Ухвала суду № 41606494, 28.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2014 рокусправа № 811/700/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі № 811/700/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катіон" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Катіон" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2013 року №0000160225.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої постанови, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ "Плюс-Ойл" за період з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 8/22-5/32324824 від 23.01.2013р., в якому зроблено висновки, що правочини, укладені позивачем з ТОВ "Плюс-Ойл" за період з 01.10.2012 року по 30.11.2012 р., є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю; в порушення п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 252 820 грн..

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013р. №0000160225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем - 252 860 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 126430 грн..

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та скасував оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду, враховуючи наступне.

Так, податковим органом зроблено висновок про те, що в перевіряємий період підприємством були здійснені господарські операції без мети реального настання правових наслідків, а тому у позивача, навіть за наявних перевинних документів, не було законних підстав формувати податковий кредит та валові витрати за такими операціями. Зокрема, на думку відповідача, договори поставки нафтопродуктів укладені позивачем з ТОВ "Плюс-Ойл" є нікчемними, оскільки встановлено відсутність фактичних поставок товару.

Проте, матеріалами справи та наданими позивачем доказами спростовуються такі висновки відповідача.

Так, суд першої інстанції встановив, що 22 жовтня 2012 року між ТОВ "Катіон" (покупець) та ТОВ "Плюс-Ойл" (постачальник) було укладено договір поставки №102202. Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити товар (нафтопродукти), відповідно до накладних та (або) актів приймання - передачі, які є невід'ємною частиною договору, а покупець оплатити та прийняти його на умовах, викладених в договорі.

На виконання договірних зобов'язань ТОВ "Плюс-Ойл" протягом жовтня- листопада 2012 року поставило позивачу дизпаливо та бензин марки А-80.

Факт поставки нафтопродуктів підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, рахунками-фактурами, податковими накладними та відповідними видатковими накладними. Відповідно до вказаних документів загальна сума поставки склала 1793179,91 грн..

На дату складання податкових накладних ТОВ "Плюс-Ойл" було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва.

Розрахунок за придбане дизпаливо здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Плюс-Ойл" згідно виставлених рахунків-фактур на оплату нафтопродуктів. Оплата одержаного товару підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи перевізником придбаних нафтопродуктів виступало ПП "Нафтосфера".

На виконання вимог ухвали суду, територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області надано інформацію, що ПП "Нафтосфера" отримало ліцензію на внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажним автомобілями, причепами та напівпричепами, термін дії ліцензції 05.09.2012 р. - необмежений, до ліцензії оформлено ліцензійні картки на транспортні засоби: RENAULT MAGNUM, д.н.з. СВ9107АІ; АА758895; термін дії 05.09.2012 - необмежений; DAF 95 ХF, д.н.з. СВ7692 АО; АА 758892, термін дії 05.09.2012 - необмежений.

Позивачем, на підтвердження фактичної можливості зберігати паливно-мастильні матеріали, надано договір оренди ємкостей від 01.01.2012., а також надано первинні документи, які підтверджують подальше спрямування (реалізацію), в т.ч. і дизельного пального отриманого від ТОВ "Плюс-Ойл" кінцевим споживачам.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд встановив, і з цим погоджується колегія суддів, що надані позивачем первинні документи, оформлені належним чином, відповідно до норм діючого на час їх складання законодавства, та вони підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій. За вказаними вище договорами було придбано товари, що використовувалися позивачем відповідно до основної діяльності підприємства.

Відповідачем же, в свою чергу, не було спростовано достовірності відомостей, що містять первинні та розрахункові документи, надані платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій. Податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того факту, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, та що договори укладено без мети настання реальних наслідків. Судових рішень щодо визнання угод недійсними суду надано також не було.

Висновки ж акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладання позивачем не реальних угод, а тому можливо стверджувати що доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, що є неприпустимим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача з контрагентом ТОВ "Плюс-Ойл". Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином оформлені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують реальність операцій, останній мав право на формування валових витрат та податкового кредиту на підставі цих документів.

З огляду на не доведеність відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, заявлені позивачем вимоги про його скасування підлягали задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі № 811/700/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 24.11.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак