоматів, у випадку виграшу клієнта, за умови, що у адміністратора не було грошей, привозити кошти.

Всі вищевказані дії та заходи були спрямовані на забезпечення конфіденційності діяльності залу ігрових автоматів, оскільки йому було достовірно відомо про те, що вказана діяльність заборонена законодавством.

На момент оренди, приміщення не було облаштовано засобами аудіо, відео - спостереження.

25 березня 2013 року вночі йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_16 та повідомив, що в закладі ігрових автоматів вбито адміністратора ОСОБА_13 та ОСОБА_11

По приїзду він побачив, що по АДРЕСА_2 біля порогу лежить ОСОБА_11, а в самому залі ОСОБА_13, які не подають ознак життя. В залі ігрових автоматів він, точно не пам'ятає звідки, забрав зошит із записами про клієнтів та віддав ОСОБА_16 Після чого вони подзвонили до міліції та швидкої медичної допомоги.

В наступному йому відомо, що ОСОБА_16 видав працівникам міліції вказаний зошит.

Також йому, зі слів ОСОБА_16 та ОСОБА_15, відомо, що в цей вечір в залі грав агресивний клієнт неросійської національності, оскільки напередодні ОСОБА_13 телефонувала ОСОБА_15 та повідомила про проблемного клієнта, що програв велику суму грошей, у зв'язку з чим вони вирушили до закладу для урегулювання конфліктної ситуації. По приїзду вони виявили, що двері зачинені, а тому ОСОБА_16 виламав вхідні двері до залу, в який вони зайшли та побачили нерухомих потерпілих.

Додатково зазначив, що на даний час його засуджено за ч.1 ст. 203-2 КК України.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 надала аналогічні покази щодо організації роботи закладу, підтвердила, що виконувала функції старшого адміністратору закладу. Також повідомила, що 24 березня 2013 року ввечері, близько 23-00 години їй на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_13, та повідомила, що в залі знаходиться проблемний роздратований клієнт неросійської національності, який програє, та вона не знає, що робити. Свідок запропонувала ОСОБА_13 зателефонувати ОСОБА_12 або ОСОБА_16

Після чого, свідок сама зателефонувала інкасатору ОСОБА_16, просила щоб він подзвонив ОСОБА_13

ОСОБА_16 подзвонив ОСОБА_13, проте на дзвінки ніхто не відповідав.

ОСОБА_16 повідомив їй, що їде до залу, для того щоб подивитись, а у випадку необхідності надати допомогу працівникам залу. ОСОБА_15 також виявила бажання поїхати з ним. По приїзду до закладу вони виявили, що двері зачинені, а на телефонні дзвінки адміністратор не відповідає, а тому ОСОБА_16 виламав вхідні двері до залу, в який вони зайшли та побачили нерухомих потерпілих.

Відеоспостереження в закладі не було. Обстановку в залі не перевіряла, ніякі речі із залу не брала.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 в суді надав аналогічні покази щодо роботи організації роботи закладу, підтвердив, що виконував функції інкасатора.

Додав, що в автомат адміністратором заряджались електронні гроші, а готівка зберігалась у адміністратора, зазвичай в шухляді.

Ввечері близько 23-00 години йому на мобільний телефон зателефонувала старший адміністратор ОСОБА_15., яка питала чи не телефонувала йому адміністратор ОСОБА_13, попрохала, що б він зателефонував останній.

Він зателефонував ОСОБА_13 на мобільний телефон закладу, в розмові остання повідомила, що в залі особа - «циган» буянить, б'є по кнопках та автомату, штовхає стільці, також повідомила, що дана особа програла велику суму грошей - 5000 грн., і тому вона боїться, також повідомила, що за дверима зараз метушня. Свідок на своєму автомобілі вирішив їхати до залу для того, щоб подивитись, що трапилось, а у випадку необхідності надати допомогу. На шляху руху в телефонній розмові йому ОСОБА_15 повідомила, що знов телефонує ОСОБА_13, проте номер не відповідає, також виявила бажання поїхати з ним до закладу.

По приїзду до закладу вони виявили, що двері зачинені, а на телефонні дзвінки ні адміністратор, ні охоронник не відповідають, а тому ОСОБА_16 палицею виламав двері до залу, зламав замок, вони зайшли та побачили нерухомих потерпілих.

ОСОБА_15 стало погано, а тому він відвів її до машини, де вона весь час залишалась, а сам зателефонував ОСОБА_12 По приїзду ОСОБА_12 вони разом зайшли до залу, де останній забрав зошит із записами про клієнтів, потім вони сіли до автомобілю, де ОСОБА_12 віддав йому зошит, та одразу, хто точно він не пам'ятає, стали дзвонити до міліції та швидкої медичної допомоги.

По приїзду працівників міліції з ними спілкувався тільки ОСОБА_12, а вони з ОСОБА_15 вже їхали додому.

Також йому відомо, що у випадку програшу на автоматі клієнтом великої суми грошей, існувала можливість зарезервувати вказаний автомат із розрахунку 1 тисяча грн. на 1 день. Тобто на вказаному автоматі протягом часу резервування грати іншим особам не дозволялось. У цьому випаду адміністратор видавала розпису клієнтові. Розписка являла собою невеликий папірець із надрукованим графами.

В наступному ОСОБА_16 видав працівникам міліції вказаний зошит, під час огляду якого працівниками міліції було виявлено папірець-розписку на ім'я ОСОБА_2.

Покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_15, щодо місця, часу та обставин виявлення ними трупів потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_13 підтверджується : протоколом огляду місця події від 25 березня 2013 року та фототаблицею до нього, де по АДРЕСА_2, знаходився та до 25 березня 2013 року діяв нелегальний зал гральних автоматів, в ході огляду якого виявлено два трупи - чоловіка та жінки із ознаками насильницької смерті, план-схемою до протоколу огляду, згідно якої в тому числі зафіксовано місце розташування трупів, місцезнаходження гральних автоматів. Нумерація гральних автоматів розпочата з ліва на право від правої сторони дверей в той час коли з права від вказаних дверей також стоїть три автомата, пронумеровані в ході огляду слідчим під № 18,19,20;

заявою ОСОБА_16 від 25 березня 2013 року згідно якої він добровільно видав зошит відвідування клієнтами залу гральних автоматів;

протоколом огляду зошиту, виданого ОСОБА_16, де в графі від 24 березня 2013 року навпроти ім'я «Едгар» стоїть дві позначки «+ +», та розпискою, яка знаходилася у вищевказаному зошиті, виданої на ім'я «господина ОСОБА_2», із тексту якої вбачається, що за вказаною особою в період з 24 березня 2013 року зарезервовано гральний автомат № 4 на суму 5 000 грн. та підпис адміністратора;

Факт перебування ОСОБА_2 24 березня 2013 року з 19-00 години і до моменту вбивства потерпілих підтверджується показаннями свідка ОСОБА_17 , яка суду повідомила, що вона із чоловіком періодично відвідувала зал ігрових автоматів. Вхід до залу ігрових автоматів, що розташовувався по прос. Г. Сталінграду, дозволявся лише для визначених осіб, яким був відомий постійний номер мобільного телефону закладу. Вказані особи телефонували на номер, їм відповідала адміністратор, яка потім казала охороннику щоб той впускав людей, також адміністратор могла казати, щоб охоронник випустив клієнта.

24 березня 2013 року близько 19-20 години вона разом із чоловіком ОСОБА_18 зайшли пограти у вказаний зал. Там також були інші клієнти - чоловік похилого віку та обвинувачений ОСОБА_2

Спочатку хвилин 40 в залі було спокійно, кожен сам собі грав. Після чого ОСОБА_2 виходив та повернувся до залу із склянкою пива та продовжив гру. Після того, як він повернувся із пивом та почав грати, їй здалось, що він перебував у збудженому стані, програвав, бив по кнопках автомату. Вона зрозуміла, що агресивний стан обвинуваченого був пов'язаний зі грою, зокрема із програшем, оскільки він декілька разів давав гроші адміністратору, яка заряджала його автомат. Конфліктів із працівниками закладу та клієнтами в ОСОБА_2 в її присутності не було, мова із адміністратором про обмін валюти між будь-ким із клієнтів не йшла. Між собою вони не спілкувались. Програвши близько 200 гривень вони пішли, а із клієнтів в залі залишався лише ОСОБА_2

Показаннями свідка ОСОБА_19, який суду повідомив, що він періодично відвідував зали ігрових автоматів на території м. Миколаєва, в тому числі відвідував зал по прос. Г. Сталінграду.

24 березня 2013 року близько 19-00 години він зайшов пограти у вказаний зал. На цей час в залі була лише адміністратор, яка після його дзвінка відчинила йому двері, інших клієнтів не було.

Він програв на одному із автоматів та пересів за інший, та через деякий час прийшов в зал обвинувачений та сів грати на той апарат, на якому свідок грав напередодні. Спочатку в процесі гри ОСОБА_2 двічі давав гроші адміністратору, яка заряджала його автомат, після чого він вийшов із залу та повернувся, звернувся із питанням чи прийме вона долари США. На вказане запитання адміністратор відповіла, що так, але, як свідок зрозумів, повідомила низький курс - 7.75 гривень за долар США. ОСОБА_2 на вказане відреагував обуренням. Свідок також був здивований низьким курсом, оскільки на той час курс був 8 гривень за долар.

Після цього, в зал разом прийшли інші клієнти - чоловік та жінка, які також почали грати. В процесі гри ОСОБА_2 знов виходив та повертався. Коли ОСОБА_2 повернувся останній раз та грав, то вже перебував у збудженому стані, програвав, бив по кнопках автомату, сам собі висловлював фрази на іншій мові, незрозумілій свідкові, щось грубо сказав адміністратору. Свідок зрозумів, що ОСОБА_2 програвав, оскільки він декілька разів давав гроші адміністратору, яка заряджала його автомат. Між собою вони не спілкувались.

Свідок пішов близько о 21-40 години, а із клієнтів в залі залишались обвинувачений, чоловік та жінка.

Протоколами пред'явлення особи до впізнання, а саме:

- від 26 березня 2013 року за участю свідка ОСОБА_20, де серед осіб, вона впізнала особу під №3 (фото ОСОБА_2.), яку вона бачила 24 березня 2013 року в залі ігрових автоматів, по АДРЕСА_2;

- від 29 травня 2013 року за участю свідка ОСОБА_19, де серед наданих фотознімків осіб на фото № 4, (фото ОСОБА_2.) він впізнав особу, «неросійської національності», яку він бачив ввечері 24 березня 2013 року в залі ігрових автоматів по АДРЕСА_2.

Висновком судово-дактилоскопічної експертизи № 342 від 20 квітня 2013 року встановлено, що серед виявлених та вилучених в ході огляду місця події 25 березня 2013 року по АДРЕСА_2 27 папілярних узорів 16 придатні до ідентифікації, 5 придатні для виключення тотожності конкретно особи, 6 - непридатні для ідентифікації особи.

Слід пальця руки розміром 25Х16 мм з панелі під кнопками автомату №1 залишений нігтьовою фалангою великого пальця правої руки ОСОБА_2

Протоколом огляду CD-R диску з інформацією про з'єднання номеру НОМЕР_1 (який належав ОСОБА_2.) від 30 квітня 2013 року та аналізом інформації, що міститься на ньому, яким встановлено, що зазначений номер 24 березня 2013 року контактував з телефонним номером НОМЕР_2 (який використовувала ОСОБА_13.) о 17-45 год.; о 19-16 год.; о 20-00 год.; о 21-35 год.; о 22-32 год.; о 23-01 год.; 23-25 год. та після контакту о 23-25 год. будь-які з'єднання номеру НОМЕР_1 відсутні.

Всі вищезазначені з'єднання тривалістю 3-4 сек.

Протоколом огляду CD-R диску з інформацією про з'єднання номеру НОМЕР_4 (яким 24 березня 2013 року користувалась ОСОБА_13.) від 25 серпня 2013 року у робочий час та аналізом інформації, що міститься на ньому, яким встановлено, що 24 березня 2013 року зазначений номер контактував з телефонним номером НОМЕР_1 номером ОСОБА_2.), о 17-45 год.; о 19-16 год.; о 20-00 год.; о 21-35 год.; о 22-32 год.; о 23-01 год.; 23-25 год.

Всі вищезазначені з'єднання тривалістю 3-4 секунди.

Після останнього контакту вищезазначених номерів о 23-25 год. в 23-26 год. номер НОМЕР_4 (яким 24 березня 2013 року користувалась ОСОБА_13.) контактує із номером НОМЕР_3, який належить ОСОБА_16, тривалістю розмови 21 секунду.

Після цього будь які з'єднання номеру НОМЕР_4 (яким 24 березня 2013 року користувалась ОСОБА_13.) відсутні, а з 23-49 даний номер працює в режимі переадресації.

Зазначене також підтверджує покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_16 та ОСОБА_15 про те, що після повідомлення ОСОБА_15 про наявність конфлікту з клієнтом «неруської національності», ОСОБА_13 перестала виходити на зв'язок та відповідати на дзвінки.

Винність ОСОБА_2 в умисному вбивстві потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_13 за обставин викладених у вироку, підтверджується також протоколом огляду кімнати №2 ресторану «Горожанін» в м. Миколаєві по вул. 28 Армії, 29-А від 25 березня 2013 року, згідно якого виявлено особисті речі ОСОБА_21, гроші в сумі 1680 грн. та на шафі два мобільних телефони марки «Nokia 1202» імей НОМЕР_5 без сімкарти, який використовувався як мобільний телефон грального закладу та належав ОСОБА_12, та мобільний телефон «Samsung GT E1081T», імей НОМЕР_7 без сімкарти, який належав ОСОБА_11 На вказаних телефонах маються нашарування бурого кольору. Протоколом огляду речей ОСОБА_2 від 3 квітня 2013 року вилучених з кімнати №2 готелю-ресторану «Горожанін» м. Миколаїв, вул. 28 Армії, 29-А - в частині мобільного телефону марки «Самсунг GT T 1081 T» імей НОМЕР_5 без сімкарти та мобільного телефону марки «НОКІА 1202-2» імей НОМЕР_6 без сімкарти.

Висновком молекулярно-генетичної експертизи № 153-357 від 9 квітня 2013 року, згідно якого в роз'ємі для сімкарти мобільного телефону «Samsung GT E1081T», імей НОМЕР_7 (який був вилучений з місця події за адресою: м. Миколаїв, вул.28 Армії, 29-А), виявлена кров людини та клітини з ядрами. Генетичні ознаки крові та клітин є змішаними, та містять генетичні ознаки більше двох осіб, які визначені у зразку крові потерпілого ОСОБА_11, потерпілої ОСОБА_13, але не містять генетичних ознак зразка крові ОСОБА_2

Вказане свідчить про те, що у кімнаті готелю, де жив ОСОБА_2 був виявлений телефон, який належить ОСОБА_11 та яким ОСОБА_2 заволодів після вбивства потерпілих.

Доводи сторони захисту про те, що даний доказ є недопустимим є безпідставними, оскільки слідча дія, в ході якої були вилучені викрадені ОСОБА_2 під час розбійного нападу і вбивства потерпілих, мобільні телефони, проведена відповідно до вимог кримінального процесуального закону, з залученням понятих.

Крім того, обставини вилучення в кімнаті №2 готелю-ресторану «Горожанін» в м. Миколаїв, вул. 28 Армії, 29-А, яку винаймав 25 березня 2013 року ОСОБА_2, зазначених мобільних телефонів, також підтвердили: свідок ОСОБА_8, яка показала, що вона працює адміністратором в готелі - ресторані «Горожанін» по вул. 28 Армії, 29-А, в м. Миколаєві та була запрошена в якості понятої при огляді кімнати № 2 готелю-ресторану, де тимчасово мешкав ОСОБА_2 Викладені в протоколі огляду обставини відповідають фактичним обставинам проведення слідчої дії. В ході її проведення всі учасники, в тому числі працівники міліції, перебували в полі зору один одного. Мобільні телефони були знайдені в самому кінці слідчої дії, як і зазначено в протоколі, на шафі в кімнаті. Свідок ОСОБА_7, яка приймала участь в проведення даної слідчої дії в якості понятої та свідок ОСОБА_9, яка на момент проведення слідчої дії виконувала обов'язки директору готелю-ресторану «Горожанін» та яка також приймала участь в проведення огляду кімнати, дали суду аналогічні показання.

Обставини вчинення умисного вбивства ОСОБА_11 та ОСОБА_13, механізм спричинення їм тілесних ушкоджень та про предмет, що був використаний ним під час розбійного нападу на потерпілих, ОСОБА_2 пояснив та показав у подробицях під час слідчого експерименту від 27 березня 2013 року за його участю. Згідно даних протоколу вказаної слідчої дії, ОСОБА_2 в присутності захисника ОСОБА_22 та понятих самостійно, послідовно і детально показав на місці та розказав про обставини скоєних ним злочинів, а саме, що спочатку між ним і ОСОБА_11 була бійка, а потім він вдарив декілька раз ножем потерпілого, після чого вбив також і ОСОБА_13, вкрав гроші і мобільні телефони.

Показання ОСОБА_2, які той давав під час слідчого експерименту, щодо обставин вбивства потерпілих та розбійного нападу, узгоджуються з даними протоколу огляду місця події по АДРЕСА_2 від 25 березня 2013 року та протоколу огляду кімнати №2 готелю-ресторану «Горожанін» в м. Миколаїв, вул. 28 Армії, 29-А, яку винаймав 25 березня 2013 року ОСОБА_2, і де були виявлені викрадені ним мобільні телефони та грошові кошти, що також свідчить про корисливий мотив злочину.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що слідчий експеримент з обвинуваченим ОСОБА_2, під час якого він давав визнавальні свідчення, проведено відповідно до вимог ст.ст. 223, 240 КПК України з залученням понятих, за участю захисника обвинуваченого, жодних зауважень від обвинуваченого та його захисника щодо проведення даної слідчої дії не було, що засвідчено їхніми підписами. Вказане також підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_23, який пояснив, що він приймав участь в якості понятого при проведені слідчого експерименту з ОСОБА_2. Він разом з адвокатом і ще одним понятим, а також з працівниками міліції і ОСОБА_2, приїхали у район «Соляні» на зупинку «Ателье». Там знаходиться магазин молочних продуктів «Доярушка», збоку якого, як він зрозумів, був нелегальний зал ігрових автоматів. Всі зайшли у середину, ОСОБА_2 сказав, що спочатку там грав, потім показав, як сварився з охоронцем, як останній почав його виштовхувати із приміщення, у коридорі почалась бійка і ОСОБА_2 вдарив охоронця ножем. Жінка, яка була касиром, виглянула та почала кричати, він її також ударив ножем. Потім ОСОБА_2 показав, що по дорозі додому він викинув ніж. Після повернення до УМВС, слідчий склав протокол, який всі підписали. Тілесних ушкоджень у обвинуваченого він не бачив, тиск на ОСОБА_2 ніхто не здійснював, він все розповідав добровільно, спокійно, йому ніхто не підказував. Тому доводи апеляційної скарги захисника про примусовість визнавальних показань обвинуваченого є надуманими і неспроможними.

Всі докази, надані стороною обвинувачення та досліджені судом, в тому числі - протокол затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 25 березня 2013 року, протокол огляду кімнати №2 ресторану «Горожанін» в м. Миколаєві по вул. 28 Армії, 29-А від 25 березня 2013 року, протокол слідчого експерименту за участю обвинуваченого від 27 березня 2013 року, отриманні в порядку визначеному кримінальним процесуальним законом, а тому судом вірно визнані достовірними, належними та допустимими, відповідно до вимог ст. 85 та ст. 86 КПК України.

Таким чином, суд на підставі досліджених доказів, в їх сукупності, дійшов правильного висновку щодо доведеності винності ОСОБА_2 і обґрунтовано кваліфікував його злочинні дії за пунктами 1,6 ч.2 ст. 115 та ч.4 ст. 187 КК України.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, що ставлять під сумнів доведеність винності ОСОБА_2 у зазначеному у вироку обсязі злочинних дій, не встановлено. Рішення судом постановлено відповідно вимогам ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому доводи сторони захисту та обвинуваченого, щодо неповноти та неправильності судового розгляду є безпідставними.

Доводи обвинуваченого про не дослідження в судовому засіданні речових доказів, а саме вилучених у нього мобільних телефонів є безпідставними, оскільки на підставі тих доказів, які були предметом перевірки в судовому засіданні, з достатньою повнотою з'ясовано всі обставини вбивства, причину смерті потерпілих та обставини вчиненого на них розбійного нападу.

Також є не спроможними доводи захисника про упередженість головуючого судді Селіванової О.О. та наявність у неї підстав для самовідводу, в зв'язку з постановленням нею вироку стосовно ОСОБА_12, обвинуваченого за ст. 203-2 КПК України. Оскільки, обвинувачення ОСОБА_2 в умисному вбивстві потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та в розбійному нападі на них не пов'язано з обвинуваченням ОСОБА_12 за ст. 203-2 КПК України, а тому розгляд даного провадження суддею не було перешкодою для розгляду нею кримінального провадження стосовно ОСОБА_2, відповідно до вимог ст.75, ст.76 КПК України.

Є необґрунтованими доводи викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2 щодо порушення його прав в зв'язку з тим, що перекладач не приймав участь в слідчих діях та судових засіданнях.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження постановою слідчого від 25 березня 2013 року відповідно до вимог ст.68, ст. 110 КПК України , для перекладу з української мови на російську в кримінальному провадженні, була залучена перекладач, яка приймала участь у всіх слідчих діях, які проводились з ОСОБА_2. 2 вересня 2013 року по завершенні досудового розслідування слідчим було вручено ОСОБА_2 обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та цивільні позови потерпілих як українською так і російською мовами.

Згідно журналу судових засідань та технічного запису судових засідань, перекладач приймала участь і при розгляді справи судом. В декількох судових засіданнях перекладач дійсно була відсутня, проте в даних судових засіданнях судом були допитані свідки, які давали покази російською мовою, між тим обвинувачений та його захисник не заперечували проти проведення даних судових засідань без участі перекладача. Крім того, апеляційна скарга обвинуваченим подана українською мовою, а тому доводи обвинуваченого про обмеження його процесуальних прав є надуманими.

Копія вироку Центрального районного суду від 22 червня 2014 року з перекладом на російську мову була вручена обвинуваченому апеляційним судом, чим було поновлено його право.

Проголошення вироку судом у вихідний день не є тим порушенням, що ставить під сумніви доведеність винності ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах, а тому не є підставою для скасування вироку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що після затримання ОСОБА_2 у нього були виявлені легкі тілесні ушкодження, проте судом не встановлено, що дані тілесні ушкодження обвинуваченому були спричиненні працівниками міліції, тому суд обґрунтовано визнав не спроможними покази ОСОБА_2 про застосування до нього недозволених методів слідства.

Призначене судом покарання ОСОБА_2 відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, обсягу злочинних дій, а саме вбивство двох осіб, вагітної жінки, даних про особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, обставинам, що пом'якшують та обтяжують покарання, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України і є справедливим.

З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 532 КПК України, суд,-

постановив:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2014 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді