Ухвала суду № 41606491, 21.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2014 рокусправа № 2а/0470/10170/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/10170/12 за адміністративним позовом Вільногірського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 (далі - відповідач) на користь Вільногірського міського центру зайнятості (далі - позивач) надлишково виплачені як допомога по безробіттю кошти в сумі 5 997 грн. 17 коп..

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі вказував на відсутність вини або недобросовісних дій з його боку, що унеможливлює застосування норм ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В судовому засіданні відповідач підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні прохав залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.03.2011р. ОСОБА_1 звернувся до відповідач з питань пошуку роботи. (а.с. 18)

Частинами 1, 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. № 1533-ІІІ передбачено, що застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Частиною 7 зазначеної статті передбачено, що допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

Наказом Вільногірського міського центру від 01.04.2011р. № НТ 110401 (а.с. 24), за заявою від 01.04.2011р. (а.с. 19), ОСОБА_1 було надано статус безробітного, та призначено допомогу по безробіттю з 01.04.2011р. по 25.03.2012р. у розмірі 70% середньої заробітної плати залежно від тривалості безробіття у відсотках до призначеного розміру: 100% - 90 календарних днів, 80% - 90 календарних днів, 70% - 180 календарних днів (всього 360 календарних днів).

Згідно п. 7.1 розділу 7 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за № 915/5136 (далі - Порядок № 307), безробітним, яким виповнилося 18 років та які не можуть бути працевлаштовані за сприяння служби зайнятості протягом одного місяця у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, за їх бажанням допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності. Державна служба зайнятості залучає безробітних, які виявили бажання отримати допомогу по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності, за їх згодою та з урахуванням професійної підготовки до семінарів або організовує навчання основам бізнесу відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік.

26.04.2011р. відповідач звернувся до позивача із заявою про направлення його на професійне навчання за напрямком «Основи бізнес-планування у підприємницькій діяльності» зі строком навчання з 11.05.2011р. по 24.05.2011р.

24.05.2011р. відповідач закінчив «Міжрегіональне професійне училище з поліграфії та інформаційних технологій», та отримав Довідку № 74/2011 про навчання на курсах підвищення кваліфікації за напрямом «Основи бізнес-планування у підприємницькій діяльності».

За письмовою заявою відповідача від 14.06.2011р.(а.с. 20), та у зв'язку з неможливістю працевлаштування через відсутність на ринку праці підходящої роботи, засіданням комісії Вільногірського міського центру зайнятості з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності було рекомендовано одноразово виплатити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності з коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, що оформлено протоколом № 14 від 15.06.2011р.. (а.с. 60-62)

Наказом виконуючого обов'язки директора Вільногірського міського центру зайнятості від 16.06.2011р. № 11 ОСОБА_1 призначено одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності (а.с. 21-22).

На виконання наказу № НТ 110624 від 24.06.2011 р. (а.с. 25), відповідачу одноразово виплачено допомогу по безробіттю за період з 22.06.2011 р. по 25.03.2012 р. (всього 278 днів - залишок допомоги по безробіттю) в сумі 19 562 грн. 21 коп. (а.с. 27).

22.06.2011р. виконавчим комітетом Вільногірської міської ради було зареєстровано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1. (а.с. 23)

Водночас, згідно п.п. 1 ч. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів, зокрема, у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів).

Також, згідно п. 5.3 розділу 5 Порядку № 307, тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк 90 календарних днів, але не більше періоду виплати допомоги по безробіттю, що залишилась, зокрема, у разі звільнення з останнього місця роботи чи служби за власним бажанням або за угодою сторін.

26.03.2012 р. при перевірці баз даних позивачем було встановлено, що при нарахуванні відповідачу одноразової виплати допомоги по безробіттю не було враховано, що з останнього місця роботи його було звільнено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів України про працю (за згодою сторін) (а.с. 18), у зв'язку з чим, враховуючи норми п.п. 1 ч. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п. 5.3 розділу 5 Порядку № 307, тривалість виплати допомоги мала бути скорочена на 90 календарних днів.

Отже, період виплати відповідачу допомоги по безробіттю мав становити не 360 календарних днів, як це передбачено наказом № НТ 110401 від 01.04.2011 р., а 270 календарних днів. Відповідно, допомога по безробіттю, яка була одноразово виплачена ОСОБА_1 згідно наказу № 11 від 16.06.2011 р., мала бути нарахована за період з 22.06.2011 р. по 26.12.2011 р., що становить 188 календарних днів, а не за 278 днів, як це було здійснено позивачем.

Зазначені обставини призвели до помилкової виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у період з 27.12.2011 р. по 25.03.2012 р. на суму 5 997 грн. 17 коп. (а.с. 27).

Враховуючи викладені вище обставини, 27.03.2012 р. ОСОБА_1 під підпис було повідомлено про необхідність повернення переплати з одноразово виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 5 997 грн. 17 коп. Також, листом від 16.07.2012р. позивач повідомив відповідача про необхідність повернення помилково одноразово виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 5 997 грн. 17 коп., та попередив останнього про намір звернення до суду у разі неповернення зазначеної суми в добровільному порядку (а.с. 29-30). Вказаний лист, згідно поштового повідомлення про вручення кореспонденції, 23.07.2012 р. був отриманий особисто відповідачем.

Проте, в добровільному порядку вимоги Вільногірського МЦЗ відповідачем виконані не були, що стало підставою для звернення позивача до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Так, згідно ч. 3 ст. 36 Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг стягується із застрахованої особи, якщо вони виплачені внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено, що безпідставні нарахування та виплата ОСОБА_1 допомоги по безробіттю відбулися через рахункову помилку, яка була допущена службовими особами позивача у зв'язку з неврахуванням факту звільнення відповідача з останнього місця роботи за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів України про працю, що має значення для визначення періоду виплати зазначеної допомоги, та відповідно, розміру виплат.

Водночас, відповідач, будучи повідомлений про необхідність повернення помилково виплаченої допомоги по безробіттю, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 28, 32), проігнорував вимоги позивача та не повернув надлишково виплачені йому бюджетні кошти.

В судовому засіданні відповідач підтвердив, що він знав про переплату, але повертати її не збирається, оскільки переплата відбулася з вини позивача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України, не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Оскільки переплата коштів відповідачу сталася через рахункову помилку та, як зазначив представник позивача у зв'язку із збоєм у програмі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманої ним допомоги по безробіттю підлягають задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/10170/12 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 20.11.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак